Постанова № 67555239, 03.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.07.2017 справа №908/472/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л.Ф. Стойка О.В., Марченко О.А. Шемякіній Є.О. не з'явились не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", м.Бердянськ, Запорізька областьна рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 р. у справі№908/472/17 ( суддя Федорова О.В.)за позовом доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Запоріжжя Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство" , м.Бердянськ, Запорізька областьпро стягнення 36 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство" про стягнення коштів набутих за недійсним правочином у розмірі 36 000,00 грн.(а.с.3-5).

05.04.2017 р. відповідач надав до суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України. В обґрунтування необхідності залучення третьої особи відповідач послався на те, що державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" засновано на державній власності та входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, а відтак прийняття рішення по цій справі може вплинути на обов'язки вищезазначеного міністерства. Суд першої інстанції відмовив у його задоволенні, оскільки рішення по цій справі, на думку суду, жодним чином не вплине на права та обов'язки Міністерства аграрної політики та продовольства України. (а.с.43)

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 р. по справі №908/472/ 17 позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м.Запоріжжя до Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", м.Бердянськ, Запорізька область про стягнення 36 000,00 грн. задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", м. Бердянськ, Запорізька область на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Запоріжжя кошти, набуті за недійсним правочином, в сумі 36 000,00 грн. (та витрати на сплату судового збору в сумі 1600,00 грн. (а.с.139-142)

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство", м.Бердянськ, Запорізька область звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д на рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2017р., за змістом якої просить рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2017р. по справі 3908/472/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 151-153).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права за висновками суду, які не відповідають фактичним обставинам справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2017 р. визначено колегію суддів у складі: Головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді - Попков Д.О., Стойка О.В.(а.с149).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2017 р. було прийнято апеляційну скаргу у справі №908/472/17 до провадження, з подальшим призначенням справи до розгляду 29.05.2017р на 14:15 год. (а.с.150).

23.05.2017 р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", м. Бердянськ, Запорізька область залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 р. у справі №908/472/17 залишити без змін. Судова колегія розглянула відзив та долучила до матеріалів справи (а.с.161-168).

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Попкова Д.О. на дату слухання справи, розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2017 №860 було призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів сформовано склад колегії суддів: Головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді - Стойка О.В., Марченко О.А.(а.с. 169-170).

29.05.2017 р. від ДП «Бердянське агропромислове підприємство» в особі ліквідаційної комісії державного підприємства «Бердянське агроторгове підприємство» надійшло клопотання б/н від 24.05.2017 р., в якому останній зазначає, що Голова ліквідаційної комісії ДП «Бердянське агроторгове підприємство» Зварійчук В.В. з 22.05.2017 р. по 09.06.2017 р. перебуває у службовому відрядженні у Закарпатській області, що підтверджується наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №249 від 22.05.2017 р. та додатком робочої до вищезазначеного наказу про склад робочої групи, на підставі вищевикладеного просить суд, відкласти розгляд апеляційної скарги по справі №908/472/17 призначений у судовому засіданні на 29.05.2017 р. на іншу дату (а.с.171-178). Судова колегія розглянула та задовольнила дане клопотання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 р. з метою з'ясування фактичних обставин справи, судова колегія дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 03.07.2017 р. (а.с.180).

03.07.2017 р. у судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с.158,160) у зв'язку із чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників сторін, що не скористалися правом на участь у даному судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання (а.с. 181).

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №908/472/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 року скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2013 р. між Державним підприємством "Бердянське агроторгове підприємство" - власник - та Приватним підприємцем ОСОБА_5 - зберігач- укладено договір зберігання з правом користування №1, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору, власник передає, а зберігач приймає на зберігання "майно", яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул.Базова, 1а.(а.с.11)

У пунктах 1.2, 1.3 договору визначено, що майно передається на зберігання за актом прийому-передачі, в якому зазначається найменування, кількість та загальна вартість майна, що передається на зберігання. Зберігач має право користуватися майном.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 договору плата за користування майном становить 12000 грн. з ПДВ на місяць. Оплата за користування майном здійснюється у безготівковому порядку. Перерахування грошових коштів на поточний рахунок власника здійснюється не пізніше 05 числа місяця, що настає за звітним.

За умовами п. 2.1.3 договору зберігач зобов'язаний повернути майно власникові за вимогою останнього, поданою відповідно до п. 3.2.

Відповідно до п. 3.2 договору власник має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні, попередивши про це зберігача за 30 робочих днів письмовим повідомленням (передане особисто, відправлене поштою, відправлене засобами електронного або факсимільного зв'язку).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та дії до 01.04.2014 р.

Вказаний договір зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р. був визнаний недійсним з моменту укладення рішенням господарського суду Запорізької області від 07.10.2015 р. у справі №908/2552/15-г, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р. та набрало законної сили. Враховуючи викладене, обставини, встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 07.10.2015 р. у справі №908/2552/15-г, яке прийнято за участю тих самих сторін спору, у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу не підлягають доведенню знову при розгляді справи № 908/472/17.

За приписами ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, договірні зобов'язання сторін за договором зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р. припинились з моменту набрання чинності судовим рішенням і даний договір, як було встановлено судом, не породив правових наслідків для сторін з моменту його укладення.

За користування майном згідно договору зберігання Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 сплатив на користь ДП "Бердянське агроторгове підприємство" 36000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №271213 від 27.12.2013 р. на суму 18000,00грн., №1 від 31.01.2014 р. на суму 12000,00 грн., №1802 від 18.02.2014 р. на суму 6000,00 грн. (а.с. 12-14).Таким чином, позивачем було сплачено за 3 місяці користування майном з жовтня по грудень 2013 р.

Посилаючись на факт визнання договору зберігання недійсним, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 просить суд застосувати наслідки недійсності правочину в порядку ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: стягнути з відповідача кошти в сумі 36000,00 грн.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

У пунктах 2.5 та 2.5.1 постанови пленуму Вищий господарський суд України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом,-у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Після визнання договору зберігання недійсним відносини сторін не можуть регулюватися будь-якими договірно-зобов'язальними нормами. Натомість, між сторонами (з моменту такого визнання) виникли зобов'язання у зв'язку зі збереженням майна (відповідачем коштів позивача) без достатньої правової підстави, оскільки підстава, на якій воно було набуто (договір), згодом відпала (у зв'язку з визнанням договору недійсним).

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що у зв'язку з несплатою за користування майном в період з січня по березень 2014 року (до закінчення дії договору) на загальну суму 36 000,00 грн. Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство" зверталося до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_5 про стягнення 36 000,00 грн. заборгованості за договором зберігання з правом користування № 1 від 01.10.2013 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2016 р. у справі №908/5092/15, яке набрало законної сили, в позові було відмовлено повністю з посиланням на те, що укладений сторонами договір зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013р. не породжує правових наслідків з моменту його укладення, а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати у відповідача сплати за користування майном згідно цього договору.

Відповідно до частини 2 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що у разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням. Зазначені вимоги кореспондуються з вимогами статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, за правочином, визнано недійсним, права та обов"язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з ч.2 ст.236 Цивільного кодексу України, можливість настання таких прав та обов"язків у майбутньому припиняється.

Таким чином, укладений сторонами договір зберігання з правом користування №1 від 01.10.2013 р. не породжує правових наслідків з моменту його укладання, а тому у позивача відсутні правові підстави вимагати повернення коштів. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку, щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що позивачем сплачено на користь відповідача кошти за користування майном, одержаним за недійсним договором, в позові слід відмовити на підставі вимог статті 216 Цивільного кодексу України.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 р. у справі №6-100цс15 зазначено, що "договори визнані недійсними не були і виконані сторонами, тому існування між ними зобов'язальних відносин, які виникли з угод, унеможливлює застосування до цих правовідносин норму статті 1212 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є безпідставне набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Доводи відповідача про наявність у позивача заборгованості за час користування майном судом не приймаються при розгляді даної справи, оскільки вони мають самостійний характер та повинні бути предметом окремого судового позову.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 року у справі №908/472/17 підлягає скасуванню, апеляційна скарга - задоволенню.

Здійснюючи перевірку встановлених судом фактичних обставин справи, їх повноту колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення судового рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, невірно визначено характер правовідносин, які склались між сторонами, відтак, згідно п.п.3,4 ч.1 ст.104 Господарського права України є підставою для його скасування.

У даному випадку колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені клопотоння про залучення третьої особи, у звязку із тим що права Міністерства аграрної політики та продовольства України по цій справі не порушені. Крім того, Міністерство аграрної політики та продовольства України - є юридичною особою та самостійно здійснює господарську діяльність.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство", м. Бердянськ, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 р. у справі №908/472/17 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.04.2017 р. у справі №908/472/17 - скасувати.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя до Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство" м. Бердянськ про стягнення коштів, набутих за недійсним правочином в сумі 36000,00 грн. - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (69001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Бердянське агроторгове підприємство" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Володимира Довганюка, 84, ідентифікаційний код 37622497) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1760,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят грн. 00 коп.).

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В. Стойка

О.А. Марченко

Надруковано: 7 прим

1 позивачу

1 відповідачу(на юридичну адресу)

1 відповідачу (на поштову адресу)

1 представнику відповідача

1 у справу

1 ДАГС

1 ГСЗО