Ухвала суду № 67553646, 20.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 червня 2017 року м. Київ К/800/20415/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконними та протиправними дій, визнання незаконною та скасування картки відмови,

встановив:

ОСОБА_1, звернулася з позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про визначення коду товару від 07.02.2017 року № КТ-807000012-0026-2017, зобов'язавши Харківську митницю ДФС здійснити митне оформлення товарів за кодами УКТ ЗЕД, визначеними позивачем; визнати такою, що прийнята з порушенням передбаченого Законом 4-годинного строку та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 лютого 2017 року № 8070100012017/00004;

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що відповідач приймаючи спірне рішення про визначення коду товару, наданих позивачем для митного оформлення по електронній митній декларації від 27.01.2017 року №807010001/2017/000770, не з'ясував та не врахував всі кваліфікаційні та технічні характеристики товарів відповідно до інформації від заводу-виробника. За таких обставин, прийняте митницею рішення від 07.02.2017 року №КТ-807000012-0026-2017 є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечать чинному законодавству України, а картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 лютого 2017 року № 8070100012017/00004 такою, що прийнятою з порушенням 4-годинного строку для надіслання декларанту, у зв'язку з чим позивач просила суд їх скасувати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року позов задоволено. Скасовано рішення Харківської митниці ДФС про визначення коду товару від 07.02.2017 року №КТ-807000012-0026-2017. Зобов'язано Харківську митницю ДФС здійснити митне оформлення товарів за кодами УКТ ЗЕД, визначеними ОСОБА_1. Визнано такою, що прийнята з порушенням передбаченого Законом 4-годинного строку та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 лютого 2017 року №8070100012017/00004.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з даним рішенням, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, судове рішення повинне бути спрямоване на відновлення порушених прав, свобод та інтересів та у випадку задоволення позовної вимоги, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало б його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Судами встановлено, що між ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат", особою, уповноваженою на декларування якого є позивач, та фірмою Joh.Clouth GmbH (Німеччина) укладено контракт №20004193-14 від 25.06.2014 року, у відповідності до п. 1.1 якого Продавець (Joh.Clouth GmbH-завод-виробник) виготовляє і продає, а Покупець (ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат") купує шаберні леза, шабероутримувачі, тощо, згідно конкретного доповнення.

Пунктом 4.1 контракту передбачені умови оплати товару, зокрема, згідно даного контракту оплата здійснюється в євро наступним чином: 50% передоплата протягом 10 днів до підписання додатку; 50% передоплати протягом 10 банківських днів після письмового повідомлення про готовність товару до відгрузки.

У відповідності до п. 6.1 контракту, продавець гарантує високу якість матеріалів, що використовуються для виготовлення товару, бездоганну обробку і високу якість технічного виконання.

У свою чергу, між ФО-П ОСОБА_1 та ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат", 14.12.2016 року укладено договір доручення №20161412, у відповідності до п.2.2.1 якого ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат" надає відомості в письмовій формі та документи для оформлення в митному відношенні товарів та майна ПАТ "Рубіжанський картонно-тарний комбінат", що переміщуються через митний кордон України, для здійснення їх декларування в митних органах.

Проте з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці ДФС про визначення коду товару від 07.02.2017 року № КТ-807000012-0026-2017, зобов'язання здійснити митне оформлення товарів за кодами УКТ ЗЕД, визнання незаконною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15 лютого 2017 року № 8070100012017/00004, звернулась фізична особа ОСОБА_1.

Так, 27.01.2017 року до відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці ДФС митним брокером ФО-П ОСОБА_1 подана митна декларація типу «ІМ 40ДЕ» №807010001/2017/000770 та пакет документів до них на товар «Леза шабера».

Згідно відомостей, зазначеними у графах 14 та 54 митної декларації №807010001/2017/000770 від 27.01.2017 року, декларування товарів здійснювалось саме ФО-П ОСОБА_1

Зазначені товари надійшли на адресу ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (ЄДРПОУ 0001882551) (Покупець) за зовнішньоекономічним контрактом від 25.06.2014 року №20004193-14 з контрагентом Joh.Clouth GmbH&Co.KG(Німеччина).

Згідно п.1.1 вказаного контракту «Продавець изготавливает и продаёт, а Покупатель покупает Изделия..., именуемые далее Товар, согласно конкретного Приложения».

Крім того, до митного оформлення надано договір доручення від 29.05.2014 №20142905, укладений між ФО-П ОСОБА_1 (Повірений) та ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (Довіритель), про надання послуг з декларування товарів, згідно п.1.1 якого визначено предмет договору: «Предметом настоящего Договора является совершение «Поверенным» от имени и за счёт «Доверителя» декларирования в таможенных органах... товаров (транспортных средств) «Доверителя», перемещаемых через государственную границу Украины».

У відповідності до п.8 ч.1 ст.4 МКУ декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Декларантами мають право виступати: при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір (п. 1 ч. 1 ст. 265 МКУ).

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені (ч. 5 ст. 265 МКУ).

Згідно п. 63 ч. 1 ст. 4 МКУ уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

При цьому, фізична особа ОСОБА_1 у своєму адміністративному позові не зазначає, які саме її права та інтереси як фізичної особи порушені відповідачем під час здійснення митних формальностей за митною декларацією типу «ІМ 40ДЕ» №807010001/2017/000770 від 27.01.2017 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Харківська митниця ДФС не порушувала жодних прав та законних інтересів як ОСОБА_1 як фізичної особи.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстнції погоджується з висновоком суду апеляційної інстанції, що адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги не спрямовані на відновлення будь-якого порушеного права чи законного інтересу позивача.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконними та протиправними дій, визнання незаконною та скасування картки відмови.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз