Постанова № 67553750, 26.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року Справа № 926/2188/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційноїскаргиДержавної екологічної інспекції у Чернівецькій області напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.17у справі№ 926/2188/16 господарського суду Чернівецької області за позовомДержавної екологічної інспекції у Чернівецькій областідодержавного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" простягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у сумі 2 874 390,26грн.за участі представників сторін:

від позивача - Приказка Р.В., Книговський В.О.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

01.08.2016 Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області звернулися до господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" 2 874 390,26грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що за результатами планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території ДП "Чернівецьке лісове господарство" встановлені порушення вимог природоохоронного законодавства: пошкодження дерев до ступеня припинення росту, несвоєчасне та незадовільне очищення місць рубок, засмічення лісу побутовими відходами, незаконна рубку дерев без відповідного ліміту на проведення рубок та без належного дозволу, що є порушенням вимог ст.19 Лісового кодексу України, ст.ст.7, 8, 23, 24 Закону України "Про природно-заповідний фонд", Санітарних правил в лісах України, ст.64 Закону України "Про природно-заповітний фонд", ст.ст.68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.1166 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, ДП "Чернівецьке лісове господарство" стверджували, що заготівля деревини під час рубок формування та оздоровлення лісів у межах територій природно-заповітного фонду здійснювались санітарно-оздоровчі заходи, які є частиною комплексу профілактичних заходів з метою збереження стійкості насаджень, запобіганням розвитку патологічних процесів у лісі, зменшенням шкоди лісовому фонду від різних факторів впливу.

11.10.2016 рішенням господарського суду Чернівецької області (суддя Дутка В.В.) позов задоволено, стягнуто з державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" на користь Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області 2 874 390,26грн. на аналітичні рахунки для зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну державі унаслідок порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

27.02.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Данко Л.С., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) зазначене рішення скасовано частково, стягнуто з ДП "Чернівецьке лісове господарство" на користь Держекоінспекції у Чернівецькій області 313 345,26грн., виклавши його резолютивну частину в іншій редакції.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просили постанову від 27.02.2017 скасувати в частині відмовлених позовних вимог, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування законного й обгрунтованого рішення суду першої інстанції. Зазначали, що об'єкт, на якому проводились спірні рубки є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення з особливим режимом природокористування, тому на вирубки, пов'язані з веденням лісового господарства, до яких відносяться рубки догляду, санітарні, лісовідновні, у межах територій заповідного фонду поширюються вимоги ст.9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд як спеціального закону щодо об'єктів природно-заповідного фонду. Опираючись на позицію Міністерства екології та природних ресурсів, викладену в долучених до матеріалів справи листах, стверджували, що заготівля деревини під час проведення рубок в межах територій та об'єктів ПЗФ загальнодержавного значення є спеціальним використанням природних ресурсів у межах територій та об'єктів ПЗФ, яке відповідно до вимог Закону України "Про природно-заповітний фонд України" здійснюється в межах ліміту, чого апеляційним судом ураховано не було.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Колегія суддів враховує, що судові акти у справі оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні наступних позовних вимог: стягнути з державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" на користь Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу в сумі 2 560 845,00грн. на аналітичні рахунки для зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища для подальшого перерахування ГУ ДКСУ у Чернівецькій області до спеціального фонду Державного бюджету України, місцевих (сільського, селищного, міського) та Чернівецького обласного бюджетів.

Судами попередніх інстанцій у цій частині позовних вимог у справі встановлено, що підтверджується матеріалами справи, у період з 03.11.2015 по 26.11.2015 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, у ході якої на території ДП "Чернівецьке лісове господарство" спеціалістами Держекоінспекції у Чернівецькій області виявлено рубку 218 шт. сироростучих та 59 вітровальних і сухостійних дерев породи бук, граб у кварталі 23 виділ 5 Ревнянського лісництва; рубку 8 шт. сироростучих та 9 шт. вітровальних дерев породи бук у кварталі 24 виділ 2 Ревнянського лісництва; рубку 16 шт. сироростучих та 33 шт. сухостійних дерева породи ялина у кварталі 25 виділ 11 Ревнянського лісництва; рубку 5 шт. вітровальних дерев породи бук у кварталі 22 виділ 2 Ревнянського лісництва; рубку 15 шт. вітровальних дерев породи бук у кварталі 25 виділ 6 Ревнянського лісництва; рубку 15 шт. сироростучих та 9 шт. сухостійних дерев породи дуб, бук, ялина у кварталі 21 виділ 5 Ревнянського лісництва; рубку 17 шт. сироростучих та 40 шт. сухостійних дерев породи ялина у кварталі 25 виділ 20 Ревнянського лісництва. На вказані рубки виписано лісорубні квитки №156 від 08.08.2014р., №53 від 20.03.2014р, №54 від 21.03.2014р., №135 від 24.06.2014р. Територія, на якій проводились зазначені рубки, відноситься до ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Цецино".

Відповідно до Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Цецино", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.01.2016 №2, ландшафтний заказник "Цецино" є заказником загальнодержавного значення площею 430,0га, розташований у адміністративних межах м. Чернівці та перебуває у користуванні ДП "Чернівецький лісгосп" кв. 21-25 Ревнянського лісництва. Спеціальне використання природних ресурсів у межах території заказника здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього природного середовища в межах лімітів, установлених Мінприроди (п.3.3. Положення).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що ДП "Чернівецький лісгосп" було порушено положення ст.9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та "Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 N 27, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2008р. за №117/14808. Зокрема, рубки дерев здійснено без відповідного ліміту на проведення рубок на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, який видається центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, та без відповідного дозволу територіальних органів центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, що є порушенням ст.19 Лісового кодексу України, ст.ст.9-1, 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Господарським судом установлено, що розрахунок шкоди, заподіяної унаслідок вищезгаданих порушень природоохоронного законодавства позивачем здійснено на підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", та становить 2 560 845,00грн.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фон України" на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає і використанню за цільовим призначенням.

Згідно положень ст.9-1 цього Закону спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природі заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Перелік встановлених цим Законом ви, використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природі заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій об'єктів природно-заповідного фонду. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природного заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі. Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним принципом заборонено.

За змістом статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" забезпечення реалізації екологічної політики України, контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища віднесено до повноважень екологічних інспекцій.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За приписами статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що обов'язок із забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на відповідача як на постійного лісокористувача; відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки; факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території та завдання шкоди у розмірі 2 560 845,00грн. підтверджено актом перевірки та розрахунком розміру шкоди, у той час як відповідач не довів відсутність своєї вини, як і не надав доказів відшкодування завданої шкоди. На підставі цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач у відповідності до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища повинен нести деліктну відповідальність за завдану шкоду внаслідок рубки дерев на підвідомчій йому території з порушенням установлених законом вимог.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в повному обсязі рішення суду першої інстанції в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаними висновками та виходив з того, що заготівля деревини під час рубок формування та оздоровлення лісів у межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення проводилась відповідно до нормативно-правових актів та відповідно до п.4 Санітарних правил в лісах України віднесена до санітарно-оздоровчих заходів.

Перевіривши у порядку ст.111-7 ГПК України застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права з урахуванням установлених фактичних обставин справи, колегія суддів визнає його висновки помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового Кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, взявши до уваги акт перевірки та розрахунок розміру шкоди, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від рубок з дотриманням вимог ст.19 Лісового кодексу України, ст.ст.9-1, 21 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", відповідач діяв неправомірно, тому за вимогами чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев, у зв'язку з чим суд першої інстанцій правомірно задовольнив позовні вимоги у частині стягнення 2 560 845,00грн. шкоди на підставі ст.ст.1166, 1172 ЦК України, виходячи з презумпції вини правопорушника.

За вимогами ст.84 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, і прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його скасування.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а вірне по суті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області задоволити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.17 скасувати, а рішення господарського суду Чернівецької області від 11.10.2016 у справі №926/2188/16 залишити в силі.

Стягнути з державного підприємства "Чернівецьке лісове господарство" на користь Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області 51 739,02грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Чернівецької області.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова