Рішення № 67554932, 30.06.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.2017 Справа № 910/405/17Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянув матеріали справи № 910/405/17

за позовом - Страхової компанії Акціонерне товариство «CAJA DE SEGUROS, COMPANIA DE SEGUROS Y REASEGUROS, S.A. CASER», м. Мадрид, Королівство Іспанія,

до відповідачів - 1) Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми,

2) Міністерства освіти і науки України, м. Київ,

3) Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, м. Суми,

про визнання права власності та зобов'язання повернути майно,

за участю представників:

позивача - Сікози В.О. за довіреністю №2397 від 14.12.2012,

відповідачів - 1) Романець В.А. за довіреністю № 01-15/2778,

2) не з'явився,

3) не з'явився.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд: визнати право власності за Страховою компанією Акціонерним товариством «CAJA DE SEGUROS, COMPANIA DE SEGUROS Y REASEGUROS, S.A. CASER» на автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, іспанський номерний знак НОМЕР_2; зобов'язати Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації повернути на користь Страхової компанії Акціонерного товариства «CAJA DE SEGUROS, COMPANIA DE SEGUROS Y REASEGUROS, S.A. CASER» на автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, іспанський номерний знак НОМЕР_2.

Відповідач-1 у відгуку № 03-15/302 від 19.01.2017 року на позовну заяву зазначає, що йому під час прийняття на баланс автомобіля марки ВМW X5 3.0 TDS, 2009 року випуску, № шасі (кузова, рами): НОМЕР_1, йому було невідомо про викрадення згаданого автомобіля у 2010 році з території Іспанії. Відповідач-1 не заперечує проти повернення згаданого автомобіля на користь позивача у випадку доведення ним правомірності набуття права власності на оспорюваний транспортний засіб, а також наявності законних підстав для витребування вищезазначеного автомобіля.

Відповідно до відзиву № 350/02 від 23.01.2017 року відповідач-3 проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що оспорюване майно не перебувало у власності Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, а тому відповідач-3 не є особою, що незаконно, без відповідної правової підстави володіло майном. Управління державної виконавчої служби, на виконання постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.04.2012 року, конфіскувало зазначений автомобіль в дохід держави, як предмет контрабанди, а 29.03.2013 року рішенням комісії щодо розпорядження конфіскованим майном, вищезазначений автомобіль переданий Управлінню освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації. Відповідно до акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення, (копія у додатку) виконавче провадження стосовно конфіскації та передачі майна, а саме: автомобіля марки ВМW X5, 2009 року випуску - знищене.

Окрім наведеного, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області зазначає, що не може бути відповідачем у даній справі та нести судові витрати при задоволенні позову.

Відповідач-2 у своєму відзиві № 9.1-11-63 від 03.03.2017 року на позов просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог стосовно відповідача-2 посилаючись на те, що зазначений автомобіль не перебував у його власності, а тому Міністерство освіти і науки України не може бути відповідачем у даній справі, оскільки не є особою, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа оспорюваним майном.

Відповідно до пункту 10 Положення про Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації, зазначений Департамент є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, має самостійний баланс, розрахункові рахунки, круглу печатку із зображенням Державного герба України, печатки, штампи, відповідні бланки зі своїм найменуванням, рахунки спеціальних коштів та інші рахунки, передбаченні чинним законодавством України, може бути позивачем та відповідачем у судах.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач-2 вважає, що Департамент підзвітний і підконтрольний Міністерству освіти і науки України лише в частині реалізації політики у сфері освіти і науки, а також питань впровадження, вдосконалення та розвитку освітніх та наукових програм. Рішення у даній справі не впливає та не може вплинути на права та обов'язки відповідача-2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою від 28.11.2016 року про визнання права власності за ним на автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, іспанський номерний знак НОМЕР_2 та зобов'язання Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації повернути на користь позивача зазначений автомобіль.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що 18.11.2010 року на території Іспанії в м. Аліканте, у громадянина ОСОБА_3 було викрадено автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2, про що ним 18.11.2010 року було повідомлено поліцію м. Аліканте.

По факту крадіжки автомобіля який належав ОСОБА_3, поліцією Іспанії було порушено кримінальну справу № 579193, а сам автомобіль оголошено в міжнародний розшук Інтерпол.

Зазначений автомобіль був застрахований від всіх ризиків Страховою компанією Акціонерне товариство «CAJA DE SEGUROS, COMPANIA DE SEGUROS Y REASEGUROS, S.A. CASER» на підставі полісу № 62407995-1 від 22.12.2009 року.

19.01.2011 року, виконуючи обов'язки страховика, позивач сплатив на користь застрахованої особи, громадянину ОСОБА_3, грошові кошти у розмірі 50000,00 Євро в якості компенсації за викрадений автомобіль, що підтверджується витягом з реєстру по справі за номером 201007254328.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до діючого законодавства Іспанії, після виплати страхового відшкодування, страхова компанія (позивач) стала власником викраденого автомобіля, та має право заявляти на нього свої права.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.04.2012 року у справі № 1806/5814/12 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за частиною першою статті 352 Митного кодексу України автомобіль марки автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору було конфісковано в доход держави, як предмет контрабанди.

Зазначена постанова перебувала на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області (відповідач-3).

22.02.2013 року відповідач-3 вирішив передати вищевказаний конфіскований автомобіль на благодійні цілі.

29.03.2013 року відповідач-3 рішенням комісії щодо розпорядження майном конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби безоплатно передав вищезазначений автомобіль Управлінню освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації.

У 2014 році, відповідно до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 07.08.2014 року № 327-ОД «Про внесення змін до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 18.04.2014 №147-ОД» було розпочато ліквідацію управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації та створення Департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (відповідач-1).

У 2015 році відповідно до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 04.02.2015 року за № 2-АГП «Про передачу майна управління освіти і науки Сумської ОДА» автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору було передано Департаменту освіти і науки Сумської ОДА. Відповідно до переліку майна, що передається на баланс відповідача-1, вартість автомобіля складає 212478,00 грн. станом на 04.02.2015 року.

В січні 2016 року позивачеві стало відомо про перебування викраденого автомобіля автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, іспанський номерний знак НОМЕР_2 на території України.

Листом від 05.05.2016 року Робочий апарат Укрбюро Інтерполу повідомив про перебування вищезгаданого автомобіля в банках даних Генерального секретаріату МОКП-Інтерпол, як викраденого на території Іспанії.

Позивач посилається на вимоги пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», відповідно до якого колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом; статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка визначає, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права Закону; статтю 39 згаданого Закону, яка передбачає, що виникнення та припинення права власності визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України; статтю 40 цього ж Закону, згідно якої право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.

На підставі наведеного позивач вважає, що оскільки оспорюваний автомобіль зареєстровано в Іспанії та його викрадення сталося на території вказаної держави, підстави виникнення права власності на нього підлягають визначенню відповідно до законодавства Іспанії.

Відповідно до статті 50 Закону Іспанії № 50/1980 щодо договору страхування, згідно із страхуванням від крадіжки, страховик бере на себе відповідальність, в межах закону і договору, компенсувати можливі збитки в результаті незаконного викрадення застрахованих речей третіми особами. Покриття включає в себе збитки, заподіяні злочином в будь-якому з його форм.

Відповідно до статті 53 Закону Іспанії № 50/1980 щодо договору страхування, підготовка і належним чином оформлене повідомлення страхувальнику про страхову подію мають дотримуватися наступних умов: якщо застрахований об'єкт повертається після узгодженого періоду, а також коли вже один раз була сплачена компенсація, застрахована особа може зберегти отриману компенсацію залишаючи страхувальнику застраховане майно.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що 19.01.2011 року ним на виконання обов'язків страховика сплачено на користь застрахованої особи, громадянину ОСОБА_3, грошові кошти у розмірі 50000,00 Євро в якості компенсації за викрадений автомобіль. Виплата підтверджується витягом з реєстру по справі за номером 201007254328. З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що оспорюваний автомобіль не був повернутий власнику протягом дії страхового полісу (з 22.12.2009 року до 21.12.2010 року) страховою компанією (позивачем) правомірно набуто право власності на автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, іспанський номерний знак НОМЕР_2.

Вимогами частини першої статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності визначений в частині першій статті 317 названого Кодексу, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Згідно статті 336 Цивільного кодексу України особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.

За змістом статті 387 цього ж Кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оспорюваний транспортний засіб був набутий відповідачем-1 шляхом його безоплатної передачі державним виконавцем.

Згідно частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З огляду на те, що відповідач-1 набув спірний транспортний засіб, внаслідок прийняття рішення про безоплатну передачу від 29.03.2013 року, особою, яка не мала його відчужувати (не власником), вказане майно підлягає витребуванню на користь власника. При цьому, в даному випадку не йде мова про те чи є відповідач-1 добросовісним набувачем такого майна, оскільки добросовісним набувачем майна може бути виключно особа, яка придбала майно за відплатним договором, в той час як відповідачем-1 було набуте спірне майно шляхом безоплатної його передачі, а відтак підлягає витребуванню у всіх випадках.

З аналогічних підстав не застосовується в даних правовідносинах приписи частини другої статті 388 Цивільного кодексу України, які виключають можливість витребування, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Вказане положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить один з основних принципів захисту прав людини - непорушність права власності та припинення його не інакше як у визначеному законом порядку.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі конфіскації.

Статтею 354 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.

Конфіскація є примусовим вилученням майна у власника без компенсації його вартості, яке застосовується за вчинення ним правопорушення в установлених законом випадках. Конкретні підстави для застосування конфіскації передбачаються, зокрема, Кримінальним кодексом за здійснення корисливих злочинів, тяжких та особливо тяжких злочинів, Митним кодексом, а також Кодексом про адміністративні правопорушення.

З викладеного вбачається, що норми Цивільного кодексу України щодо припинення права власності можуть бути застосовані у разі конфіскації майна саме у власника.

В даному випадку, спірний транспортний засіб був викрадений на території Іспанії, тобто вибув із володіння власника поза його волею, а його конфіскація була здійснена на підставі постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.04.2012 року у справі № 1806/5814/12 щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за частиною першою статті 352 Митного кодексу України, тобто внаслідок вчинення громадянином ОСОБА_4 адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, відсутні підстави в розумінні приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для припинення права власності позивача на оспорюване рухоме майно внаслідок винесення постанови у справі № 1806/5814/12, оскільки правопорушення, передбачене положеннями Митного кодексу України та вказаними в такій постанові суду, було вчинене не власником такого майна, а іншою особою.

Згідно статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, передбачено право іноземних юридичних осіб звертатися до судів України за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів на рівні з підприємствами і організаціями України.

В статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді даної справи має виходити з положень статті 41 Конституції про те, що це право є непорушним і ніхто не може бути протиправно його позбавлений.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

Згідно статті 321 цього ж Кодексу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до частин першої, другої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, а також виходячи із загальних положень статті 15 цього кодексу та статті 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою для застосування відповідного способу судового захисту (крім наявності самого права, що захищається) є, зокрема, факт його порушення (невизнання або оспорювання).

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 04.12.2012 року у справі № 3-55гс12 та від 11.12.2012 року у справі № 3-65гс12, у випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. При цьому, предметом доказування у справах за позовом про визнання права власності, становлять обставини, які підтверджують це право.

Більш того, згідно із правовою позицією Верховного Суду України, що міститься в постанові від 18.12.2013 року у справі № 6-104цс13, вимога титульного володільця про визнання права власності є додатковою до вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння і є такою, що супроводжує віндикаційний позов.

Позиція судів по аналогічній справі щодо викраденого автомобіля на території іноземної держави міститься в постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2014 року у справі № 11/5005/9749/2012.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності позивача на автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, іспанський номерний знак НОМЕР_2 та зобов'язання відповідача-1 повернути на користь позивача зазначений автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, іспанський номерний знак НОМЕР_2., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 8, 13, 41 Конституції України, статтями 16, 316, 317, 319, 392 Цивільного кодексу України, статтями 32-34, 43, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності за Страховою компанією Акціонерним товариством «CAJA DE SEGUROS, COMPANIA DE SEGUROS Y REASEGUROS, S.A. CASER» (28050, Королівство Іспанія, м. Мадрид, пр-т Бургос, буд. 109, код А-28-013050) на автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, іспанський номерний знак НОМЕР_2.

3. Зобов'язати Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації (40016, Сумська область, м. Суми, вул. Прокоф'єва, буд. 38, ідентифікаційний код 39399524) повернути на користь Страхової компанії Акціонерного товариства «CAJA DE SEGUROS, COMPANIA DE SEGUROS Y REASEGUROS, S.A. CASER» (28050, Королівство Іспанія, м. Мадрид, пр-т Бургос, буд. 109, код А-28-013050) автомобіль марки ВМW X5 VIN (кузов): НОМЕР_1, 2009 року випуску, чорного кольору, іспанський номерний знак НОМЕР_2.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.07.2017.

Суддя П.І. Левченко