Рішення № 67554902, 26.06.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р.Справа № 916/1007/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

від третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Сеал Строй до Товариства з обмеженою відповідальністю „СК-Траст Інвест Юг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про стягнення 910000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 19.06.2017 р. оголошувалась перерва до 26.06.2017 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне підприємство Сеал Строй звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „СК-Траст Інвест Юг про стягнення 910000,00 грн., посилаючись на наступне

25 листопада 2016 року між ПП „Сеал Строй та ТОВ „СК-Траст Інвест Юг було укладено договір на виконання робіт № 25/11.16, у відповідності до п.1.1 якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобовязання власними силами та з власних матеріалів виконати роботи з виготовлення та монтажу вентильованого фасаду з утеплювачем. Роботи повинні бути виконані на обєкті за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 14/1, дитячий садок-ясла № 28.

Пунктом 5.1 договору встановлено кінцевий термін виконання робіт - 30 робочих днів з дня отримання підрядником авансового платежу згідно п. 3.1 договору.

Як вказує позивач, виконуючи свої зобовязання за договором, останній сплатив на користь відповідача авансові платежі у розмірі 960000,00 грн. згідно платіжних доручень № 1074 від 25.11.2016 р. на суму 200000,00 грн., № 1144 від 13.12.2016 р. на суму 150000,00 грн., № 1150 від 15.12.2016 р. на суму 100000,00 грн., № 1231 від 28.12.2016 р. на суму 150000,00 грн., № 17 від 28.12.2016 р. на суму 200000,00 грн., № 1245 від 20.01.2017 р. на суму 50000,00 грн. та № 1255 від 07.02.2017 р. на суму 60000,00 грн.

Так, позивач зазначає, що незважаючи на такі дії позивача, в порушення умов договору відповідач до цього часу не виконав свої зобовязання та не приступив до виконання робіт. На цей час жодних робіт відповідачем не здійснено та не здійснюється.

Пунктом 6.2 договору передбачено право позивача відмовитися від договору, якщо підрядник тобто відповідач своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк визначений договором стає неможливим.

Враховуючи той факт, що до цього часу відповідач не приступив до виконання робіт передбачених п.1.1 договору, а також те, що зазначений у п. 5.1 договору кінцевий термін виконання робіт сплив, позивач вважає, що має право відмовитися від договору.

За ствердженнями позивача, про відмову від договору відповідач неодноразово повідомлявся в усній формі, а також 06.04.2017 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про відмову від договору з проханням повернути отриманий аванс у розмірі 910000,00 грн. Так, позивач зазначає, що до цього часу жодних дій або повідомлень з боку відповідача підприємство не отримало, також не були повернуті грошові кошти. Отже, позивач вказує, що такі дії відповідача порушенням законних прав та охоронюваних законом інтересів позивача та призводять до вкрай негативних наслідків, що в свою чергу безпосередньо впливає на виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань перед іншими особами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2017 р. позовну заяву ПП „Сеал Строй прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1007/17, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Наразі, як зясовано судом під час розгляду справи, позивач - ПП „Сеал Строй виступив генпідрядником стосовно виконання спірних підрядних робіт згідно договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 27.09.2016 р. № 102-16/П, укладеного між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (замовник) та ПП „Сеал Строй. Так, відповідно до п. 1.1 вказаного договору підрядник зобовязується виконати роботи зазначені у проектно-кошторисній документації, а замовник прийняти від підрядника завершені роботи та оплатити їх за наявності бюджетних коштів на рахунку замовника. В п. 1.2 вказаного договору визначено найменування робіт - капітальний ремонт дитячого саду-ясел № 28 на обєкті за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 14/1.

З огляду на наведене, ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2017 р. по справі № 916/1007/17 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради, оскільки рішення суду по даній справі може вплинути на права та обовязки вказаної особи як замовника відносно позивача.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 40-42). В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що відповідно до умов договору відповідачем було виконано майже 98% будівельних робот відповідно до замовлення позивача, однак саме позивачем було порушено умови договору та з його вини роботи не були виконані у строк. Так, відповідач зазначає, що у позові позивач посилається на те, що ним було сплачено на користь відповідача аванс у розмірі 960000,00 грн., а завершення усіх робіт мало би відбутися у 30-денний строк з моменту отримання авансу (п. 5.1 договору). Відповідно до п. 3.1 договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 200000,00 грн. до 01.12.2016 року і вказану вимогу було виконано. Пунктом 3.2 договору встановлено, що другий авансовий внесок у розмірі 200000,00 грн. здійснюється до 10.12.2016 р. Однак, як вказує відповідач, позивачем не було виконано вказану умову п. 3.2 договору, не перераховано за другим авансом до 10.12.2016 року жодних грошових коштів, що є порушенням умов договору. Так, відповідач вказує, що хоча аванс за договором мав би бути сплачений до 10.12.2016 року, однак гроші надійшли частково 13 та 15 грудня 2016 року, що не давало змогу відповідачу розпочати роботи у повному обсязі та у строк. Тобто, відповідач вважає, що така затримка сталася з вини саме позивача. При цьому відповідач вказує, що позивач під час усних розмов з приводу затримки грошей посилався на невиконання перед ним грошових зобов'язань саме Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради. Невиконання позивачем п.п. 3.1 та 3.2 договору, на думку відповідача, свідчить також про порушення покладених на позивача зобов'язань передбачених п. 6.7 договору. До того ж відповідач посилається на те, що позивачем не було письмово повідомлено відповідача за 10 днів про бажання відмовитися, розірвати або припинити договір, як це передбачено п. 10.2 договору. Даний факт свідчить про продовження договірних відносин між позивачем та відповідачем за договором, а у зв'язку з відсутністю такої вимоги у позові (про розірвання договору чи визнання його недійсним ) слід вважати, що договір діє і на сьогоднішній день. Так, відповідач зазначає, що ще у лютому місяці 2017 року відповідач отримав від позивача претензію №1 від 26.01.2017 року, в якій йшлося про повернення грошових коштів. Як вказує відповідач, на вказану претензію відповідачем на адресу позивача було направлено відповідь від 06.02.2017 року. Також відповідач стверджує, що після претензії позивача про повернення коштів сторони домовилися про продовження строку ремонтних робіт, які фактично були завершені 01 березня 2017 року. На підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем надано платіжне доручення № 1255 від 07.02.2017 року, за яким позивач перераховував відповідачу грошові кошти по договору.

Третя особа у письмових поясненнях по справі (а.с. 95) вказує, що на даний час роботи на обєкті розпочаті та ведуться ПП „Сеал Строй. Як вказує третя особа, за результатами технічного нагляду УКБ ОМР було звернено увагу ПП «Сеал Строй» на якість виконання робіт та дотримання графіку виконання робіт. Наразі третя особа зазначає, що роботи Управління по обєкту не приймало, актів виконаних робіт по обєкту від генпідрядника ПП «Сеал Строй» на адресу УКБ ОМР не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „СК-Траст Інвест Юг (підрядник) та Приватним підприємством „Сеал Строй (замовник) було укладено договір на виконання робіт № 25/11.16, відповідно до п.1.1 якого позивач як замовник доручає, а відповідач як підрядник бере на себе зобовязання своїми силами, із матеріалів підрядника виконати роботи з виготовлення та монтажу вентильованого фасаду з утеплювачем згідно проектно-кошторисної документації.

Згідно п. 1.2 договору підрядник підтверджує, що він має усі необхідні дозволи (ліцензії), які вимагаються чинним законодавством України для виконання ним своїх обов'язків за цим договором.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що роботи виконуються підрядником у повному обсязі власним персоналом і власними засобами: обладнанням, пристроями, механізмами і т.д., за допомогою яких представляється можливим належним чином виконати дані роботи.

Відповідно до п. 1.4 договору роботи виконуються за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 14/1, дитячий садок-ясла № 28.

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт за цим договором складає 1600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Вартість робіт може бути переглянута в залежності від об'єму фактично виконаних робіт і визначається за фактом їх виконання.

За умовами п. 2.1.1 договору перелік, обсяг, склад робіт, а також їх вартість визначаються сторонами та вказуються у кошторисній документації і договірній ціні, які є невід'ємними частинами даного договору (додаток № 1). Договірна ціна є твердою (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що вартість робіт може бути змінена при внесенні замовником змінив обсяги і зміст робіт (зміни технічних умов, технічного завдання).

Відповідно до п. 2.4 договору вартість робіт по договору може бути змінена лише за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод до даного договору.

За умовами п. 3.1 договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 200000,00 грн. до 01.12.2016 року. Другий авансовий внесок у розмірі 200000,00 грн. здійснюється до 10.12.2016 року (п. 3.2 договору). Кінцева оплата за виконані роботи здійснюється замовником до 25.12.2016 року (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що оплата за цим договором проводиться замовником в безготівковій формі на підставі виставленого підрядником рахунку або підписаних актів виконаних робіт (форма КБ-2в; форма КБ-3).

За умовами п. 3.5 договору сторони вправі застосувати інший порядок розрахунків згідно додаткової угоди до цього договору, підписаного обома сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом приймання-передачі робіт (форма КБ-2в; форма КБ-3), які підписуються обома сторонами. Акт, що складається і підписується підрядником та передається замовнику протягом трьох робочих днів з моменту фактичного виконання робіт по договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник зобовязаний прийняти і підписати акт протягом трьох робочих днів з моменту передачі його підрядником та повернути підписаний примірник акта підряднику або надати мотивовані заперечення із зазначенням необхідних доробок у цей же строк. У разі відмови від підписання акту замовник складає та надсилає підряднику протягом наступних 3 робочих днів з моменту отримання акта мотивовані заперечення з претензіями замовника, а також його вимоги щодо усунення виявлених ним недоліків (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору акт вважається підписаним, а роботи прийнятими у випадку ненадання замовником підряднику підписаного акту або вмотивованих заперечень на такий акт протягом трьох робочих днів з моменту отримання його підрядником. Якщо при прийманні виконаних робіт за договором буде встановлено їх невідповідність умовам договору за якістю та кількістю, то замовник зобов'язаний викликати представника підрядника для участі у його прийнятті та складанні відповідного акту - протокол зауважень. При підтвердженні факту неякісного виконання будівельно-монтажних робіт за договором підрядник зобовязаний усунути недоліки у таких будівельно-монтажних роботах у строк, вказаний у протоколі зауважень та узгоджений сторонами договору (п. 4.5 договору).

Пунктом 4.6 договору встановлено, що при виявленні в процесі приймання робіт недоліків, допущених з вини підрядника, останній у погоджений із замовником термін зобов'язаний усунути їх.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що якщо підрядник не усуває такі недоліки, замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб із стягненням таких витрат з підрядника.

Відповідно до п. 4.8 договору якість виконаних за цим договором робіт, поставлених металоконструкцій повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації, діючих ГОСТів, ДСТУ та ТУ.

В п. 5.1 договору визначені терміни виконання робіт, а саме 30 робочих днів з дня отримання підрядником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору та передачі будівельного майданчику. Строк виконання робіт може бути збільшений на термін прострочення внесення замовником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору.

Згідно п. 5.2 договору строки виконання робіт можуть бути змінені в разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання замовником своїх зобовязань (порушення умов фінансування, передбачених п.п. 3.1, 3.2 договору); порушення строку передачі будівельного майданчику; внесення замовником змін в обсяги і зміст робіт. У даному випадку сторони підписують додаткову угоду про продовження строків виконання робіт.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

В п. 10.1 договору сторонами визначені умови дострокового припинення (розірвання) цього договору, відповідно до яких:

- замовник може розірвати договір або припинити його дію з причин: відсутності коштів для фінансування робіт до їх початку; відставання у виконанні робіт, з вини виконавця у випадку, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим (п. 10.1.1.);

- підрядник може розірвати договір або припинити виконання своїх обовязків, якщо проти встановленого терміну замовник (з власної вини) затримує оплату, передбачену п.п. 3.1, 3.2 договору більше 10 календарних днів (п. 10.1.2.).

Згідно п. 10.2 договору у випадку розірвання/припинення договору зацікавлена сторона письмово повідомляє іншу сторону за 10 днів до дати розірвання/припинення.

Відповідно до п. 10.3 договору у випадку розірвання договору сторони зобовязані провести звірку та за її результатами провести розрахунки.

За умовами п. 14.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання робіт та прийнятих сторонами на себе зобовязань.

Пунктом 14.2 договору передбачено, що замовник та підрядник є платниками податку на додану вартість по загальній формі оподаткування, має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених законодавством.

Згідно п. 14.3 договору будь-які зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковою угодою та є його невідємною частиною та обовязковими для виконання сторонами лише у разі, якщо вони оформлені належним чином: виконані письмово, підписані уповноваженими представниками обох сторін, скріплені печатками, мають дату підписання.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладений між позивачем та відповідачем договір на виконання робіт № 25/11.16, який за своєю суттю відноситься до договорів підряду, є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковим для виконання його сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору позивачем було перераховано відповідачу за виконання робіт кошти в розмірі 910000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 1074 від 25.11.2016 р. на суму 200000,00 грн., № 1144 від 13.12.2016 р. на суму 150000,00 грн., № 1150 від 15.12.2016 р. на суму 100000,00 грн., № 1231 від 28.12.2016 р. на суму 150000,00 грн., № 17 від 28.12.2016 р. на суму 200000,00 грн., № 1245 від 20.01.2017 р. на суму 50000,00 грн. та № 1255 від 07.02.2017 р. на суму 60000,00 грн.

Проте, за ствердженнями позивача, відповідач в порушення умов цього договору на момент звернення до суду з позовом не приступив до виконання робіт, при цьому жодних робіт відповідачем не здійснено та не здійснюється. Наразі позивач посилається на п. 6.2 договору, яким передбачено право позивача на відмову від договору, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим. Враховуючи той факт, що відповідач не приступив до виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору, а також те, що зазначений у п. 5.1 договору кінцевий термін виконання усього обєму робіт сплив, позивач вважає, що має право відмовитися від договору. При цьому, як стверджує позивач, про відмову від договору відповідач неодноразово повідомлявся в усній формі, а 06.04.2017 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про відмову від договору з проханням повернути отриманий аванс у розмірі 910000,00 грн. Так, неповернення відповідачем вказаних грошових коштів у добровільному порядку стало підставою для звернення позивача до суду заявленим позовом в порядку ст. 1212 ЦК України. Наразі позивач вказує, що отриманий відповідачем аванс у розмірі 910000,00 грн. є безпідставно отриманим майном та підлягає поверненню на розрахунковий рахунок позивача.

При цьому господарський суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення отриманих відповідачем коштів за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною згідно ст. 1212 ЦК України

Так, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 р. у справі N 5006/18/13/2012 викладено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Поряд цим слід зазначити, що необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, який мав такий статус у минулому.

Так, в силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у даному випадку позивач має довести наявність факту припинення договірних відносин з відповідачем по договору № 25/11.16, а також безпідставність отримання відповідачем спірних грошових коштів в розмірі 910000,00 грн.

В обґрунтування підстав припинення договірних відносин позивач посилається на п. 6.2 договору та ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Згідно п. 6.2 договору замовник має право відмовитися від договору, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим.

Аналогічні положення закріплені в ч. 2 статті 849 ЦК України, за якими якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Терміни виконання робіт передбачені в п. 5.1 договору, а саме: 30 робочих днів з дня отримання підрядником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору та передачі будівельного майданчику. При цьому строк виконання робіт може бути збільшений на термін прострочення внесення замовником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору. Строки виконання робіт можуть бути змінені в разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання замовником своїх зобовязань (порушення умов фінансування, передбачених п.п. 3.1, 3.2 договору); порушення строку передачі будівельного майданчику; внесення замовником змін в обсяги і зміст робіт. У такому випадку сторони підписують додаткову угоду про продовження строків виконання робіт (п. 5.2 договору).

Наразі слід зазначити, що за умовами п. 6.7 договору замовник зобовязаний здійснювати розрахунки з підрядником згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3. договору.

За умовами п. 3.1 договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 200000,00 грн. до 01.12.2016 року. Другий авансовий внесок у розмірі 200000,00 грн. здійснюється до 10.12.2016 року. Кінцева оплата за виконані роботи здійснюється замовником до 25.12.2016 року (п.п. 3.2 - 3.3 договору).

Як стверджує відповідач та свідчать матеріали справи, у період до 01.12.2016 року позивачем було перераховано відповідачу 200000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1074 від 25.11.2016 р. на суму 200000,00 грн. Другий авансовий внесок у розмірі 200000,00 грн. мав бути здійснений до 10.12.2016 року, проте позивачем не було сплачено вказаний авансовий внесок у вказаний строк.

Отже, вказане свідчить, що самим позивачем не були виконані вказані умови договору та обумовлену договором суму авансу було перераховано не в строк, який визначено договором. Як вказує відповідач, неотримання станом на 10.12.2016 року всього авансу не давало змогу відповідачу розпочати роботи у повному обсязі та у встановлений строк. При цьому відповідач вказує, що позивач під час усних розмов з приводу затримки грошей посилався на невиконання перед ним грошових зобов'язань Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради.

Поряд цим судом встановлено, що фактично ПП „Сеал Строй виступило генпідрядником по виконанню спірних підрядних робіт згідно договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 27.09.2016 р. № 102-16/П, укладеного між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (замовник) та ПП „Сеал Строй (підрядник). Так, відповідно до п. 1.1 вказаного договору підрядник зобовязується виконати роботи, зазначені у проектно-кошторисній документації, а замовник прийняти від підрядника завершені роботи та оплатити їх за наявності бюджетних коштів на рахунку замовника. В п. 1.2 вказаного договору визначено найменування робіт - капітальний ремонт будівлі дитячого саду-ясел № 28, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 14/1.

Під час розгляду справи судом було зясовано, що до вказаного договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від 27.09.2016 р. № 102-16/П його сторонами декілька раз згідно додаткових угод № 1 та № 2 вносились зміни стосовно строків виконання робіт позивачем як підрядником та до календарного графіку виконання робіт.

Наразі слід зазначити, що угоди про продовження строків виконання робіт по спірному договору сторонами не укладались, оскільки доказів на підтвердження цього не було надано до суду.

За умовами договору кінцева оплата за виконані роботи мала бути здійснена замовником до 25.12.2016 року. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до вказаного строку було сплачено відповідачі за виконання робіт 150000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1145 від 13.12.2016 р. та 100000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1150 від 15.12.2016 р. В подальшому позивачем за вказаним договором також були перераховані відповідачу кошти на підставі платіжних доручень № 1231 від 28.12.2016 р. в сумі 150000,00 грн., № 17 від 28.12.2016 р. в сумі 200000,00 грн., № 1245 від 20.01.2017 р. в сумі 50000,00 грн. та № 1255 від 07.02.2017 р. в сумі 60000,00 грн.

Поряд з цим в п. 6.5 спірного договору № 25/11.16 передбачено обовязок позивача передати відповідачу як підряднику затверджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію.

Також згідно п. 6.8 договору позивач повинен був передати під монтажні роботи очищений будівельний майданчик, що охороняється, а також виділити приміщення для робочих та надати точку підключення до електромережі підряднику. Будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору і оформлюється відповідним актом.

На вимогу суду згідно ухвали від 27.04.2017 р. позивачем не надано ані доказів передачі відповідачу проектно-кошторисної документації, ані акту надання відповідачу будівельного майданчика. При цьому відповідач у відповіді на претензію позивача № 1 від 26.01.2017 р. звернув увагу позивача про порушення зобовязань з оплати та передачі будівельного майданчика.

Відсутність доказів передачі будівельного майданчику унеможливлює зясування початку виконання робіт, адже згідно п. 5.1 договору термін виконання робіт становить 30 робочих днів з дня отримання підрядником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору та передачі будівельного майданчику. При цьому порушення строку передачі будівельного майданчика є підставою для зміни строків виконання робіт згідно п. 5.2 договору.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд доходить до висновку про те, що у такому випадку строки виконання робіт могли бути змінені сторонами в порядку п. 5.2 договору, однак докази цього в матеріалах справи відсутні.

Відтак, враховуючи допущення позивачем зі свого боку порушень умов договору, судом оцінюються критично посилання позивача на порушення відповідачем термінів виконання робіт.

Не можуть бути прийняті судом до уваги й доводи позивача про те, що відповідач не приступив до виконання робіт. Адже надані відповідачем до суду фотографії обєкту (а.с. 55-59) свідчать про те, що обумовлені договором підрядні роботи ведуться, також відповідачем 06.03.2017 р. складено акт виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2017 р. Крім того, в матеріалах справи наявні акти № 1 і № 2 від 06.03.2017 р. прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які містять назви робіт, що підписані з боку відповідача та замовника ПП „Сеал Строй. Позивач жодних пояснень з цього приводу не надав та вказані обставини не спростував.

Щодо стверджень позивача про наявність у нього права на відмову від договору суд зазначає наступне.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Положеннями ч. 2 ст. 849 ЦК України та п. 6.2 договору, на які посилається позивач, врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду ставиться в залежність від наявності порушення строків виконання робіт підрядником.

Як передбачено ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Як випливає зі змісту позову, позивачем 06.04.2017 р. направлено відповідачу повідомлення про відмову від договору на підставі ст. 849 ЦК України з проханням повернути отриманий аванс. Однак, матеріали справи не містять доказів як направлення вказаного повідомлення відповідачу, так і отримання відповідачем цього повідомлення. Щодо наявної в матеріалах справи копій претензії позивача № 1 від 26.01.2017 р. (а.с. 51-52) слід зазначити, що в ній позивачем лише пропонувалось або повернути кошти в якості авансу або надати акти виконаних робіт.

В свою чергу враховуючи відсутність доказів направлення позивачем та одержання відповідачем повідомлення про відмову від спірного договору та його одержання відповідачем, суд доходить до висновку про те, що спірний договір не є розірваним, а тому зобовязання сторін за цим договором не припинились.

До того ж згідно п. 14.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання робіт та прийнятих сторонами на себе зобов'язань.

За таких обставин, враховуючи викладене та те, що спірний договір № 25/11.16 не є розірваним, а є діючим, судом спростовуються доводи позивача про виникнення у відповідача зобовязання щодо повернення отриманих останнім коштів в розмірі 910000,00 грн. в якості авансу по вказаному договору. Наразі слід зауважити, що авансові платежі складають лише 400000,00 грн., тоді як у позові заявлено до стягнення 910000,00 грн. При цьому з огляду на наявність діючого договору підряду між сторонами, суд вважає, що відповідачем було набуто спірну суму коштів за наявності правової підстави, оскільки такі кошти були перераховані позивачем та отримані відповідачем як аванс та як часткова оплата за виконання робіт по договору, а тому їх не може бути витребувано у порядку статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК. Аналогічне викладене в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі N 910/1913/14 та від 07.06.2017 р. у справі № 923/1233/15, які є обовязковими для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Сеал Строй є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, у звязку з чим не підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного підприємства „Сеал Строй до Товариства з обмеженою відповідальністю „СК-Траст Інвест Юг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради, про стягнення 910000,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03 липня 2017 р.

Суддя В.С. Петров