Рішення № 67554551, 26.06.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р.Справа № 922/1219/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРОМІ-ТРАНС", смт. Пісочин до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ", м. Гадяч, Полтавської області , 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Золочів про стягнення 4588200,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Демур І.Б., дов. від 05.05.2015 року

відповідача - 1. Савченко А.Г., дов. № 9 від 03.04.2017 року, 2. не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за договором про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 1 від 01 лютого 2012 року солідарно 2000 грн. - частину суми зобов*язання в межах договору поруки від 01 лютого 2012 року та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" за договором про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 1 від 01 лютого 2012 року 4586200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням першим відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні просить суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник першого відповідача у судовому засіданні просить суд долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись зокрема, що всупереч умовам договору, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні позивач не надав першому відповідачу оригінали примірників товарно-транспортних накладних CMR, з відмітками вантажоодержувача, перевізника та митних органів, в зв'язку з чим перший відповідач правомірно зупинив виконання зобов'язання за договором. Також, представник першого відповідача зазначає про сплив строків позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за CMR-накладними на загальну суму 3314300,00 грн. Представник першого відповідача зазначає, що за Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) (пункт с) частини 2 статті 32 Конвенції) для перевізника встановлений скорочений строк позовної давності - 1 рік, що починається через три місяці з дати підписання CMR-накладної, тобто по транспортним послугам, що позивачем надавались в період до 10 січня 2016 року - він пропустив річний строк звернення до суду.

Другий відповідач у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалами суду документи не надав.

У судовому засіданні 26 червня 2017 року було оголошено перерву до 26 червня 2017 року до 15 годин.

26 червня 2017 року о 15 годин судове засідання було продовжено у тому ж складі суду.

Представник позивача у судове засідання не з*явився.

Представник першого відповідача у судове засідання не з*явився.

Другий відповідач у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалами суду документи не надав.

Разом з цим, 24 квітня 2017 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/1219/17 з поштовою відміткою "за закінчення терміну зберігання".

Як визначено у пунктах 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.

Таким чином, суд вважає, що другий відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, але другий відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення його про час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОРОМІ-ТРАНС" (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" (першим відповідачем, замовником) був укладений договір про надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 1 (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався доставляти передані замовником вантажі в пункти призначення в строки, указані замовником в заявках на перевезення і передавати їх особам, указаним замовником, а замовник зобов'язується оплачувати належним чином здійснювані перевезення вантажів в розмірах і на умовах, встановлених в даному договорі.

За пунктом 9 договору (в редакції додаткової угоди № 1) даний договір діє до 31 грудня 2016 року.

Пунктом 2.2 договору визначено, що взаємовідносини сторін ґрунтуються на положеннях діючого законодавства України, а також Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що на кожне окреме завантаження оформлюється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення і є невід'ємною частиною цього договору.

Між сторонами договору були погоджені наступні заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом до договору: № 789 від 15.10.2015, № 787, від 15.10.2015 р., № 749 від 16.10.2015 року, № 802 від 16.10.2015 року, № 796 від 16.10.2015 року, № 795 від 16.10.2015 року, № 808 від 21.10.2015 року, № 811 від 21.10.2015 року , № 809 від 21.10.2015 року, № 810 від 21.10.2015 року, № 822 від 23.10.2015 року, № 816 від 23.10.2015 року, № 821 від 22.10.2015 року , № 819 від 23.10.2015 року, № 818 від 23.10.2015 року, № 820 від 23.10 2015 року, № 814 від 22.10.2015 року, № 815 від 22.10.2015 року, № 817 від 22.10.2015 року, № 823. Від 23.10. 2015 року, № 831 від 28.10.2015 року, № 832 від 28.10.2015 року, № 842 від 29.10.2015 року, № 839 від 29.10.2015 року, № 837 від 29.10.2015 року, № 838 від 29.10.2015 року, № 834 від 28.10.2015 року, № 841 від 29.10.2015 року, № 846 від 30.10.2015 року, № 840 від 29.30.2015 року, № 863 від 05.11.2015 року, № 853 від 04.11.2015 року, № 861 від 05.11.2015 року, № 859 від 05.11.2015 року, № 857 від 05.11.2015 року, № 850 від 02.11.2015 року, № 854 від 04.11.2015 року, № 845 від 30.10.2015 року, № 843 від 30.10.2015 року, № 855 від 04.11.2015 року, № 844 від 30.10.2015 року, 856 від 05.11.2015 року, № 858 від 05.11.2015 року, № 860 від 05.11.2015 року, № 864 від 05.11.2015 року, № 862 від 05.11.2015 року, № 866 від 09.11.2015 року, № 873 від 11.11.2015 року, № 874 від 11.11.2015 року, № 872 від 11.11.2015 року, № 871 від 11.11.2015 року, № 877 від 11.11.2015 року, № 879 від 12.11.2015 року, № 880 від 12.11.2015 року, № 867 від 10.11.2015 року, № 881 від 12.11.2015 року, № 878 від 12.11.2015 року, № 884 від 12.11.2015 року, № 885 від 16.11.2015 року, № 894 від 17.11.2015 року, № 893 від 17.11.2015 року, № 896 від 19.11.2015 року, № 900 від 19.11.2015 року, № 897 від 19.11.2015 року, № 899 від 19.11.2015 року, № 898 від 19.11.2015 року, № 902 від 24.11.2015 року, № 886 від 16.11.2015 року, № 903 від 24.11.2015 року, № 904 від 25.11.2015 року, № 905 від 25.11.2015 року, № 901 від 23.11.2015 року, № 913 від 27.11.2015 року, № 910 від 27.11.2015 року, № 911 від 27.11.2015 року, № 912 від 27.11.2015 року, № 916 від 01.12.2015 року,№ 917 від 01.12.2015 року, № 919 від 03.12.2015 року, № 914 від 01.12.2015 року, № 915 від 01.12.2015 року, № 926 від 04.12.2015 року, № 925 від 04.12.2015 року, № 931 від 08.12.2015 року, № 930 від 08.12.2015 року, № 928 від 07.12.2015 року, № 934 від 11.12.2015 року, № 936 від 11.12.2015 року, № 935 від 11.12.2015 року, № 927 від 07.12.2015 року, № 929 від 08.12.2015 року, № 937 від 11.12.2015 року, № 932 від 10.12.2015 року, № 946 від 17.12.2015 року, № 942 від 16.12.2015 року, № 943 від 16.12.2015 року, № 945 від 17.12.2015 року, № 949 від 17.12.2015 року, № 944 від 17.12.2015 року, № 950 від 17.12.2015 року, № 952 від 17.12.2015 року, № 948 від 17.12.2015 року, № 190 від 20.10.2016 року, № 189 від 20.10.2016 року, № 244 від 14.11.2016 року, № 245 від 14.11.2016 року, № 197 від 25.10.2016 року, якими обумовлено найменування вантажовідправника, перевізника, маршрут, найменування та вагу вантажу, марку та номер автомобіля, дату, пункт навантаження та розвантаження вантажу, вартість перевезення.

Заявки були погоджені та скріплені печатками замовника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" та виконавця (перевізника) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРОМІ-ТРАНС".

За умовами договору, підтвердженням факту надання послуги являється оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажоодержувача, перевізника та митних органів.

На виконання вищевказаних заявок на перевезення, позивачем було здійснено міжнародні перевезення вантажу першого відповідача з місць завантаження на території України - до Республіки Білорусь та Казахстану.

Даний факт підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), а саме: CMR 0827797, CMR 0744178, CMR 0827794, CMR 0827779, CMR 0744064, CMR 0827814, 0827834, CMR 0827831, CMR 0744129, CMR 0827773, CMR 0827872, CMR 0827877, CMR 0827870, CMR 0827840, CMR 0827854, CMR 0827863 CMR 0827825, CMR 0827835, CMR 0828867, CMR 0827858, CMR 0827881, CMR 0827882, CMR 0827805, CMR 0827813, CMR 0827879, CMR 0827883, CMR 0827880, CMR 0744065, CMR 0681522, CMR 0827885, CMR 0827915, CMR 0744170, CMR 0827906, CMR 0827913, CMR 0744212, CMR 0744071, CMR 0827785, CMR 0681521, CMR 0681519, CMR 0827772, CMR 0681520, CMR 0827897, CMR 0827809, CMR 0827796, CMR 0827798, CMR 0827900, CMR 0827917, CMR a/m AP 1681CB/AX3034XP, CMR 0827927, CMR 0827922, CMR 0827853, CMR 0827926, CMR 0744201, CMR 0827932, CMR 0827800, CMR 0827933, CMR 0827823, CMR 0827930, CMR 0744211, CMR 0827945, CMR 0827909, CMR 0827931, CMR a/m AP1681CB/AP2583XP, CMR 0827844, CMR 0827830, CMR 0827946, CMR 0744027, CMR 0827776, CMR 0827951, CMR 0827896, CMR 0827928, CMR 0827950, CMR 0827807, CMR 0827908, CMR 0744147, CMR 0827957, CMR 0827822, CMR 0827969, CMR 0827862, CMR 0827907, CMR 0827911, CMR 0827997, CMR 0827923, CMR 0827904, CMR 0827910, CMR 0827829, CMR 0827849, CMR 0827851, CMR 0827850, CMR 0827981, CMR 0827974, CMR 0827781, CMR 0827847, CMR 0811812, CMR 0827849, CMR 0827842, CMR 0811809, CMR 0811810, CMR 0811808, CMR 0811811, CMR 0811815, CMR 0811805, CMR 0878885, CMR 0878887, CMR 0878909, CMR 0881347, CMR 0878888.

Згідно умов договору, підставою для оплати послуг замовника є оригінал підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу, а також перевізника та митних органів в двох примірниках та інших додаткових документів, зазначених в заявці на перевезення. Строк оплати послуг виконавця складає 10 днів з моменту отримання замовником вищевказаних документів.

Факт надання позивачем послуг на суму 4593900,00 грн. підтверджується актами наданих послуг: № 918 від 20.10.2015 року, № 919 від 20.10.2015 року, № 921 від 20.10.2015 року, № 922 від 20.10.2015 року, № 923 від 21.10.2015 року, № 924 від 21.10.2015 року, № 936 від 23.10.2015 року, № 937 від 23.10.2015 року, № 939 від 23.10.2015 року, № 941 від 23.10.2015 року, № 957 від 27.10.2015 року, № 958 від 27.10.2015 року, № 959 від 27.10.2015 року, № 962 від 27.10.2015 року, № 963 від 27.10.2015 року, № 964 від27.10.2015 року, № 966 від 27.10.2015 року, № 967 від 28.10.2015 року, № 975 від 28.10.2015 року, № 976 від 28.10.2015 року, № 991 від 31.10.2015 року, № 993 від 32.10.2015 року, № 997 від 02.11.2015 року, № 1000 від 02.11.2015 року, № 1001 від 02.11.2015 року, № 1002 від 02.11.2015 року, № 1003 від 02.11.2015 року, № 1004 від 03.11.2015 року, № 1005 від 03.11.2015 року, № 1007 від 03.11.2015 року, № 1033 від 09.11.2015 року, № 1035 від 09.11.2015 року, № 1028 від 10.11.2015 року, № 1039 від 10.11.2015 року, № 1042 від 10.11.2015 року, № 1043 від 10.11.2015 року, № 1045 від 11.11.2015 року, № 1046 від 11.11.2015 року, № 1047 від 11.11.2015 року, № 1051 від 11.11.2015 року, № 952 від 11.11.2015 року, № 1053 від 12.11.2015 року, № 1054 від 12.11.2015 року, № 1055 від 12.11.2015 року, № 1056 від 12.11.2015 року, № 1058 від 13.11.2015 року, № 1059 від 14.11.2015 року, № 1061 від 14.11.2015 року, № 1062 від 14.11.2015 року, № 1063 від 14.11.2015 року, № 1064 від 14.11.2015 року, № 1065 від 16.11.2015 року, № 1069 від 16.11.2015 року, № 1072 від 16.11.2015 року, № 1074 від 16.11.2015 року, № 1075 від 16.11.2015 року, № 1079 від 16.11.2015 року, № 1089 від 18.11.2015 року, № 1100 від 21.11.2015 року, № 1108 від 23.11.2015 року, № 1100 від 24.11.2015 року, № 1112 від 24.11.2015 року, № 1114 від 24.11.2015 року, № 1116 від 24.11.2015 року, № 1117 від 24.11.2015 року, № 1122 від 25.11.2015 року, № 1127 від 26.11.2015 року, № 1128 від 26.11.2015 року, № 1129 від 26.11.2015 року, № 1133 від 27.11.2015 року, № 1134 від 27.11.2015 року, № 1137 від 29.11.2015 року, № 1139 від 30.11.2015 року, № 1140 від 30.11.2015 року, № 1141 від 30.11.2015 року, № 1142 від 30.11.2015 року, № 1162 від 04.12.2015 року, № 1163 від 04.12.2015 року, № 1166 від 05.12.2015 року, № 1170 від 07.12.2015 року, № 1171 від 07.12.2015 року, № 1175 від 07.12.2015 року, № 1176 від 07.12.2015 року, № 1194 від 14.12.2015 року, № 1195 від 14.12.2015 року, № 1197 від 14.12.2015 року, № 1204 від 15.12.2015 року, № 1205 від 15.12.2015 року, № 1206 від 15.12.2015 року, № 1207 від 15.12.2015 року, № 1221 від 17.12.2015 року, № 1223 від 17.12.2015 року, № 1224 від 18.12.2015 року, № 1227 від 19.12.2015 року, № 1228 від 19.12.2015 року, № 1229 від 19.12.2015 року, № 1230 від 21.12.2015 року, № 1231 від 21.12.2015 року, № 1233 від 21.12.2015 року, № 1234 від 21.12.2015 року, № 1247 від 22.12.2015 року, № 1248 від 22.12.2015 року, № 337 від 25.10.2016 року, № 938 від 25.10.2016 року, № 1040 від 12.12.2016 року, № 1041 від 13.12.2016 року, № 1003 від 22.11.2016 року, в яких зазначено дату завантаження, маршрут перевезення та держ. номери автомобіля/причепа, яким було здійснене перевезення, який співпадає з держ. номерами транспортних засобів із зазначеними у відповідних міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR).

Вказані акти підписані обома сторонами без зауважень та свідчать про надання позивачем та прийняття першим відповідачем послуг з перевезення вантажу на загальну суму 4593900,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, перший відповідач не здійснив оплати вчасно та в повному обсязі за надані послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" стверджує, що позивач не надав вчасно та належним чином всі оформлені відповідно до вимог договору оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних CMR з відміткою вантажоодержувача, перевізника та митних органів, що зумовлює ненастання строку виконання зобов'язання по оплаті послуг перевезення.

Відповідно до положень статті 909 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Позивач (перевізник) взяв на себе зобов'язання доставити наданий йому замовником (відповідачем) вантаж і видати його уповноваженій замовником особі, а замовник зобов'язався сплатити за одержані послуги з перевезення обумовлену договором плату (пункти 1.1, 1.2 договору).

З аналізу наведених норм права та встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами по справі склалися правовідносини з перевезення вантажу у міжнародному сполученні автомобільним транспортом, оскільки всі перевезення щодо оплати вартості яких подано позов, були здійснені з території України в пункти призначення в Республіці Білорусь та в Казахстані.

Згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01 серпня 2006 року № 57-V, Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві (далі - Конвенція).

За змістом статті 1 Конвенції, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на проживання і громадянство сторін.

У відповідності до статті 9 Конституції України, частини 1 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", дана Конвенція є невід'ємною частиною національного законодавства України, тому вона підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин.

В частині 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, складання та підписання сторонами по справі міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), копії яких були додані позивачем до позовної заяви, в яких вантажовідправником був зазначений перший відповідач, а перевізником - позивач, свідчать про укладення сторонами по справі договорів перевезення автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до вимог Конвенції.

До пояснень позивача, що наявність підписаних сторонами без зауважень актів наданих послуг без своєчасно наданих чи належним чином неоформлених відповідно до умов договору оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) дає можливість сплатити грошові кошти за відповідні послуги перевезення вантажу, суд ставиться критично, оскільки акти наданих послуг лише свідчать про надання відповідних послуг належним чином, а відсутність своєчасно наданих чи належним чином оформлених відповідно до умов договору оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) не спричиняє виникнення підстави для оплати наданих послуг, оскільки відповідно до умов пункту 5.2 договору, підставою для оплати послуг замовника є оригінал підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу, а також перевізника та митних органів в двох примірниках та інших додаткових документів, зазначених в заявці на перевезення, а строк оплати послуг виконавця складає 10 днів з моменту отримання замовником вищевказаних документів (пункт 5.3 договору). Крім цього, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом статтей 16 та 44 Податкового кодексу України податковий облік ведеться на підставі первинних документів.

Відповідно до вимог п. п. 44.1 та пункту 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відсутність первинних документів унеможливлює належне здійснення бухгалтерського та податкового обліку, а також формування показників податкової звітності.

Таким чином, суд погоджується з позицією першого відповідача, що надання позивачем всіх передбачених договором первинних документів, в тому числі й оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу, перевізника та митних органів, є обов'язковою умовою для настання строку виконання зобов'язання з договору по оплаті послуг перевезення. Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку про відсутність доказів щодо надання позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" всіх належним чином оформлених відповідно до положень договору оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR). Першим відповідачем не заперечується надання позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" лише частини оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), а саме за період до 31 грудня 2015 року. Факт надання першому відповідачу інших оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), а саме за період з 01 січня 2016 року, позивачем не доведено.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведені умови договору (пункт 5.2, пункт 5.3), заперечення першим відповідачем отримання від позивача оригіналів, зокрема, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) за період з 01 січня 2016 року, відсутність доказів направлення позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" зазначених документів, суд доходить до висновку про ненастання за договором строків оплати послуг перевезення, наданих позивачем першому відповідачу за період з 01 січня 2016 року.

Стосовно заяви першого відповідача про застосування до частини позовних вимог строків позовної давності, встановлених Конвенцією, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України, щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість, яких надано Верховною Радою України. Аналогічну норму закріплено у статті 926 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Суд погоджується з доводами першого відповідача, наведеними у відзиві на позов, стосовно того, що строк позовної давності по заявленим вимогам має обчислюватись щодо платежу за перевезення по кожній міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) окремо, а також з тим, що цей строк починає свій перебіг по закінченню тримісячного терміну з дня складання відповідної CMR-накладної, що за змістом статтей 4, 9 Конвенції співпадає з датою укладення відповідного договору перевезення по кожній CMR-накладній.

Суд не може погодитись з думкою позивача стосовно необхідності застосування терміну позовної давності в три роки, виходячи виключно з того, що перший відповідач має невиконані зобов'язання за договором і, що це само собою свідчить про навмисний характер правопорушення.

Суд вважає, що наявність в суб'єкта господарювання невиконаних зобов'язань по договору не може автоматично вважатися умисним ухиленням від виконання таких зобов'язань, адже їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, зокрема, внаслідок відсутності можливості виконати зобов'язання з незалежних причин.

Так, перший відповідач навів докази вжиття ним заходів, направлених на виконання зобов'язань за договором, а саме часткової оплати за надані послуги.

Крім того, перший відповідач навів ряд доказів, що свідчать про незадовільний фінансовий стан, пов'язаний з незалежними від першого відповідача обставинами, такими як продуктове ембарго для продукції українського виробництва, що запровадила Російська Федерація - основний ринок збуту для першого відповідача, наявність значної дебіторської заборгованості, спричиненої несплатою за поставлену продукцію контрагентами першого відповідача за зовнішньоекономічними договорами і наявності значної кількості судових справ за позовами відповідача 1 по стягненню заборгованості за договорами поставки продукції, наявністю кредитів тощо.

Зазначені факти відсутності грошових коштів та незадовільного фінансового стану підтверджують об'єктивні причини неможливості проведення своєчасних виплат першим відповідачем своїм контрагентам по діючим договорам та спростовують умисний характер порушень ним своїх зобов'язань за укладеними договорами.

Суд має право збільшити термін позовної давності до трьох років виключно у випадку встановлення факту навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення.

Проте позивачем не наведено доказів наявності умислу в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОДЕКСПОРТ" по невиконанню зобов'язань по договору.

Виходячи з узагальненої практики Вищого господарського суду України, поняття умислу необхідно трактувати як навмисні дії представника юридичної особи, тобто коли такий представник усвідомлює, що вчиняє дії всупереч інтересам контрагента та бажає їх настанню. Отже, необхідна наявність навмисної дії всупереч інтересам однієї сторони договору по відношенню до іншої сторони договору і виникнення внаслідок цього несприятливих наслідків для такої іншої сторони договору.

Чинне цивільне законодавство України не має визначення умислу щодо юридичних осіб в розумінні статті 49 Цивільного кодексу України, а тому при дослідженні цих обставин суд виходить з того, що будь-яка юридична особа діє через свої органи, що складаються з фізичних осіб. Отже, досліджуючи наявність умислу та мети в діях юридичних осіб, суд має дослідити наявність мети та умислу в діях фізичних осіб, які виступали від імені юридичної особи, тобто у представників такої юридичної особи.

Ще в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 0215/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" підіймалось питання умислу юридичної особи і було роз'яснено, що умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України в частині умислу юридичної особи, суд приходить до висновку, що юридична особа не може вважатися винною у вчинені умисного правопорушення без доведення умислу в діях посадових осіб/представників такої юридичної особи.

Першим відповідачем як доказ відсутності умислу в діях своїх посадових осіб надано протокол загальних зборів учасників, на порядок денний яких виносились питання скрутного фінансового становища і шляхи його подолання, в тому числі прискорення процесів погашення наявної кредиторської заборгованості.

Господарський суд відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд в кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

В даному випадку, оцінивши всі наявні у справі докази та проаналізувавши судову практику в аналогічних спорах (Постанова Вищого господарського суду України від 24 січня 2017 року по справі № 922/5651/15, Постанова Київського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 року по справі № 911/58/15), суд приходить до висновку, що допущене першим відповідачем невиконання зобов'язання по договору не є навмисним правопорушення (відсутня вина у формі умислу), а, отже, відсутня підстава для збільшення річного терміну позовної давності відповідно до положень Конвенції.

Пояснення позивача стосовно того, що подана ним відповідно до частини 2 статті 32 Конвенції вимога до першого відповідача про проведення оплати за надані послуги припиняє та відновлює відлік терміну позовної давності оцінюється судом критично з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 32 Конвенції передбачено, що пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи.

Тобто, конвенцією визначено, що припинення та відновлення відліку терміну позовної давності стосується лише претензій до перевізника, а перший відповідач є замовником згідно умов договору, а перевізником виступає позивач по справі. Оскільки можливості припинення та відновлення відліку позовної давності у випадках пред'явлення претензій перевізником до замовника Конвенцією не передбачено, суд не вбачає підстав для припинення та відновлення відліку терміну позовної давності в даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги факт пропуску позивачем терміну позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав в частині отримання оплати за надані послуги на підставі CMR, складених за період до 31 грудня 2015 року, а також недоведеність настання строку оплати послуг перевезення за CMR за період з 01 січня 2016 року, що пов'язаний з наданням першому відповідачу належним чином оформлених первинних документів, необхідних для виконання договірних зобов'язань щодо оплати за надані послуги перевезення, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог до першого відповідача.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (другий відповідач) виступає поручителем, який поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем своїх обов'язків за договором перевезення. Відповідальність поручителя має похідний характер, оскільки згідно з частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а згідно з частиною 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що за частиною зобов'язань першого відповідача по оплаті послуг перевезення сплив строк позовної давності, і перший відповідач заявив про застосування такого строку, а за частиною зобов'язань першого відповідача по оплаті послуг перевезення строк виконання не настав, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог до другого відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 553, 554, 908 Цивільного кодексу України, статтею 315 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.06.2017 р.

Суддя П.В. Хотенець