Рішення № 67553751, 04.07.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.2017 Справа № 904/5879/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕГ", м. Київ

до Приватного підприємства "ПРМУ-98", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 75 899,86 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - директор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕГ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "ПРМУ-98" про стягнення заборгованості у розмірі 75 899,86 грн. за договором № 22/11-16 від 22.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором № 22/11-16 від 22.11.2016, в частині поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2017.

30.05.2017 представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с.33-53).

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було відкладено на 19.06.2017 та з 19.06.2017 на 03.07.2017.

03.07.2017 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позов до справи не надав. Про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕГ" (покупець-позивач) та Приватним підприємством "ПРМУ-98" (продавець - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу вугілля № 22/11-16 (а.с. 9-10).

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом в напіввагонах. Усі витрати пов'язані із послугами з організації перевезень товару від станції вантажовідправлення до станції вантажоготримувача (покупця) проводиться за рахунок продавця.

Строк поставки - 10 днів з моменту узгодження ціни на товар (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору, оплата вугілля у відповідності з її ціною, вказаною у рахунках та/або накладних здійснюється покупцем шляхом перерахунку оплати у розмірі 50 % вартості партії товару, готової до відвантаження та 50% вартості товару при отриманні на станції призначення.

03.01.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, якою сторони погодили поставку товару на суму 151 799,72 грн., строк поставки товару - січень 2017 (а.с.11).

03.01.2017 відповідач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 03.01.2017 на оплату послуг з організації залізничних перевезень на суму 8795,38 грн. (а.с.12) та рахунок-фактуру № СФ-0000002 від 03.01.2017 на оплату товару (вугілля марки ДГ (13-100)) на суму 151 799,72 грн. (а.с. 13).

Відповідно до платіжного доручення №1 від 10.01.2017 на суму 8 795,38 грн. позивачем було оплачено у повному обсязі послуги з організації залізничних перевезень (а.с.15).

Також, у відповідності до п. 4.1. договору, позивачем було оплачено товар у розмірі 50% від його вартості на суму 75 899,86 грн., про що свідчить платіжне доручення №2 (а.с.14).

Отже, загальний розмір перерахованих позивачем коштів за договором № 22/11-16 від 22.11.2016 складає 84 695,24 грн.

В порушення умов укладеного договору, відповідач оплачений позивачем товар у строки встановлені договором не поставив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з вимогою №24/02 від 24.02.2017, якою просив відповідача повернути попередню оплату у розмірі 84695,24 грн.(а.с.16).

Відповідач на вищевказану вимогу повернув позивачу 8 795,38 грн. сплачених за послуги з організації залізничних перевезень, грошові кошти у розмірі 75 899,86 грн. не повернув, товар не поставив, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Враховуючи, умови п. 2.2. договору та п. 4 додаткової угоди №2 від 03.01.2017, строк поставки товару до 31.01.2017 включно.

Станом на час розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 75899,86 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "ПРМУ-98" (51400, АДРЕСА_1, код 35684530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕГ" (03148, АДРЕСА_2, код 40930095) суму попередньої оплати у розмірі 75 899,86 грн. та 1600 грн. 00 коп. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.07.2017

Суддя ОСОБА_2