Ухвала суду № 67553663, 27.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року м. Київ К/800/31755/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року

у справі № 816/869/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський молочний завод»

до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

ТОВ «Лозівський молочний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до виконавчої дирекції Полтавського ОВ Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 04 лютого 2016 року № 33 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення від 04 лютого 2016 року № 33 в частині повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій в сумі 4840,73 грн. та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі виконавча дирекція Полтавського ОВ Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до акту результатів планової перевірки правильності нарахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ТОВ «Лозівський молочний завод» за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2015 року ТОВ «Лозівський молочний завод» у 2013 році соціальна послуга за рахунок коштів Фонду у вигляді оплаченої путівки на санаторно-курортне лікування № 113110 до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» була надана застрахованим особам не у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (порушено п. 3 ч. 2 ст. 27), всупереч порядку та умовам, визначеним правлінням Фонду (порушено ч. 1 ст. 47), зокрема, застрахованій особі не на весь період санаторно-курортного лікування надано відпустку (порушено п. 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду від 25.02.2009 року № 12).

Витрати Фонду на оплату путівки № 113110, яку позивачем було видано і використано, склали 5006,40 грн., що відповідає різниці між вартістю цієї путівки (6258 грн.) та сумою часткової оплати (1251,60 грн.).

Згідно частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 27 зазначеного Закону, страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Пунктом 4.2. Порядку № 12 встановлено що, відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація, а також фізична особа, у якої працює за трудовим договором (контрактом) найманий працівник (далі - підприємство), за основним місцем роботи застрахованої особи видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки або без відриву від виробництва за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду, окрім осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорії 1, яким путівки видаються без оформлення відпустки.

Отже, необхідною умовою для виділення соціальної послуги у вигляді оплати коштами Фонду вартості санаторно-курортного лікування є надання роботодавцем працівнику відпустки на період його перебування у санаторно-курортному закладі.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано путівка терміном лікування - 21 день (з 14.12.2013 року по 25.12.2013 року). Крім того, працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власні кошти придбали послуги санаторно-курортного лікування впродовж трьох днів, оскільки тривалість путівки, що надається Фондом, становить 21 день, а загальна тривалість відпочинку становила 24 дні.

Отже, судами досліджено, що санаторно-курортна путівка, надана працівникам ТОВ «Лозівський молочний завод» були використана останніми повністю протягом часу їх відпустки, а додаткові дні санаторно-курортного відпочинку припадають на дні відгулів (дні відпочинку, надані за роботу у вихідні дні).

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 отримав путівку у відповідності до вимог Порядку № 12, та в повному обсязі скористався послугою санаторно-курортного закладу (використав путівку за призначенням), тобто кошти, надані відповідачем, були використані застрахованою особою в повному обсязі за цільовим призначенням та з дотриманням порядку витрачання коштів відповідача на санаторно-курортне лікування застрахованої особи, тоді як, порушення порядку надання путівки, не може бути розцінене як підтвердження вказаного порушення, оскільки останнє може бути визначене лише неналежним заповненням таких табелів робочого часу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності протиправності дій ТОВ «Лозівський молочний завод» стосовно неправомірного витрачання коштів Фонду та відповідно неправомірності рішення фонду в частині повернення коштів та застосування фінансових санкцій у сумі 5006,40 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності рішення виконавчої дирекції Полтавського ОВ Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04 лютого 2016 року № 33 в частині повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій в сумі 4840,73 грн.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк