Рішення № 67554244, 29.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/25/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2017 Справа № 908/1082/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Лінчук А.В.

За участю представників сторін: від позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.03.2017; від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 332 від 12.07.2016.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1082/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» (69014, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3-А)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запорізький Втормет» (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, буд. 240)

про стягнення 24958,43 грн

СУТНІСТЬ СПОРУ:

24.05.2017 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Запорізький Втормет» про стягнення заборгованості за договором поставки всього у розмірі 24958,43 грн, з яких пеня 21450,00 грн, 3% річних 707,42 грн, інфляційні втрати 2801,01 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження у справі 22/25/17, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.06.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконував зобовязання щодо своєчасної оплати поставленої на підставі договору поставки № 33/005-ОС від 20.01.2015 продукції. На прострочену заборгованість, що існувала за ПАТ «Запорізький Втормет», позивач нарахував пеню в розмірі 21450,00 грн, 3% річних в розмірі 707,42 грн та інфляційні втрати в розмірі 2801,01 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «СП ЮКОЙЛ» посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 520, 521, 526, 527, 530, 546-552, 610-612, 623, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 2, 12, 15, 54-57, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.06.2017 розгляд справи було відкладено до 29.06.2017.

29.06.2017 за клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 29.06.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 29.06.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» та Публічним акціонерним товариством «Запорізький Втормет» було укладено договір поставки № 33/005-ОС, відповідно до п. 1.1 якого на умовах, викладених в цьому договорі, постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини, іменовані в подальшому «товар».

Згідно з п. 1.3 договору найменування, асортимент, ціна, кількість товару вказуються в видаткових накладних, виданих постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару, і завірених підписом повноважного представника покупця. У кожній видатковій накладній в обовязковому порядку вказується номер і дата цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору загальна вартість договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснена відповідно до умов цього договору та підтверджена видатковими накладними.

Згідно з п. 3.1 оплата за товар, поставлений за цим договором, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у порядку і строки, передбачені цим договором.

В пункті 3.2 сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, предявленого до оплати постачальником, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Відповідно до п. 3.3 договору датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.5 договору сторони щомісячно, не пізніше 10-го числа, наступного за місяцем поставки товару, проводять звірку здійснення поставок товару і оплати, що надійшла, яка оформлюється відповідним актом, підписаним повноважними представниками сторін. У разі якщо за результатами звірки взаємних розрахунків буде виявлена заборгованість покупця перед постачальником, покупець зобовязується здійснити доплату за поставлений за цим договором товар протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку, якщо інше не буде вказано в рахунку. У разі якщо за результатами звірки взаємних розрахунків буде виявлена заборгованість постачальника перед покупцем, постачальник зобовязується перерахувати суму заборгованості, що виникла, на поточний рахунок покупця протягом 10-ти банківських днів з моменту закінчення терміну поставки, або, за погодженням з покупцем, врахувати дану суму як оплату за товар у наступному періоді поставки.

Пункт 7.2 договору закріпив, що при недотриманні покупцем строків оплати, встановлених п. 3.2 та п 3.5 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 10.1 договору зі змінами, внесеними додатковою угодою від 03.01.2016, договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2016 року, або до належного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань за цим договором в залежності від того, яка з цих подій настане раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, в період дії договору поставки № 33/005-ОС від 20.01.2015 позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних №012680 від 29.04.2016 на суму 31828,80 грн та № 015270 від 25.05.2016 на суму 1497,00 грн.

Відповідач свої зобовязання з оплати товару здійснював з простроченням. Так, відповідно до банківських виписок позивача, відповідачем були здійснені наступні оплати: оплата від 23.11.2016 на суму 5800,00 грн (що, як вбачається з акту звірки, підписаного та скріпленого печатками сторін, частково була зараховано позивачем в суму заборгованості за видатковою накладною №012680 від 29.04.2016), оплата від 16.12.2016 на суму 3400, 00 грн, оплата від 27.12.2016 на суму 2400,00 грн, оплата від 10.05.2017 на суму 23179,08 грн (дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника 11.05.2017 відповідно до довідки ПАТ «Мотор-Банк» від 19.06.2017).

Як вказує позивач, він звернувся до ПАТ «Запорізький Втормет» з претензією № 03/17 від 18.04.2017 про сплату суми боргу та штрафних санкцій.

Відповідач повністю погасив свою заборгованість перед позивачем з прострочкою 11.05.2017. У звязку з цим позивач по видатковій накладній №012680 від 29.04.2016 нарахував пеню у розмірі 20411,08 грн за період з 14.05.2016 по 21.05.2017, 3% річних у розмірі 664,72 грн за період з 14.05.2016 по 21.05.2017 та інфляційні втрати у розмірі 2617,03 грн за період з червня 2016 року по квітень 2017 року. По видатковій накладній № 015270 від 25.05.2016 позивачем нарахована пеня у розмірі 1038,92 грн за період з 09.06.2016 по 21.05.2017, 3% річних у розмірі 41,27 грн за період з 09.06.2016 по 21.05.2017 та інфляційні втрати у розмірі 183,98 грн за період з липня 2016 року по квітень 2017 року.

Всього позивачем нарахована пеня в розмірі 21450,00 грн, 3% річних в розмірі 707,42 грн та інфляційні втрати в розмірі 2801,01 грн, що є предметом даного позову.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

В пункті 3.2 сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, предявленого до оплати постачальником, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Отже, строк сплати за видатковою накладною № 012680 від 29.04.2016 настав 13.05.2016, прострочка з 14.05.2016. Строк сплати за видатковою накладною № 015270 від 25.05.2016 настав 08.06.2016, прострочка з 09.06.2016. Заборгованість за договором поставки була сплачена у повному обсязі лише 11.05.2017.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобовязань підтверджено матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін

Пункт 7.2 договору закріпив, що при недотриманні покупцем строків оплати, встановлених п. 3.2 та п 3.5 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На суму боргу за видатковою накладною № 012680 від 29.04.2016 позивач нарахував пеню у розмірі 20411,08 грн за період з 14.05.2016 по 21.05.2017 в розмірі 0,2%.

На суму боргу за видатковою накладною № 015270 від 25.05.2016 позивач нарахував пеню у розмірі 1038,92 грн за період з 09.06.2016 по 21.05.2017 в розмірі 0,2%.

В розрахунку пені позивачем допущені помилки. Пеня нарахована всупереч приписам ст. 232 ГК України за період більше ніж за шість місяців. Окрім цього, ставка 0,2% пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ. У звязку з цим суд здійснив перерахунок пені.

За розрахунком суду за видатковою накладною № 012680 від 29.04.2016 за період з 14.05.2016 по 14.11.2016 стягненню підлягає пеня в розмірі 5165,66 грн. За видатковою накладною № 015270 від 25.05.2016 за період з 09.06.2016 по 09.12.2016 стягненню підлягає пеня в розмірі 232,24 грн. Всього пеня підлягає стягненню в сумі 5397,90 грн. В задоволенні 16052,10 грн пені суд відмовляє.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано. Однак в розрахунку 3% річних позивачем допущені помилки при визначенні кінцевого дня прострочення, та, як наслідок, кількості днів прострочення за обраний період нарахування 3% річних. У звязку з цим суд здійснив їх перерахунок.

Враховуючи те, що основний борг за договором був погашений у повному обсязі 11.05.2017, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача за видатковою накладною № 012680 від 29.04.2016 за період з 14.05.2016 по 10.05.2017 підлягають стягненню 3% річних у сумі 643,99 грн. За видатковою накладною № 015270 від 25.05.2016 за період з 09.06.2016 по 10.05.2017 стягненню підлягають 3% річних у сумі 41,27 грн. Всього стягненню підлягають 3 % річних у розмірі 685,26 грн. У стягненні 3% річних в сумі 22,16 грн суд відмовляє.

В розрахунку сум інфляційних втрат позивачем також допущено помилки, у звязку з чим суд здійснив їх перерахунок. За розрахунком суду за видатковою накладною №012680 від 29.04.2016 за період з червня 2016 року по квітень 2017 року стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 2616,65 грн. За видатковою накладною № 015270 від 25.05.2016 за період з липня 2016 року по квітень 2016 року стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 184,02 грн, однак суд не може виходити за межі позовних вимог, тому інфляційні втрати за видатковою накладною № 015270 від 25.05.2016 підлягають стягненню в розмірі, що заявлений позивачем 183,98 грн. Всього стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 2800,63 грн. У стягненні інфляційних втрат в сумі 0,38 грн суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 569,50 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75,82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» до Публічного акціонерного товариства «Запорізький Втормет» задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький Втормет» (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, буд. 240, код ЄДРПОУ 00193097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» (69014, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 31852954 ) пеню у розмірі 5397 (пять тисяч триста девяносто сім) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 685 (шістсот вісімдесят пять) грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) грн 63 коп. та 569 (пятсот шістдесят девять) грн 50 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 04.07.2017.

Суддя О.В. Ярешко