Постанова № 67555321, 04.07.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р.Справа № 916/712/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Величко Т.А.

суддів: Бєляновського В.В., Жекова В.І.

(згідно розпорядження керівника апарату від 30.06.2017р. №552 щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи)

при секретарі судового засідання: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 16, дата видачі : 02.06.17; ОСОБА_2, довіреність № 12, дата видачі : 12.04.17;

від відповідача1: ОСОБА_3, довіреність № 2286, дата видачі : 14.04.17;

від відповідача2: ОСОБА_4, довіреність № 5, дата видачі : 13.06.17; ОСОБА_5, довіреність № 6 дата видачі : 13.06.17; ОСОБА_6, довіреність № 3, дата видачі : 09.02.17;

від відповідача3: ОСОБА_7, довіреність № 0704/17-АКЦПДІ, дата видачі : 07.04.17;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.05.2017

по справі № 916/712/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПРОМБУДСЕРВІС»

до відповідачів:

1. Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА»;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Експо»;

про зобовязання вчинити певні дії та стягнення 53017143,42 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПРОМБУДСЕРВІС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртанс-Експо», про зобовязання вчинити певні дії та стягнення 53017143,42грн.

03.05.2017 позивач в порядку розділу Х ГПК України звернувся до суду з клопотання про забезпечення позову шляхом:

заборони Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) вчиняти дії щодо перерахування будь-яких грошових коштів та здійснення платежів за договором № 653-В-ОДФ-15 від 25.06.2015 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» (ідентифікаційний код 38673584; 87516, Донецька область, м. Маріуполь, 26 квартал, буд. 1, приміщення 36) до вирішення справи по суті;

накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» (ідентифікаційний код - 38673584), місцезнаходження: 87513, Донецька область, м. Маріуполь, 26 квартал, буд. 1, приміщення 26 в розмірі ціни позову 53017143,42грн., які знаходяться на поточних рахунках:

-п/р 2600400019192 в Маріупольській філії АТ Укрексімбанк, МФО 335957;

-п/р 26001010332441 в ПАТ «Банк Восток», МФО 307123;

-п/р 26008010012812, в АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209.

накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранс-Експо» (ідентифікаційний код - 19057497), місцезнаходження: АДРЕСА_1 в розмірі 80000,00грн., які знаходяться на поточному рахунку: - п/р 26004003651001 в ПАТ «Астра Банк», МФО 380548.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2017 вказана заява задоволена частково:

Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) (ідентифікаційний код 38728457; 65026, Одеська область, м. Одеса, Площа Митна, буд. 1) заборонено вчиняти дії щодо перерахування будь-яких грошових коштів та здійснення платежів за договором № 653-В-ОДФ-15 від 25.06.2015 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» (ідентифікаційний код 38673584; 87516, Донецька область, м. Маріуполь, 26 квартал, буд. 1, приміщення 36) до вирішення спору по суті.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з означеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Підставами для скасування рішення місцевого господарського суду апелянт згідно поданої апеляційної скарги та доповнень до неї визначає порушення норм матеріального та процесуального права, що мало своїм наслідком прийняття незаконного судового акту.

Зокрема, скаржник зауважує на відсутності доказового обґрунтування обставин реальної загрози утруднення або унеможливлення виконання судового рішення, невідповідності підстав заявленого позову підставам задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, наявності несприятливих наслідків для замовника, встановленою забороною на проведення розрахунків за договором. Крім того, апелянт зазначає про відсутність у особи, яка підписала договір про відступлення права вимоги від імені ТОВ «Лігос УА» необхідного обсягу повноважень на вчинення відповідних представницьких дій.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Лігос УА» без задоволення.

Згідно з ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку (п. 2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні положення містяться у Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову» від 12.12.2006 №01-8/2776.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як зазначалося вище, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Предметом позову у даній справі є внесення змін до договору № 653-В-ОДФ-15 від 25.06.2015 та стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за виконані роботи з будівництва обєкту «Причал №1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП «Одеський морський торговельний порт». Комплекс завершальних робіт з відкоригованим робочим проектом» у загальній сумі 53017143,42грн.

Роботи з будівництва обєкту «Причал №1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП «Одеський морський торговельний порт». Комплекс завершальних робіт з відкоригованим робочим проектом» виконувались в межах укладеного 25.06.2015 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) та ТОВ «Лігос УА» договору № 653-В-ОДФ-15.

Отже, враховуючи, що позов стосується стягнення з відповідача-1 грошових коштів на підставі договору № 653-В-ОДФ-15 від 25.06.2015 на користь ТОВ «Будівельна компанія «ПРОМБУДСЕРВІС» колегія суддів вважає правомірними висновки суду, що невжиття заходів забезпечення позову про заборону проведення розрахунків за договором на користь ТОВ «Лігос УА» в подальшому може ускладнити виконання рішення суду у справі у разі задоволення позову та створить додаткові перешкоди у відновленні прав позивача, у звязку з необхідністю ініціювання окремих судових проваджень про стягнення відповідних грошових коштів з набувача.

Вказане свідчить про наявність зв'язку між визначеними заходами до забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність таких заходів із заявленими вимогами. Вжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що у світлі встановлених місцевим господарським судом обставин укладення між позивачем та відповідачем-2 договору відступлення права вимоги від 16.01.2017, за яким ТОВ «Лігос УА» відступило на користь ТОВ «Будівельна компанія «ПРОМБУДСЕРВІС», а ТОВ «Будівельна компанія «ПРОМБУДСЕРВІС» прийняло право вимоги до боржника ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) за договором № 653-В-ОДФ-15 від 25.06.2015 на будівництво обєкту «Причал №1-з для генеральних вантажів на Андросівському молу зі сполученням ДП «Одеський морський торговельний порт». Комплекс завершальних робіт з відкоригованим робочим проектом» в розмірі 47997767,70грн. вартість будівельних робіт за грудень 2016 року, вжиття таких заходів не спричиняє негативних наслідків для ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту), адже заборона встановлена лише щодо виконання зобовязання на користь ТОВ «Лігос УА», натомість в силу вимог ст.ст. 512-519 ЦК України належне виконання повинно здійснюватись на користь нового кредитора.

Оцінка правомірності договору відступлення права вимоги не є предметом даного апеляційного перегляду. Крім того, враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, такий правочин є дійсним та правомірним доки його недійсність не буде встановлена в судовому порядку.

Що стосується тверджень скаржника про невідповідність підстав заявленого позову та підстав задоволення судом відповідної заяви колегія суддів враховує, що у світлі рекомендаційних розяснень п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 судом досліджується наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, яка в даному випадку залишається незмінною (стягнення з відповідача - 1 та відповідача 2 грошових коштів). У той же час, позивач в силу ст. 22 ГПК України не позбавлений можливості змінити підстави позову, що як вбачається з матеріалів справи згодом ним і було реалізовано.

Колегія суддів додатково зауважує, що в даному апеляційному провадженні перевіряється законність та обґрунтованість застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПРОМБУДСЕРВІС».

Відповідно до ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції не може приймати і розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Виходити за межі, встановлені законом для перегляду справ в апеляційній інстанції, а саме розглядати спір по суті заявлених позивачем вимог та встановлювати наявність чи відсутність порушень прав та інтересів позивача за відсутності рішення суду першої інстанції щодо цього, апеляційний суд при апеляційному перегляді ухвали про вжиття заходів забезпечення позову не вправі.

Правомірність позовних вимог, встановлення наявності чи відсутності спору та обґрунтованості пред'явлених позивачем вимог повинно здійснюватись судом першої інстанції при розгляді справи по суті.

Таким чином, правильним є висновок суду, що подальші дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту) з проведення розрахунків за договором № 653-В-ОДФ-15 від 25.06.2015 на користь первісного кредитора, несуть реальну загрозу утруднення, унеможливлення виконання рішення суду, а відповідно і унеможливлення поновлення порушеного права позивача в межах даного спору.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» задоволенню не підлягає, що згідно із ст. 49 ГПК України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 101-106 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос УА» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 23.05.2017 у справі № 916/712/17 без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя В.І. Жеков