Рішення № 67554480, 03.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2017 р.Справа № 916/1330/17

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ";

до відповідача: ОСОБА_1 установа "Одеська обласна психіатрична лікарня №2"

про стягнення 208706,34 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність №21/р8-17-013 від 03.01.2017р.;

Від відповідача: ОСОБА_3- довіреність №286 від 27.06.2017р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 установи "Одеська обласна психіатрична лікарня №2" про стягнення заборгованості у розмірі 208706,34 грн., а саме: основного боргу у розмірі 200578,78грн., пені у розмірі 7286,78грн., 3%річних у розмірі 840,78грн. та судові витрати у розмірі 3130,60грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.17р. порушено провадження у справі №916/1330/17.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги визнає частково, а саме в сумі основного боргу, в частині стягнення пені, 3% річних просить суд відмовити в їх задоволені з підстав викладених у відзиві.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

28.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз- Постачання» (далі - Позивач, Постачальник) та ОСОБА_1 установою «Одеська обласна психіатрична лікарня №2» (Код ЄДРПОУ 01998503) (далі - Відповідач. Споживач) було укладено договір № 008083 на постачання природною газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) (далі Договір, Договір від 28.03.2016 р.).

Пунктом 11.1. Договору зазначено, що він набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2016 р„ а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення.

Даний Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 1 березня 2016 р. згідно п. 3 ст.631 Цивільного Кодексу України.

Згідно умов Договору викладеного в редакції Додаткової угоди від 29 грудня 2016р. термін його дії було продовжено до 31.03.2017 р., для проведення процедури закупівлі природного газ.

Відповідно до умов Договору Позивач зобовязується передати природний газ на межу балансової належності обєктів Відповідача, а Відповідач сплати Постачальнику вартість природного газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та а умовах передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.4. Постачальник зобовязується передати природний газ на пункти споживання, обладнані вузлами обліку та розташовані за адресами:

площа Центральна 1, село Олександрівка, Комінтернівський р-н.. Одеська обл.

Пунктом 5.1. Договору, передбачено, що розрахунки за реалізований газ здійснюються за ціною, що встановлюються Постачальником та оприлюднюється ним на своєму сайті.

Пунктом 5.1.1. Договору, передбачено, що у випадках передбачених законодавством до ціни на природний газ додаються: тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; податок на додану вартість; тариф Постачальника природного газу.

Ціна на природний газ може змінюватися і є обовязковою для Сторін з дати вступу її в дію і оприлюднення Постачальником на власному сайті та в офіційних друкованих виданнях.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що ціна природного газу, розрахована відповідно до п. 5.1. Договору від 28.03.2016 р. буде застосовуватись Сторонами при складанні актів приймання передачі природного газу та у розрахунках за газ.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості запланованих обсягів на підставі рахунка/рахунку фактури.

Так, у випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, Споживач проводить остаточний рахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури та акту приймання передачі природного газу.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаними Сторонами актами прийому-передачі природного газу, що оформляються на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що акти прийому-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

На виконання умов Договору Позивач поставив до пунктів споживання Відповідача, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: у березні 2016 р. - 31 466 м3 (на загальну суму 268 373.52 грн.); у квітні 2016 р. - 3 201 м3 (на загальну суму 26 001,08 грн.); у жовтні 2016 р.- 15 140 м3 (на загальну суму 121 098.80 грн.); у листопаді 2016 р. - 34 058 м3 (на загальну суму 302 843.74 грн.); у грудні 2016 р. - 42 238 м3 (на загатьну суму 438 734,06 грн.); у січні 2017 р. - 58 814 м3 (на загальну суму 511 770,01 грн.); у лютому 2017 р. - 39 976 м3 (на загальну суму 418 868.69 грн.); у березні 2017 р. - 21 378 м3 (на загальну суму 201 378.96 грн.):

Відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ не в повному обсязі, в результаті чого у відповідача перед позивачем станом на 30.05.2017р. утворилась заборгованість у сумі 200 578,78грн.

Пп.. 7.2.1. пп.. 7.2. п.7 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених V Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обовязку щодо оплати заборгованості за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 200578,78грн., пені у розмірі 7286,78грн., 3%річних у розмірі 840,78грн. та судові витрати у розмірі 3130,60грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем послуг за Договором на постачання природного газу, існування заборгованості відповідача у розмірі 200578,78грн., у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги постачання природного газу підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за договором 3% річних у розмірі 840,78грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 840,78грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за договором в розмірі 7286,78грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору, передбачено: «У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із Споживача стягується пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу».

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобовязання у розмірі 7286,78 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Відповідач в своєму відзиві стверджує, що КУ „Одеська обласна психіатрична лікарня „2 утримується за рахунок Державного бюджету України. Всі видатки на утримання медичного закладу здійснюється за державні кошти тому у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання.

Так, в силу ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч.1 ст.530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст.511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч.2 ст.528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, в силу ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, на підставі ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 3130,60грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з ОСОБА_1 установи "Одеська обласна психіатрична лікарня №2" (67513, Одеська область, Комінтернівський район, с. Олександрівна, пл. Центральна 1, код 01998503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) основного боргу у розмірі 200578,78грн., пені у розмірі 7286,78грн., 3%річних у розмірі 840,78грн. та витрати по сплаті судового збору на суму 3130,60грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 05 липня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов