Рішення № 67554431, 30.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2017р. Справа № 914/812/17

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство ОСОБА_1», Кіровоградська обл., м. Олександріядо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівБудКераміка», м. Львівпро: та за зустрічним позовом: до відповідача: про:стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат за договором підряду №03.07/15 від 23.09.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівБудКераміка», м. Львів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство ОСОБА_1», Кіровоградська обл., м. Олександрія, стягнення 112000,00 грн. збитків та витрат на усунення недоліків. Суддя Крупник Р.В. Секретар Гелеш Г.М.Представники сторін:від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 19.06.2017р.);від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 представник (довіреність від 10.03.2017р.)

Представникам сторін розяснено права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

25.04.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство ОСОБА_1» (надалі ТОВ «ВКП ОСОБА_1», первісний позивач, відповідач за зустрічним позовом) до ТОВ «ЛьвівБудКераміка» (надалі первісний відповідач, позивач за зустрічним позовом) про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних втрат за договором підряду №03.07/15 від 23.09.2015р.

Ухвалою суду від 27.04.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 15.05.2017р. Ухвалою від 15.05.2017р. суд відклав розгляд справи на 16.06.2017р.

Ухвалою суду від 13.06.2017р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «ЛьвівБудКераміка» про стягнення з ТОВ «ВКП ОСОБА_1» 112000,00 грн. збитків та витрат на усунення недоліків до спільного розгляду з первісним позовом та порушено провадження у справі за зустрічним позовом, розгляд справи призначено на 16.06.2017р. На підставі ухвали від 16.06.2017р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, її розгляд відклав на 30.06.2017р.

Представник ТОВ «ВКП ОСОБА_1» в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав. Заявлений позов обґрунтовує тим, що 23.09.2015р. між ТОВ «ВКП ОСОБА_1» (виконавцем) та ТОВ «ЛьвівБудКераміка» (замовником) укладено договір підряду №03.07/15, відповідно до якого виконавець зобовязувався виконати роботи по ремонту мостового грейферного крану в/п 5т, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи у розмірі та строк, передбачений договором. Як зазначає представник, взяті на себе зобовязання за договором виконавець виконав повністю, що підтверджується ОСОБА_2 приймання виконаних робіт №7 від 14.11.2015р. Замовник у свою чергу, взяті на себе зобовязання належним чином не виконав, оскільки прийняті роботи оплатив лише частково, до сплати залишилося 110009,92 грн. У звязку з наведеним, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з ТОВ «ЛьвівБудКераміка» суму вказаного боргу та 4405,84 грн. 3% річних, 17126,47 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору. Крім цього, представник просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 3000,00 грн. витрат на правову допомогу, які були понесені останнім у звязку з поданням позову та розглядом справи в суді.

Проти зустрічного позову представник заперечив, просив суд у його задоволенні відмовити. Заперечуючи проти зустрічного позову вказав, що позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не було доведено, що обладнання вийшло з ладу з вини ТОВ «ВКП ОСОБА_1», не представлено доказів того, що у відповідності до п. 4.3. договору замовник повідомляв виконавця про виявлення недоліків у роботі обладнання та звертався до останнього з пропозицією зустрічі для складання дефектного акту, а тому підстав для відшкодування збитків та задоволення зустрічного позову.

Представник ТОВ «ЛьвівБудКераміка» в судове засідання зявився, проти первісного позову заперечив, а зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволитиповністю.

В засіданні зазначив, що первісний позов є безпідставним. Натомість зустрічний позов обґрунтовується тим, що роботи ТОВ «ВКП ОСОБА_1» виконані неналежним чином, що було виявлено замовником в межах передбаченого розділом 10 договору гарантійного строку. Після виявлення кожного з недоліків (перелічених у зустрічній позовній заяві), замовник неодноразово в телефонному режимі, письмово повідомляв про це виконавця та запрошував його для складання відповідного акту та подальшого гарантійного ремонту. Зокрема, 14.09.2016р. замовником скеровано виконавцю лист вих. №75 щодо виявлених поломок та недоліків. Незважаючи на одержання 21.09.2016р. вказаного листа, такий був залишений без відповіді та задоволення. У звязку з наведеним замовник був змушений своїми силами та залученими силами здійснити ремонт грейферного крану, що в свою чергу призвело до значних матеріальних втрат та простою. З метою відновлення справності крану між ТОВ «ЛьвівБудКераміка» та СПДФО ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг з ремонту обладнання №080616, на виконання якого ТОВ «ЛьвівБудКераміка» надані послуги ремонту грейферного крану на суму 36640,00 грн. Крім цього, втрати ТОВ «ЛьвівБудКераміка» по заробітній платі кранівників 1570,65 грн. (2 чол.); простій крана призвів до несвоєчасних поставок сипучих будівельних матеріалів контрагентам та як наслідок збитки у розмірі 74000,00 грн. Відтак, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 112000,00 грн. збитків та витрат, які понесло ТОВ «ЛьвівБудКераміка» у звязку з ремонтом крану, який в свою чергу вийшов з ладу внаслідок неналежного виконання ТОВ «ВКП ОСОБА_1» робіт за договором.

В судовому засіданні 30.06.2017р. судом розглянуто клопотання ТОВ «ЛьвівБудКераміка» про призначення колегіального розгляду справи, мотивоване складністю даної справи.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Як вбачається з клопотання, таке обґрунтоване складністю даної справи. Разом з тим заявником не було наведено конкретних обставин в чому полягає складність цієї справи і чому така не може бути вирішена суддею одноособово, а також не було надано жодних доказів цьому, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним), дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2015р. між ТОВ «ВКП ОСОБА_1» (замовником) та ТОВ «ЛьвівБудКераміка» (виконавцем) укладено Договір підряду №03.07/15 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1.-1.2. якого замовник доручає, а виконавець забезпечує відповідно до умов договору виконання робіт з ремонту мостового грейферного крану в/п 5т. Виконавець зобовязується своїми силами і матеріально-технічними засобами виконати роботи, що обумовлені в договорі.

Згідно п. 4.1.-4.2. Договору, здача виконаних робіт виконавцем і прийняття робіт замовником оформляється актом, підписаним уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт, їх відповідності показника якості, а при відсутності явних чи прихованих недоліків замовник підписує його, в рамках цього ж строку або направляє мотивоване заперечення проти його підписання.

За змістом п. 2.2., 2.4. Договору, вартість договору тверда і складається з двох частин: частина 1 вартість крана з ПДВ 20% - 57000,00 грн. Оплата ремонтних робіт проводиться в два етапи: частина вартість комплектуючих, які потрібні для ремонту крана становить з ПДВ 20% -156346,56 грн. Загальна вартість робіт з ремонту крана становить 213346,56 грн., в т.ч. ПДВ 35557,76 грн. Частина комплектуючих закуповується виконавцем, а частина замовником. Перелік комплектуючих, які поставляються виконавцем погоджуються обома сторонами. Оплата за поставлені комплектуючі виконавцем проводиться замовником згідно виставлених рахунків. Комплектуючі виконавцем поставляються на адресу замовника і зберігаються у нього на складі. Транспортні витрати по доставці комплектуючих здійснює замовник. Замовник протягом 5-ти днів після підписання договору зобовязується провести авансовий платіж у розмірі 25%, що становить 53336,64 грн. з урахуванням ПДВ. Кінцева оплата за виконані роботи по ремонту крана здійснюється після підписання акту прийняття робіт замовником і виставлення виконавцем рахунку на залишкову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВКП ОСОБА_1» на виконання умов Договору було виконані, а ТОВ «ЛьвівБудКераміка» прийняті роботи з ремонту мостового грейферного крану в/п 5т, що підтверджується ОСОБА_2 приймання виконаних робіт №7 від 14.11.2015р. на суму 213346,56 грн. В ОСОБА_2 зазначено: роботи виконанні в повному обсязі, сторони претензій не мають. Акт підписаний повноважними представниками сторін Договору та скріплений їх печатками.

До позову позивачем долучено рахунок-фактуру №32 від 14.11.2015р. на суму 160000,00 грн., виписаний замовнику на оплату. Докази вручення (направлення) вказаного рахунку-фактури останньому в матеріалах справи відсутні, однак як свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка, 23.12.2015р. замовником перераховано виконавцю 15000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за ремонт мостового грейферного крану в/п 5т., згідно рах.-факт. №32 від 14.11.2015р., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.». Вказане свідчить про те, що з 23.12.2015р. відповідач за первісним позовом був ознайомлений з зазначеним рахунком та відповідно здійснив його часткову оплату.

З долучених до позовної заяви банківських виписок судом встановлено, що на виконання умов Договору виконавцем перераховано грошові кошти у наступних розмірах:

- 24.09.2015р. 53336,64 грн.;

- 23.12.29015р. 15000,00 грн.;

- 18.01.2016р. 15000,00 грн.;

- 22.04.2016р. 5000,00 грн.;

- 02.08.2016р. 5000,00 грн.;

- 09.08.2016р. 5000,00 грн.;

- 01.09.2016р. 5000,00 грн., всього 103336,64 грн.

Як стверджує позивач за первісним позовом, у звязку з тим, що решта частина вартості робіт виконаних за Договором 110009,92 грн. сплачена відповідачем за первісним позовом не була, ТОВ «ВКП ОСОБА_1» звернулося до ТОВ «ЛьвівБудКераміка» з претензією №1 від 19.12.2016р. відповідно до якої виконавець просив сплатити заборгованість, однак претензія залишилася без задоволення. Докази направлення претензії ТОВ «ЛьвівБудКераміка» та одержання її останнім знаходяться в матеріалах справи. Невиконання взятих на себе зобовязань за Договором замовником в частині своєчасного та повного розрахунку за роботи стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду.

Разом з тим, 13.06.2017р. відповідачем за первісним позовом було подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ «ВКП ОСОБА_1» 112000,00 грн. збитків та витрат на усунення недоліків робіт з ремонту крану, обґрунтований неналежним виконанням виконавцем робіт, яке призвело до поломки грейферного крану та понесенням у звязку з цим замовником збитків та витрат.

Відповідно до п. 4.3.-4.4. Договору, у разі виявлення недоліків у роботі, замовник письмово повідомляє виконавця про це та пропонує час та місце зустрічі для складання дефектного акту, в якому обовязково фіксується дата виявлення дефекту і дата щодо його усунення. Після усунення виконавцем зауважень і недоліків та прийняття цих виправлень замовником, підписується акт виконаних робіт та довідка. Акт, підписаний однією стороною вважається нечинним.

Положеннями розділу 10 Договору передбачено, що виконавець гарантує якість виконаних робіт і встановленого устаткування протягом 12 місяців від дня прийняття їх замовником. У разі виявлення замовником протягом гарантійного терміну недоліків (дефектів) у закінченій роботі і встановленого устаткування, він зобовязаний у 3-денний термін повідомити про це виконавця і запросити його для складання відповідного акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Виконавець зобовязаний усунути виявлені недоліки (дефекти) в порядку, визначеному актом про їх усунення. Якщо між замовником і виконавцем виник спір щодо усунення недоліків (дефектів) або їх причин, на вимогу будь-якої із сторін може бути проведено незалежну експертизу.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом після підписання акту приймання виконаних робіт №7 від 14.11.2015р. та протягом гарантійного строку на виконані роботи, ним були виявлені недоліки у роботі крану, зокрема: 10.05.2016р. при спробі застосувати кран за призначенням, вийшов з ладу двигун ходу; 07.06.2016р. вийшов з ладу двигун MTF 22Квт, 14.06.2016р. виник розрив рейки підкранового шляху, 14.07.2016р. виникли проблеми з регулюванням гальм підйому та закриття грейфера, 04.08.2016р. при замірах рівня мастила встановлено, що рівень мастила не відповідає нормам і призводить до зносу деталей редуктора. При відкритті редукторів підйому та закриття не було рівня мастила та було виявлено механічні домішки у вигляді болтів і шайб, 08.08.2016р. виявлено відсутність ходу каретки крана, виявлено коротке замикання багатожильного кабеля та розрив ізоляції, 22.08.2016р. виникли проблеми в електричній частині ходу крана, в контролері ходу було виявлено металевий предмет схожий на ніж, який призвів до короткого замикання контактів, 03.11.2016р. відбулося чергове коротке замикання кабеля.

До зустрічної позовної заяви позивачем долучено лист №75 від 14.09.2016р., адресований ТОВ «ЛьвівБудКераміка», в якому йдеться проте, що протягом гарантійного терміну, до 14.11.2016р. були виявлені перелічені в листі поломки та повідомлено виконавця, що витрати по ремонту крана складають 54000,00 грн., втрати за час простою орієнтовно склали 70000,00 грн.

Замовник вказує на те, що незважаючи на неодноразові його звернення до виконавця щодо неналежного виконання робіт, поломок грейферного крану, такі залишені без задоволення.

У звязку з цим, 08.06.2016р. між ФОП ОСОБА_4 (виконавцем) та ТОВ «ЛьвівБудКераміка» (замовником) було укладено договір про надання послуг з ремонту обладнання №080616, на виконання якого виконавцем виконані для замовника ремонтні роботи грейферного крану на загальну суму 36640,00 грн., про що свідчать відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім цього, позивач за зустрічним позовом стверджує, що внаслідок поломки грейферного крану, він поніс збитки в результаті простою в розмірі 74000,00 грн. та 1570,65 грн. витрат на виплату заробітної плати робітникам внаслідок ремонту крану. Всього 112210,65 грн., при цьому у прохальній частині зустрічної позовної заяви ця сума зазначена як 112000,00 грн.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного слід відмовити, з огляду на наступне.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (положення ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору підрядником були виконані для замовника роботи по ремонту мостового грейферного крану в/п 5т. загальною вартістю 213346,56 грн., що підтверджується ОСОБА_2 приймання виконаних робіт №7 від 14.11.2015р., який підписаний сторонами Договору, в т.ч. замовником без зауважень, що свідчить про належність виконаних робіт.

За приписами ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способом її визначення.

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

У пунктах 2.2., 2.4. Договору сторонами було погоджено вартість робіт, розмір та строк внесення авансового платежу та строк кінцевої оплати, яка як зазначено в Договорі здійснюється після підписання акту прийняття робіт замовником і виставлення виконавцем рахунку на залишкову суму.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 приймання виконаних робіт №7 підписаний сторонами 14.11.2015р. та було виставлено рахунок-фактуру №32 на залишкову суму (враховуючи часткові оплати) 160009,92 грн. Як вже зазначалося судом вище, докази вручення (направлення) рахунку-фактури замовнику в матеріалах справи відсутні, однак як свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка, 23.12.2015р. замовником перераховано виконавцю 15000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за ремонт мостового грейферного крану в/п 5т., згідно рах.-факт. №32 від 14.11.2015р., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.», що підтверджує факт одержання 23.12.2015р. відповідачем за первісним позовом такого рахунку.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 1.7. постанови №14 від 17.12.2013р. Пленум ВГС України вказав, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Враховуючи наведене, беручи до уваги те, що п. 2.4. Договору не містить чіткої вказівки щодо строку оплати, суд зазначає, що за відсутності доказів надіслання (вручення) замовнику рахунку-фактури №32 від 14.11.2015р., часткова оплата ним 23.12.2015р. робіт з призначенням платежу згідно вказаного рахунку, свідчить про одержання такого рахунку замовником та виникнення саме з 23.12.2015р. обовязку зі сплати вартості робіт. Так як протягом 7 днів з моменту предявлення вимоги (вручення рахунку-фактури), відповідач за первісним позовом не здійснив оплати за виконані роботи, він в силу ст. 612 ЦК України вважається таким, що прострочив.

Оскільки у строк, встановлений Договором та законом кошти сплачені відповідачем за первісним позовом сплачені у повному обсязі не були, такі підлягають стягненню з ТОВ «ЛьвівБудКераміка» в судовому порядку в розмірі 110009,92 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання умов Договору в частині своєчасного та повного розрахунку за виконані роботи позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 4405,84 грн. за період з 15.11.2015р. 20.02.2017р. та 17126,47 грн. інфляційних за період грудень 2015р. січень 2017р.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд зазначає, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 4201,31 грн. за період з 30.12.2016р. 20.02.2017р., оскільки лише з 30.12.2016р. замовник вважається таким, що прострочив. В решті цих первісних позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних у відповідності до приписів п. 3.2. вказаної вище постанови Пленуму ВГС України, суд прийшов до висновку, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 14205,36 грн. за період січень 2016р. січень 2017р. В решті цих первісних позовних вимог суд відмовляє.

Що стосується зустрічного позову, то суд зазначає таке.

Статтею 857 ЦК України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Так, ч. 1, 2 ст. 858 ЦК України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Згідно ч. 1 ст. 859 ЦК України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

У п. 10.2. Договору сторонами погоджено, що у разі виявлення замовником протягом гарантійного терміну недоліків (дефектів) у закінченій роботі і встановленого устаткування, він зобовязаний у 3-денний термін повідомити про це виконавця і запросити його для складання відповідного акту про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів).

На думку позивача за зустрічним позовом, факт повідомлення відповідача за зустрічним позовом про виявлені протягом гарантійного терміну недоліки підтверджується листом №75 від 14.09.2016р.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Здійснивши оцінку листа ТОВ «ЛьвівБудКераміка» №75 від 14.09.2016р. як доказу повідомлення виконавця про виявлені протягом гарантійного терміну недоліки, суд прийшов до висновку, що такий є неналежним доказом в силу положень ст. 34 ГПК України, оскільки:

- по-перше, не свідчить про те, що повідомлення щодо кожного недоліку направлялося замовником протягом 3 днів з моменту його виявлення;

- по-друге, з листа не вбачається, що виконавець запрошувався для складання акту про виявлені недоліки або замовником хоча б пропонувалася дата та час для такої зустрічі;

- по-третє, вказаний лист не міг бути виготовлений в дату, яка зазначена у цьому листі, а саме 14.09.2016р. та направлений відповідачу (за зустрічним позовом) 15.09.2016р. Так, як вбачається із змісту вказаного листа, у ньому позивачем за зустрічним позовом детально описано пошкодження, які виникли 03.11.2016р., тобто через півтори місяці після направлення цього листа ТОВ «ВКП «Олександрія ПТО-Сервіс».

Більше того, у відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ «ВКП «Олександрія ПТО-Сервіс» зазначає, що 21.09.2016р. ними було одержано від ТОВ «ЛьвівБудКераміка» не лист №75 від 14.09.2016р. як стверджує замовник, а претензію №75 від 12.09.2016р., адресовану СПД ФОП ОСОБА_5 та для відома копію ТОВ «ВКП «Олександрія ПТО-Сервіс» (оригінал вказаної претензії оглянуто судом в судовому засіданні). Як встановлено судом, зміст претензії полягає у вимозі повернення СПД ФОП ОСОБА_5 коштів, сплачених ТОВ «ЛьвівБудКераміка» за ремонт за договором №ДГ-0000021 від 31.08.2015р. Жодних вимог до ТОВ «ВКП «Олександрія ПТО-Сервіс» з приводу виконання Договору підряду №03.07/15 від 23.09.2015р. чи іншого договору, претензія не містить.

Долучений до зустрічного позову договір про надання послуг з ремонту обладнання №080616 від 08.06.2016р., укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ЛьвівБудКераміка», акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можуть підтверджувати факт виходу з ладу крану та понесення ТОВ «ЛьвівБудКераміка» у звязку з цим витрат на ремонті роботи, оскільки з представленого договору та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) жодним чином не вбачається, що за таким договором виконувалися ремонтні роботи саме мостового грейферного крану в/п 5т, а не іншого обєкту. Також не може братися до уваги при зясуванні факту понесення витрат на ремонт крану долучений позивачем розрахунок втрат по заробітній платі, оскільки відображені в ньому відомості не підтверджені жодними документами. Докази понесення позивачем за зустрічним позовом збитків у розмірі 74000,00 грн. внаслідок поломки крану та його простою не наведені.

Відсутність в матеріалах справи інших доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які б підтверджували факт звернення замовника до підрядника з повідомленням про виявлені недоліки у функціонуванні грейферного крану в порядку п. 10.2. Договору, свідчить про недоведеність позивачем за зустрічним позовом факту виникнення таких поломок та вини відповідача (за зустрічним позовом) у виникненні цих поломок.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, для стягнення збитків необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вини, а також встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Разом з тим, відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами не було доведено ні факту поломки крану протягом гарантійного терміну, встановленого Договором, ні факту понесення у звязку з цим витрат та збитків, склад цивільного правопорушення в даному випадку відсутній, а тому і відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

З приводу стягнення з ТОВ «ЛьвівБудКераміка» 3000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 44 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 6.3. Постанови від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Факт понесення позивачем за первісним позовом витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги від 17.02.2017р., укладеним між ТОВ «ВКП ОСОБА_1» та адвокатом ОСОБА_6 Анатолієвною, свідоцтвом кпро право на заняття адвокатською діяльністю №161/н від 26.07.2005р., платіжними дорученнями №1093, №1096 від 05.05.2017р.

Відповідно до положень п. 6.5. згаданої Постанови Пленуму ВГС України, вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що предметом даного первісного позову являється стягнення заборгованості, беручи до уваги те, що спір не є важким, участь адвоката ОСОБА_6 в судових засіданнях 15.05.2017р., 16.06.2017р. та неявку її судове засідання 30.06.2017р., а також враховуючи часткове задоволення позову, суд прийшов до висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 60, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівБудКераміка» (79052, м. Львів, вул. Сяйво, 12; код ЄДРПОУ 34522230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство ОСОБА_1» (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Кармелюка, 37; код ЄДРПОУ 37248476) 110009,92 грн. боргу, 4201,31 грн. 3% річних, 14205,36 грн. інфляційних втрат, 1926,18 грн. судового збору та 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.

3.У решті первісних позовних вимог відмовити.

4.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2017р.

Суддя Крупник Р.В.