Рішення № 67554398, 07.06.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Житло-Комфорт"

про стягнення 272 847,64 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Іваненко І.П. - за довіреністю №91/2016/07/27-2 від 27.07.2016 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Житло-Комфорт" про стягнення 272 847,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої електричної енергії згідно умов Договору про постачання електричної енергії №73354 від 29.05.2013 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 196 541,27 грн. - боргу за спожиту активну електричну енергію, 16 440,90 грн. - 3% річних, 59 865,46 грн. - інфляційних втрат, 4 092,72 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Головатюк Л.Д.) від 04.01.2017 року порушено провадження у справі №910/24187/16 та призначено її розгляд на 26.01.2017 року.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя суддею Головатюком Л.Д. (розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/500 від 13.02.2017 року) матеріали зазначеної справи розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М.) від 10.03.2017 року справу №910/24187/16 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 12.04.2017 року.

В судовому засіданні 12.04.2017 року оголошено перерву до 03.05.2017 року.

В судовому засіданні 03.05.2017 року оголошено перерву до 24.05.2017 року.

В судовому засіданні 24.05.2017 року оголошено перерву до 07.06.2017 року.

В судове засідання 07.06.2017 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.06.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 07.06.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2013 року між Публічним акціонерне товариство «Київенерго» (далі по тексту - позивач, постачальник, ПАТ «Київенерго») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Житло-Комфорт" (далі по тексту - споживач, відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії №73354 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1 Договору) постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач зобов'язується оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії за умовами цього договору та додатків до договору.

Згідно з п. 2.3.3. Договору споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 1 Додатку №2 «Порядок розрахунків» до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 18 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Згідно з п. 2.1. Додатку №2 «Порядок розрахунків» до Договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Відповідно до п.2.2. Додатку №2 «Порядок розрахунків» до Договору оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

За даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахунку величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікай» реактивної електроенергії. Цей обсяг Сторони фіксують в Акті про приймання - передавай» товарної продукції, Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких Постачальник надає Споживачу, Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді (п. 5. Додатку №2 «Порядок розрахунків» до Договору).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електричної енергії відповідно до умов Договору у останнього за період з 01.04.2015 року по 01.12.2016 року (спірний період) перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 196 541,27 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії звітів про використану активну електричну енергію за звітний період, рахунки та рахунки-розшифровки про використану активну електричну енергію за спірний період, акти прийняття-передавання товарної продукції, довідку про надходження коштів в погашення боргу за спожиту активну електричну енергію, що є первинними документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляв споживачу електричну енергію згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив її вартість за період з 01.04.2015 року по 01.12.2016 року, в зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем з її оплати в розмірі 196 541,27 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 196 541,27 грн. (боргу за спожиту активну електричну енергію), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 16 440,90 грн. (3% річних) та 59 865,46 грн. (інфляційних втрат).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 16 440,90 грн. (3% річних) та 59 865,46 грн. (інфляційних втрат), підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду становлять: 8 156,42 грн. (3% річних) та 30 440,35 грн. (інфляційних втрат).

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установити у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378,00 гривень.

Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2016 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 1 378,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 378, 00 грн. та не більше 206 700,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 8 336,23 грн. (платіжне доручення №2116588498 від 11.08.2016 року на суму 8 336,23 грн.), однак за позовні вимоги про стягнення 272 847,64 грн. позивач повинен сплатити 4 092,72 грн. (272 847,64 * 1,5% = 4 092,72), а тому наявна переплата судового збору в розмірі 4 243,51 грн. (8 336,23 грн. - 4 092,72 грн. = 4 243,51 грн.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 4 243,51 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Житло-Комфорт" (03022, м. Київ, ПРОВУЛОК КОЛОМИЙСЬКИЙ, будинок 17/31-А, приміщення 813; код ЄДРПОУ 37674241) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 196 541 (сто дев'яносто шість тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 27 коп. - боргу за спожиту активну електричну енергію, 8 156 (вісім тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 42 коп. - 3% річних, 30 440 (тридцять тисяч чотириста сорок) грн. 35 коп. - інфляційних втрат, 3 527 (три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 08 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 4 243 (чотири тисячі двісті сорок три) грн. 51 коп. - зайво сплаченого судового збору.

4. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 30.06.2017 року.