Рішення № 67553998, 09.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2017Справа №910/1852/17За позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця

про стягнення штрафних санкцій 424 632,81 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Шмельов М.М., довіреність №49 юр-1 від 03.03.2017

Від відповідача Гайдаєнко Т.В., довіреність №Ц/3-04/20-17 від 03.02.2017

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафних санкцій 424 632,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1852/17 та призначено розгляд на 06.03.2017.

06.03.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримані документи на вимогу ухвали суду.

В судовому засіданні 06.03.2017 оголошено перерву до 03.04.2017.

03.04.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 24.04.2017 відкладено розгляд справи на 12.05.2017.

12.05.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 12.05.2017 оголошено перерву до 09.06.2017.

09.06.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про призначення судової експертизи та клопотання про зменшення розміру пені.

В судове засідання 09.06.2017 представник позивача з'явився, заперечив проти задоволення клопотань відповідача, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 09.06.2017 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

Заслухавши представників сторін суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотань.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.062017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», як покупцем та Публічним акціонерним товариством «Крюківський вагонобудівний завод» було укладено Договір №7616/010066/с/68/2016-ЦЮ, відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу вагони пасажирські купейні спальні моделі 61-779 у кількості 6 шт., вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-7793Г у кількості 1 шт., вагон пасажирський спальний локомотивної тяги моделі 61-788Б у кількості 1 шт. (далі - Товар), відповідно до Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною Договору, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Як передбачено пунктом 5.1 Договору строк та місце поставки визначається Графіком поставки (Додаток №4), що є невід'ємною частиною Договору. Датою поставки (передачі) товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання- передачі на кожну партію товару (Додаток №5), що є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору, 28 листопада 2016 року, позивач здійснив поставку 2-х шт. товару, а саме: вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-7793Г та вагон пасажирський спальний локомотивної тяги моделі 61-788Б загальною вартістю 39 240 000,00 грн., що підтверджується Актом №1 передачі-прийманні від 28.11.2016 року та видатковою накладною № КВ-75000 від 28.11.2016 року.

Також, 23 грудня 2016 року, позивач передав відповідачу вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779 вартість 16 959 990,00 грн., що підтверджується Актом №2 передачі- прийманні від 23.12.2016 року та видатковою накладною № КВ-75181 від 23.12.2016 року.

Згідно пункту 4.1 Договору розрахунки за поставлений Товар здійснюються наступним чином: попередня оплата у розмірі 30% від суми Договору, протягом 15 банківських днів з моменту укладання Договору; послідуюча оплата протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі на кожну партію товару та з дати реєстрації податкової накладної.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що перерахування коштів відповідачем здійснюється на підставі виставлених рахунків, після підписання Акту передачі-приймання на кожну партію товару.

На виконання умов Договору позивач для оплати партії товару переданої відповідачу згідно Акту №1 передачі-прийманні від 28.11.2016 року виставив рахунок-фактуру № КВ- 07015а від 28 листопада 2016 року, а для оплати партії товару згідно Акту №2 передачі- прийманні від 23.12.2016 року виставив рахунок-фактуру № КВ-070156 від 23 грудня 2016 року.

Відповідач здійснив оплату лише 30% вартості поставленого Товару в сумі 16 859 997,00 грн.

Позивач зазначив, що на підставі п. 4.1. Договору та ст. 530 ЦК України відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар згідно Акту №1 передачі-прийманні від 28.11.2016 року до 28.12.2016 року включно, а за поставлений товар згідно Акту №2 передачі- прийманні від 23.12.2016 року до 22.01.2017 року включно.

Однак відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару виконав неналежним чином, розрахувавшись за поставлений товар лише 01.02.2017 року.

В зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути із відповідача пеню в розмірі 339109,18 грн., 3% річних в розмірі 85 523,63 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що послідуюча оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту приймання-передачі. При цьому акт приймання-передачі №1 підписано покупцем 16.12.2016.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами статті 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 4 ст.231 цього ж кодексу, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Як вбачається із змісту рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/1835/16 від 17.02.2017 судом встановлено що права відповідача щодо поставки товару порушено в період з 01.11.2016 по 27.11.2016.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

В зв'язку із вище зазначеним суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання за Актом №1 передачі-приймання товару мало було бути виконано до 28.12.2017 включно, а за поставлений товар згідно Акту №2 передачі- прийманні від 23.12.2016 року до 22.01.2017 року включно

Згідно п. 10.5 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до пункту 10.5 Договору.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 339109,18 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 р. у справі № 3-11гс10).

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище зазначене дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 85523,63 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (0680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний номер 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 139, ідентифікаційний номер 05763814) пеню в розмірі 339109 (триста тридцять дев'ять тисяч сто дев'ять) грн. 18 коп., 3 % річних в розмірі 85523 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 63 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.06.2017

Суддя Мельник В.І.