Постанова № 67553946, 04.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 року Справа № 910/1780/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Лекхім", м. Київ (далі - ПАТ "Лекхім"),

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016

зі справи № 910/1780/16

за позовом ПАТ "Лекхім"

до: публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків (далі - ПАТ "Фармстандарт-Біолік");

Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ (далі - Державна служба);

Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ (далі - МОЗ України);

державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України", м. Київ (далі - Підприємство),

про визнання недійсними повністю свідоцтв України № № 182084, 182085 на знаки для товарів і послуг, визнання недійсними висновку, реєстраційного посвідчення та наказу.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "Лекхім" - не з'яв.,

ПАТ "Фармстандарт-Біолік" - Загуменного О.А.,

Державної служби - не з'яв.,

МОЗ України - Мокрицької К.В.,

Підприємства - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про:

- визнання недійсними повністю свідоцтв України №№ 182084 та 182085 на знаки для товарів і послуг відповідно "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" та "РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК;

- зобов'язання Державної служби внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг;

- визнання недійсним висновку Підприємства про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу (далі - ЛЗ) "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК";

- визнання недійсним наказу МОЗ України від 02.08.2013 № 684 щодо державної реєстрації ЛЗ "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК";

- визнання недійсним реєстраційного посвідчення на ЛЗ "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" № UA/12131/01/01;

- зобов'язання ПАТ "Фармстандарт-Біолік" припинити використання позначень "РЕНАЛЬГАН", та/або "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК", та/або "РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК";

- зобов'язання ПАТ "Фармстандарт-Біолік" вилучити з цивільного обігу ЛЗ "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" та знищити упаковки вказаного ЛЗ, а також ампули, в яких міститься такий ЛЗ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2016:

- позов задоволено частково;

- визнано недійсними оспорювані свідоцтва;

- Державну службу зобов'язано внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг;

- визнано недійсним (у певній частині) оспорюваний наказ МОЗ України;

- визнано недійсним оспорюване реєстраційне посвідчення на ЛЗ;

- ПАТ "Фармстандарт-Біолік" зобов'язано вчинити певні дії та на нього покладено відповідні суми судових витрат зі справи;

- у решті позову відмовлено.

ПАТ "Фармстандарт-Біолік" оскаржило дане судове рішення в апеляційному порядку; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 апеляційну скаргу названого товариства прийнято до провадження.

Ухвалою названого апеляційного господарського суду від 15.12.2016 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Пантелієнко В.О. і Остапенко О.М.):

- у справі призначено повторну судову експертизу;

- проведення останньої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз;

- експерта попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України;

- на вирішення експерта поставлено такі питання:

1) чи є знак для товарів і послуг (далі - ЗТП) "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" за свідоцтвом України № 182084 схожим настільки, що його можна сплутати зі ЗТП "РЕНАЛГАН" за свідоцтвом України № 15785 щодо товарів 05 класу МКТП?;

2) чи є ЗТП "РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК" за свідоцтвом України № 182085 схожим настільки, що його можна сплутати зі ЗТП "РЕНАЛГАН" за свідоцтвом України № 15785 щодо товарів 05 класу МКТП?;

3) чи викликає знак "РЕНАЛГАН" за свідоцтвом України № 15785 у споживача стійке асоціативне уявлення про особу, яка виробляє товари 05 класу МКТП, а саме про ПАТ "Лекхім"?

4) чи є ЗТП "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" за свідоцтвом України № 182084 таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари 05 класу МКТП, тобто стосовно ПАТ "Лекхім"?;

5) чи є ЗТП "РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК" за свідоцтвом України № 182085 таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари 05 класу МКТП, тобто стосовно ПАТ "Лекхім"?;

- матеріали справи направлено до експертної установи;

- ПАТ "Фармстандарт-Біолік" зобов'язано оплатити попередні судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, докази чого надати суду;

- зупинено апеляційне провадження у справі.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "Лекхім" просить скасувати оскаржувану ухвалу Київського апеляційного господарського суду з даної справи та повернути останню на розгляд до Київського апеляційного господарського суду. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм процесуального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Фармстандарт-Біолік", зазначаючи про відсутність підстав і обставин для скасування оскаржуваної ухвали, просить відмовити в задоволенні скарги.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали виходив з таких обставин та висновків.

Від ПАТ "Фармстандарт-Біолік" надійшло клопотання про призначення в даній справі додаткової судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності; клопотання мотивоване тим, що висновок судової експертизи, який був складений за результатами експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2016 у цій же справі, є необґрунтованим та неясним при дослідженні окремих питань, поставлених судом, у зв'язку з порушенням експертом методології дослідження, що виключає об'єктивність висновку.

За результатами розгляду згаданого клопотання "колегія суддів дійшла висновку про необхідність частково задовольнити клопотання відповідача-1".

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є, окрім іншого, вимога про визнання недійсними повністю свідоцтв України № 182084 та № 182085 на ЗТП "РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" та "РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК" відповідно, зареєстровані для товарів 5 класу МКТП, власником яких є ПАТ "Фармстандарт-Біолік".

Підставою для позову стало питання відповідності умовам патентоздатності ЗТП за свідоцтвами України № 182084 та № 182085 ("РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК" та "РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК"), належних ПАТ "Фармстандарт-Біолік", оскільки такі знаки, на думку ПАТ "Лекхім", є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком "РЕНАЛГАН" за свідоцтвом України № 15785, раніше зареєстрованим ПАТ "Лекхім" для таких самих товарів, та можуть ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товар, тобто з підстав, визначених абзацом четвертим пункту 2, абзацом першим пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Причиною подання касаційної скарги стала незгода позивача з відповідною ухвалою апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ГПК України:

- для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (частина перша стаття 41);

- у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу (частина третя стаття 42);

- при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту (частина четверта стаття 42);

- ухвала господарського суду має містити, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство (пункт 3 частини другої статті 86).

В оскаржуваній ухвалі апеляційної інстанції не зазначено і не обґрунтовано (з посиланням на законодавство):

- з яких мотивів у справі потрібно було призначити повторну судову експертизу, чим конкретно викликалася необхідність у ній і в чому така необхідність полягала;

- чому (з яких підстав, причин, мотивів) за згаданою ухвалою призначено саме повторну судову експертизу, тоді як клопотання ПАТ "Фармстандарт-Біолік" заявлялося, як зазначено апеляційним господарським судом, про призначення додаткової експертизи (яка за своїм призначенням і порядком проведення істотно відрізняється від повторної).

У тій же ухвалі апеляційною інстанцією не здійснено жодної оцінки доводів сторони у справі (ПАТ "Фармстандарт-Біолік") з приводу необхідності, на її думку, проведення додаткової судової експертизи. Так само не оцінено судом (та й взагалі не наведено) доводів інших учасників судового процесу стосовно такої необхідності, що не узгоджується із закріпленим у статті 42 ГПК України принципом здійснення правосуддя у господарських судах на засадах рівності всіх цих учасників перед законом і судом.

До того ж, як вбачається із порівняння змісту рішення місцевого господарського суду з даної справи і оскаржуваної ухвали, в останній на вирішення експерта ставиться додаткове питання ("Чи викликає знак "РЕНАЛГАН" за свідоцтвом України № 15785 у споживача стійке асоціативне уявлення про особу, яка виробляє товари 05 класу МКТП, а саме про ПАТ "Лекхім"?), яке не було предметом розгляду у судовій експертизі об'єктів інтелектуальної власності, призначеної в цій справі місцевим господарським судом. Відтак призначена апеляційною інстанцією експертиза у відповідній частині в будь-якому разі не може вважатися повторною.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.06.2009 зі справи "Термобетон" проти України" (заява № 22538/04), оголосив скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо надмірної тривалості провадження прийнятною та постановив, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції і держава-відповідач має сплатити компанії-заявнику відшкодування моральної шкоди. При цьому Суд дійшов висновку щодо наявності необґрунтованої затримки у справі заявника з огляду на те, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника, тоді як у даній справі за низку затримок (зокрема, направлення справи на новий розгляд до суду нижчої інстанції, затримки, спричинені зміною питань, поставлених експертам, а також тривалим періодом процедурної бездіяльності) має відповідати Уряд.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" встановлено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до пункту 5 вказаної постанови пленуму питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Згідно з пунктом 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до пункту 1 частини другої, частин четвертої та п'ятої статті 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи; про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала; ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Отже, вказаною нормою ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Згідно з приписами статті 86 ГПК України якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу; ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Виходячи з наведеного, ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, встановленим у статті 86 ГПК України, а також містити викладення обставин, що зумовлюють зупинення провадження у справі.

Проте мотивувальна частина оскаржуваної ухвали Київського апеляційного господарського суду не містить обґрунтованих мотивів її винесення, в ній зазначено лише посилання на статтю 79 ГПК України як на підставу зупинення провадження зі справи.

Водночас, як зазначалося, зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи є не обов'язком, а правом суду, при реалізації якого суду слід навести обґрунтовані мотиви необхідності вчинення такої процесуальної дії, як зупинення провадження у справі саме у зв'язку з її призначенням, що зумовлює, щонайменш, викладення (наведення) судом в ухвалі про зупинення провадження у справі фактичних даних, які входять до предмета доказування у даній справі та які не можуть бути встановлені судом, а виключно судовими експертами, і притому саме повторно.

Проте ухвала апеляційного господарського суду про зупинення провадження в даній справі не містить обґрунтованого мотивування необхідності призначення повторної судової експертизи, яке й зумовило зупинення провадження у даній справі.

Згідно з частиною другою статті 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Частиною першою статті 11110 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, касаційна скарга ПАТ "Лекхім" підлягає задоволенню, оскільки оскаржувану ухвалу апеляційного суду винесено з порушенням та неправильним застосуванням згаданого пункту 1 статті 6 Конвенції (в частині права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку) та положень пункту 1 частини другої статті 79 ГПК України, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування відповідного судового рішення з передачею справи на розгляд апеляційного суду.

Керуючись статтями 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Лекхім" задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 про зупинення провадження у справі № 910/1780/16 скасувати.

Справу передати на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій