Постанова № 67554813, 04.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.07.2017р. справа №905/417/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретаря ОСОБА_4 від позивача:ОСОБА_5, представник за дов. № 93/2016 від 19.12.2016р.від відповідача:ОСОБА_6, представник за дов. №б/н від 17.01.2017р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації" "Донецькоблгаз", м.Краматорськ, Донецька область на рішення господарського судуДонецької областівід04.05.2017 рокуу справі№ 905/417/17 (суддя Ніколаєва Л.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "Євротрубпласт", м.Рубіжне, Луганська область,до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації" "Донецькоблгаз", м.Краматорськ, Донецька областьпростягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 71 769,00 грн., інфляційних у розмірі 57579,31 грн., 3% річних у розмірі 5 568,49 грн.

ВСТАНОВИВ

ТОВ “ТД “Євротрубпласт” м.Рубіжне, Луганської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” м.Краматорськ, Донецька область 134 916,80 грн., з яких: 71 769 грн. – основний борг, 57 579,31 грн. – інфляційні втрати та 5 568,49 грн. - 3% річних (а.с3-5).

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.05.2017р. у справі № 905/417/17 позовні вимоги задоволені частково (а.с.128-132). Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт” основний борг в розмірі 71 769грн., 3% річних в розмірі 5 562 грн. 59 коп., інфляційні втрати в розмірі 57 063 грн. 98 коп., судовий збір в розмірі 2 015 грн. 93 коп. В решті вимог відмовлено.

Судове рішення мотивовано обгрунтованість вимог щодо стягнення основного боргу. В частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань судом здійснено перерахунок у зв"язку з помилково визначеною позивачем початковою датою прострочення виконання грошового зобов"язання та задоволено ці вимоги частково.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації" "Донецькоблгаз", м.Краматорськ, Донецька область, звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що судом в порушення ст.ст.42,43 ГПК України не надано належного правового обгрунтування запереченням відповідача та не досліджено обставини справи щодо дійсного надання позивачем зазначених послуг і, зокрема, які посадові особи бути відповідальними за здійснення даної господарської операції, чи було відображено надання в бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(а.с.138-140).

Так, апелянт, звертаючись з проханням скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2017р. у даній справі повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, зазначає:

- посилання суду на акт звірки як на доказ наявності боргу є безпідставним;

- договір, укладений 05.05.2014р. є недійсним, оскільки повноважень для укладання цього договору структурному підрозділу РСУ "Газ Сервіс" не надавалося.

На думку апелянта, акти приймання-передачі товарів, складені у 2012 році та договір про зміну порядку оплати від 05.05.2014р. є різними видами правочинів за своєю правовою природою та не пов"язані між собою. Крім того, апелянт наполягає на тому, що строк позовної давності за зобов"язаннями 2012 року сплив.

Судом не досліджено настання форс-мажорних обставин з 14.04.2014р., підтверджених Сертифікатом ТТП.

Таким чином, апелянт вважає, що судом не здійснено повне з"ясування обставин справі, що є підставою для його скасування.

04.07.2017р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 26.06.2017р. №172/2017р. (а.с.151-157), який колегією суддів розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив суд рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2017р. у даній справі залишити без змін.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", м.Рубіжне Луганска область, юридична особа (ідентифікаційний код 33090871), що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.18-25).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" м.Краматорськ, Донецька область, юридична особа (ідентифікаційний код 03361075), що підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом (а.с.80-99).

Відповідно до п.2.9.11. Статуту ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ “Донецькоблгаз” №20 від 04.04.2014р. та зареєстрованого 22.04.2014р., до складу товариства входять філії – управління по газопостачанню та газифікації області та інші відокремлені підрозділи, які не мають юридичного статусу, зокрема, Ремонтно-будівельне управління “Газ-Сервіс” (а.с.89).

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.04.2017р. також вбачається, що Ремонтно-будівельне управління “Газ-Сервіс” (84112, Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Світлодарська, буд. 28 Б) (код ЄДРПОУ ВП 24800589) є відокремленим підрозділом ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (а.с.82).

За період з 15.05.2012р. по 10.09.2012р. ТОВ “ТД “Євротрубпласт” (виконавець) надав та виконав, а РБУ “Газ-Сервіс” ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (замовник) прийняв послуги та роботи з діагностики та ремонту зварювального обладнання на загальну суму 74 009 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЦБ1505/001 від 15.05.2012р. на суму 2 240 грн., №ЦБ0106/003 від 01.06.2012р. на суму 5 150 грн., № ЦБ1207/003 від 12.07.2012р. на суму 15 820 грн., №ЦБ1207/002 від 12.07.2012р. на суму 1 400 грн., №ЦБ1009/002 від 10.09.2012р. на суму 30 899 грн., № ЦБ1009/001 від 10.09.2012р. на суму 18 500 грн. (а.с.11-16)

Вказані акти підписані з боку позивача начальником по ремонту обладнання ТОВ “ТД “Євротрубпласт” ОСОБА_7 та скріплені печаткою підприємства, а з боку відповідача - начальником структурного підрозділу ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” РБУ “Газ-Сервіс” ОСОБА_8, повноваження якого підтверджуються виданою ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” довіреністю від 10.01.2012р. № 01, та скріплені печаткою ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (а.с.117)

При цьому, в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) також міститься відмітка про виконання виконавцем послуг повністю та у строк та про відсутність у замовника претензій по об’єму, якості та строкам наданих послуг.

Відповідач здійснив часткову оплату наданих та виконаних позивачем послуг та робіт на суму 2 240 грн., про що свідчить банківська виписка ПАТ “КБ НАДРА” за 14.05.2012р. (а.с.71).

05.05.2014р. між ТОВ “ТД “Євротрубпласт” (виконавець) та РБУ “Газ-Сервіс” ПАТ “Донецькоблгаз” (замовник) укладено договір про встановлення порядку оплати, за умовами якого сторони узгодили, що на підставі укладених та підписаних актів прийому-передачі робіт (послуг) №ЦБ1505/001 від 15.05.2012р., №ЦБ0106/003 від 01.06.2012р., № ЦБ1207/003 від 12.07.2012р., №ЦБ1207/002 від 12.07.2012р., №ЦБ1009/002 від 10.09.2012р., № ЦБ1009/001 від 10.09.2012р. виконавцем протягом 2012 року було надано послуги, а замовником отримано послуги на загальну суму 74 009 грн. (п.1 договору) (а.с.10).

Всі послуги визначені в п. 1 цієї угоди (згідно підписаних актів прийому-передачі робіт (послуг), вважаються узгодженими сторонами, були надані в межах взаємних домовленостей щодо виконання послуг по ремонту та діагностиці зварювального обладнання, та підлягають оплаті замовником в порядку та на умовах визначених цією угодою. (п.2 договору)

Сторони після проведення звірки взаємних розрахунків узгодили, що заборгованість замовника перед виконавцем за отримані послуги станом на день укладення цієї угоди складає 71 769 грн. (п.3 договору).

Сторони дійшли згоди, що впродовж терміну виконання послуг замовником неодноразово порушувались строки для проведення розрахунків за отримані послуги (п. 4 договору) (п.4 договору).

Сума боргу сплачується замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за наступним графіком: 71 769 грн. основного боргу до 30.06.2014р. (п.5 договору).

У випадку порушення термінів або порядку оплати наданих послуг, передбачених даною угодою, виконавець має право застосувати до замовника всі штрафні та оперативно-господарські санкції, передбачені Цивільним та Господарським кодексами України за порушення зобов’язань з оплати наданих послуг за весь термін прострочення, в тому числі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування передбачених штрафних санкцій та процентів за прострочення виконання зобов’язань з оплати продукції припиняється лише після належного виконання зобов’язань покупцем (п.6 договору).

Дійсна угода відповідно до ст. 264 ЦК України є свідченням замовника про визнання свого обов’язку зі сплати грошових коштів на користь виконавця в визначеному цією угодою розмірі (п.7 договору).

Дійсна угода набуває чинність з моменту підписання сторонами, поширюється також на всі правовідносини з надання послуг, що визначені в п.1 цієї угоди та існували до її укладення, та припиняє чинність через один рік після укладення, але не раніше повного виконання замовником зобов’язань з оплати (п.8 договору).

Договір підписаний з боку ТОВ “ТД “Євротрубпласт” - директором ОСОБА_9 та скріплений печаткою підприємства, а з боку РБУ “Газ-Сервіс” ПАТ “Донецькоблгаз – начальником управління ОСОБА_10 та скріплений печаткою управління. При цьому відповідні повноваження на підписання договору ОСОБА_8 підтверджуються виданою ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” довіреністю від 14.01.2014р. № 04 (а.с.116).

Оскільки відповідач не здійснив оплату наданих та виконаних позивачем послуг та робіт як в строк, встановлений у договорі про встановлення порядку оплати від 05.05.2014р., так і в подальшому, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача крім суми основного боргу в розмірі 71 769 грн., також і 57 579,31 грн. – інфляційних втрат, нарахованих за період з 30.06.2014р. по 31.12.2016р., 5 568,49 грн. – 3% річних, нарахованих за період 30.06.2014р. по 29.01.2017р.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за договором, укладеним у спрощений спосіб.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, виходив з того, що сторони уклали договір у спрощений спосіб, (позивач надав та виконав, а відповідач прийняв послуги та роботи з діагностики та ремонту зварювального обладнання, про що свідчать підписані між сторонами та скріплені печатками підприємств акти здачі-приймання робіт (надання послуг), який за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи різних договорів, а саме, договору про надання послуг (діагностика зварювального обладнання) та договору підряду (ремонт зварювального обладнання), та який є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з вимогами ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а відповідно до вимог ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

При цьому, згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Між тим, згідно ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Порядок оплати підрядних робіт встановлено ст. 854 ЦК України, а саме - якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Судом було встановлено, що відповідач здійснив лише часткову оплату наданих та виконаних позивачем послуг та робіт в розмірі 2 240 грн., у зв’язку з чим сторони підписали договір про встановлення порядку оплати від 05.05.2014р., згідно з яким визначили порядок розрахунків за надані та виконані позивачем послуги та роботи, а саме, відповідач зобов’язався здійснити оплату наданих та виконаних позивачем послуг та робіт за підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) в розмірі 71 769 грн. в строк до 30.06.2014р. (загальна сума за актами 74 009 грн. – оплата 2 240 грн. = борг 71 769 грн.).

Між тим, відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати позивачу боргу в сумі 71 769 грн. ані в строк, встановлений договором про встановлення порядку оплати від 05.05.2014р., ані в подальшому.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та документально підтвердженого висновку щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 71 769 грн. та їх задоволення.

Жодним чином не спростовується та обставина, що акти приймання-передачі виконаних робіт та договір про встановлення порядку оплати від 05.05.2014р. є різними та такими, що не мають відношення один до одного, тому твердження апелянта з цього приводу колегією суддів відхиляються.

При цьому, посилання відповідача на наявність перед позивачем боргу в сумі 31 090,53 грн. суд відхилив, оскільки акти звірки розрахунків, які надані відповідачем на підтвердження своїх посилань, не є документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції, тобто первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Тим більш, що з наданих відповідачем актів звірки не вбачається відображення господарських операцій та проведення розрахунків як по спірним актам здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 15.05.2012р. по 10.09.2012р., так і по договору про встановлення порядку оплати від 05.04.2014р., про що також зазначено позивачем у письмових поясненнях за вх. № 04-21/1468 від 04.05.2017р.

Тому доводи апелянта з цього приводу колегією суддів не приймаються до уваги.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд першої інстанції перевірив розрахунок 3% річних та встановив, що позивачем помилково визначена початкова дата прострочення виконання грошового зобов’язання, а саме, не враховано, що останній день строку (29.06.2014р.) та наступний за ним день (30.06.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 ЦК України), а тому прострочення відповідача розпочалось з 02.07.2014р.

З огляду на встановлені невідповідності господарським судом самостійно здійснений розрахунок 3% річних, згідно з яким сума 3% річних за період з 02.07.2014р. по 29.01.2017р. на суму боргу 71 769 грн. становить 5 562,59 грн., з чим колегія суддів погоджується та вважає цей висновок таким, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Щодо заявлених інфляційних колегія суддів зазначає наступне.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання.

Суд першої інстанції також перерахував заявлені інфляційні у зв"язку з невірно визначеним періодом їх нарахування.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який був здійснений позивачем, господарським судом правомірно встановлено, що позивачем помилково визначена початкова дата прострочення виконання грошового зобов’язання, а саме, не враховано, що останній день строку (29.06.2014р.) та наступний за ним день (30.06.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 ЦК України), а тому прострочення відповідача розпочалось з 02.07.2014р., та здійснено нарахування інфляційних втрат за неповний місяць.

З огляду на встановлені невідповідності господарським судом самостійно здійснений розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким сума інфляційних втрат за період з серпня 2014р. по грудень 2016р. на суму боргу 71769грн. становить 57 063,98 грн., з чим також колегія суддів погоджується.

Доводи відповідача про наявність підстав для визнання договору про встановлення порядку оплати від 05.05.2014р. недійсним у порядку ст. 83 ГПК України, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки не встановив наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання цього договору недійсним, посилаючись на ст. 95 ЦК України

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Як було встановлено, з положень Статуту ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” та відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.04.2017р., вбачається, що Ремонтно-будівельне управління “Газ-Сервіс” є відокремленим підрозділом ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”..

Отже, Ремонтно-будівельне управління “Газ-Сервіс” є відокремленим підрозділом ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, який діє від імені та в інтересах ПАТ по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, яке, в свою чергу, несе відповідальність за діяльність свого відокремленого підрозділу.

Наявна в матеріалах справи довіреність №04 від 14.01.2014р., якою голова правління ПАТ “Донецькоблгаз” надав начальнику РБУ “Газ-Сервіс” ОСОБА_8 право укладати та підписувати договори, а також всі документи, що стосуються, зокрема, господарської діяльності підприємства, свідчить, що вказаний договір підписаний уповноваженою на те особою.

Крім того, за приписами частини першої ст. 83 ГПК України визнання недійсним повністю чи в певній частині пов"язаного з предметом спору договору, який суперечить законодавству, є правом суду.

Щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності, колегія суддів вважає висновок суду обґрунтованим та правомірним, виходячи з фактичних обставин справи з наступного.

За приписами ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено судом, сторони уклали змішаний договір, який містить елементи договору про надання послуг та договору підряду, у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання робіт. Тобто, строк позовної давності, у даному випадку, у межах якого позивач мав право звернутися до суду становив 3 роки за кожним актом здачі-приймання робіт (надання послуг).

Разом з тим, 05.05.2014р. сторони підписали договір про встановлення порядку оплати, п. 7 якого сторони передбачили, що дана угода відповідно до ст. 264 ЦК України є свідчення замовника РБУ “Газ-Сервіс” про визнання свого обов’язку зі сплати грошових коштів на користь виконавця ТОВ “ТД “Євротрубпласт” у визначеному угодою розмірі.

Таким чином, враховуючи визнання відповідачем свого обов’язку з оплати грошових коштів за всіма спірними актами здачі-приймання робіт (надання послуг), переривання перебігу позовної давності 05.05.2014р., строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом закінчується 06.05.2017р., у зв’язку з чим, строк позовної давності як на момент звернення позивача до суду з даним позовом – 15.02.2017р. (дата штампу поштового відділення на конверті), так і на момент прийняття рішення по даній справі, позивачем не пропущений.

Доводи апелянта з цього приводу колегія суддів вважає неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу.

Посилання апелянта на неправомірність у застосуванні судом форс-мажорних обставин на підставі Сертифікату ТППУ № 1133, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції абсолютно правомірно дійшов висновку про те, що ці обставини застосовуються при вирішенні питання про звільнення учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов"язання, від господарсько-правової відповідальності (штраф, пеня), що не є предметом розгляду у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, судове рішення прийнято при повному з"ясуванні обставин у справі, повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2017р. у справі № 905/417/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2017р. у справі № 905/417/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 –у справу; 1–позивачу; 1 –відповідачу; 1 –ДАГС; 1–ГС Донецької обл.