Рішення № 67554074, 29.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.2017 Справа № 904/5852/17

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 79 010,00 грн. заборгованості за договором поставки, 17 558,01 грн. інфляційних втрат, 4 149,65 грн. 3% річних, 50 487,36 грн. пені, 5 530,70 грн. штрафу

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: Мицул М.С., довіреність №2321 від 15.08.2016 року, адвокат

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області заборгованості на загальну суму 156 735,75 грн., з яких:

- 79 010,00 грн. заборгованість за договором поставки;

- 17 558,01 грн. інфляційні втрати за період з вересня 2015 по квітень 2017;

- 4 149,65 грн. 3% річних за період з 16.08.2015 по 15.05.2017;

- 50 487,36 грн. пеня за період з 16.08.2015 по 15.05.2017;

- 5 530,70 грн. 7% штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 48 від 15.08.2015 в частині своєчасної та повної оплати за товар поставлений за видатковою накладною № 48 від 15.08.2015 на суму 79 010,00 грн.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав витребувані ухвалами суду документи та пояснення, надав оригінали документів витребувані судом для огляду в судове засідання.

29.06.2017 відповідачем надано відзив де вказує, що заперечує про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені, штрафу, в решті вимог не заперечує та просить суд розглянути справу без участі представника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2017 з призначенням її до розгляду на 01.06.2017, після чого розгляд справи відкладався до 13.06.2017.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 13.06.2017 було оголошено перерву до 29.06.2017.

У судовому засіданні 29.06.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, продавець) і Відділом освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації, правонаступником якого є Відділ освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач, покупець), укладений договір поставки №48 від 15.08.15 (далі - договір). Згідно умов даного договору постачальник зобов'язався постачати (передавати) товар (будівельні матеріали) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору.

Відповідно до п.2.2 договору перехід права власності відбувається в момент поставки (оплати) відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною (актом прийому-здачі).

Вартість товару та кількість, що поставляється згідно з цим договором, визначається в накладних (п.3.1. договору). Розрахунки здійснюються в безготівковому порядку. Загальна сума договору складає 79 010,00 грн. (п.3.2, 3.3. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 (п.6.1. договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку будівельних матеріалів, згідно підписаної сторонами у справі, накладної №48 від 15.08.2015 на загальну суму 79 010,00 грн.

Відповідно до п.4.2.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати товар згідно з умовами визначеними у цьому договорі.

В договорі сторонами не визначено строку оплати товару.

Згідно п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Отже, відповідач зобов'язаний сплатити товар в день його отримання (тобто в день оформлення видаткових накладних).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач порушив умови договору та не здійснив оплату отриманого товару.

Згідно наданого в матеріали справи та підписаного сторонами акту звіряння розрахунків за договором між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, станом на квітень 2017 року рахується заборгованість у розмірі 79 010,00 грн.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 70010,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, якi боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.2 договору за порушення своїх зобов'язань за цим договором, за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує штраф в розмірі подвійної ставки НБУ від загальної суми договору за кожен день прострочки платежу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суму пені у розмірі 50 487,39 грн. за період прострочення з 16.08.2015 по 15.05.2017, яка нарахована в порядку ч.2 ст. 231 Господарського суду України. При цьому, визначені у частині 2 ст. 231 Господарського кодексу України, розміри штрафних санкцій застосовуються лише у випадках, коли законом або договором не встановлено інших розмірів штрафних санкцій.

За розрахунком суду, з урахуванням положень п. 5.2 договору, розмір пені, за заявлений позивачем період складає 50 316,22 грн.

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з наявними наслідками порушення зобов'язання, неспіврозмірністю нарахованої суми пені заподіяному правопорушенню, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 70% від суми пені. Отже, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для зменшення розміру пені до 15 095,00 грн.

Окрім того, на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, за порушення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів позивачем заявлено до стягнення 7% штрафу у розмірі 5 530,70 грн.

При цьому, згідно п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду на що, суд не вбачає підстав для стягнення штрафу у розмірі 5 530,70 грн., оскільки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 149,65 грн. за період прострочення з 16.08.2015 по 15.05.2017.

Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди прострочки та періоди нарахувань, не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 4 149,65 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 17 558,01 грн., за період прострочення з вересня 2015 року по квітень 2017 року.

Розрахунок, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, однак неправильно враховує періоди нарахувань.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14" від 17.12.2013, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За розрахунком суду інфляційні втрати за прострочення оплати отриманої продукції за період вересень 2015 травень 2017 складають 18 813,40 грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення 17 558,01 грн., то інфляційні втрати в цій частині слід стягнути в межах заявлених вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає необхідним зазначити наступне. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, судові витрати у справі у сумі 2 268,08 грн. судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 5, ідентифікаційний код 41118550) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49051, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму боргу у розмірі 79 010,00 грн., 15 095,00 грн. пені, 4 149,65 грн. 3% річних, 17 558,01 грн. інфляційних втрат, судовий збір в розмірі 2 268,08 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.07.2017.

Суддя Е.М. Бондарєв