Ухвала суду № 67553558, 27.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року м. Київ К/800/16974/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень за касаційною скаргою Управління Держпраці у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача № 23-05-09/0358-333 від 27 вересня 2016 року та припис, складений на підставі акту перевірки № 23-05-09/0358-0259 від 19 вересня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржувані постанова та припис відповідача є протиправними, оскільки ґрунтуються на припущеннях, без виявлення порушень позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вказує, що не перебував у трудових відносинах з особою, стосовно оформлення якої контролюючим органом під час перевірки встановлено порушення норм трудового законодавства.

Також позивач вказував, що Управління Держпраці у Черкаській області при проведенні перевірки та при оформленні її результатів діяло не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, а викладені в акті перевірки та у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанову від 27 вересня 2016 року №23-05-09/0358-333 і припис від 19 вересня 2016 року №23-05-09/0358-0259 Управління Держпраці у Черкаській області.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що посадовими особами Корсунь-Шевченківського відділення Смілянської ОДПІ під час перевірки ФОП ОСОБА_4 у період з 17 серпня 2016 року по 26 серпня 2016 року встановлено факт використання позивачем найманої праці без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету. Вважає, що оскаржувані постанова та припис прийняті у межах та спосіб, визначені чинним законодавством України.

Крім того вказує, що судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення з Управління Держпраці у Черкаській області на користь ФОП ОСОБА_4 сплачений за подання позову судовий збір у сумі 1102,40 грн., в той час, як згідно із Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, частину 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено пунктом 20, згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанція звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу від 15 вересня 2016 року № 264-Н «Про проведення позапланових перевірок» та направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання або його структурного підрозділу від 15 вересня 2016 року № 1283 19 вересня 2016 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 було проведено позапланову перевірку додержання законодавства з питань праці ФОП ОСОБА_4, результати якої відображені в акті перевірки від 19 вересня 2016 року № 23-05-09/0358.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а саме: використання праці ОСОБА_6, як продавця, у період з лютого 2016 року до 15 липня 2016 року без належного оформлення трудових відносин, та виплата їй заробітної плати без сплати податків до бюджету.

19 вересня 2016 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 винесено припис №23-05-09/0358-0259, яким зобов'язано позивача забезпечити додержання вимог чинного трудового законодавства при залученні до роботи найманих працівників. Не допускати до роботи найманих працівників, з якими не оформлені у встановленому порядку трудові відносини (термін виконання - 19 жовтня 2016 року, надалі - постійно). В подальшому при використанні найманої праці додержуватися вимог трудового законодавства.

Заступником начальника Управління Держпраці у Черкаській області 27 вересня 2016 року за наслідками розгляду акта перевірки від 19 вересня 2016 року № 23-05-09/0358 прийнято постанову №23-05-09/0358-333 про накладення штрафу, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України накладено на ФОП ОСОБА_4 штраф у розмірі 43500,00 грн.

Вважаючи вищевказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за відсутності підтвердженого факту допущення позивачем вимог трудового законодавства оскаржувані припис та постанова є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно підпункту 9 пункту 4 вказаного Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджений наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02 липня 2012 року (далі - Порядок № 390).

Згідно пункту 2 цього Порядку право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Абзацом 1 пункту 3 Порядку № 390 передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення (абзац 4 пункту 3 Порядку № 390).

Пунктом 6 Порядку № 390 встановлено, що перевірка складається з таких етапів: робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; оформлення документів за результатами перевірки; ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

Згідно пункту 7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме статті 24 КЗпП України. Зокрема, ФОП ОСОБА_4 у період з лютого 2016 року по 15 липня 2016 року використовував працю ОСОБА_6, яка працювала продавцем непродовольчих товарів, без оформлення трудових відносин та отримувала заробітну плату без сплати роботодавцем податків та відрахувань.

Позивач у своїх поясненнях зазначав, що дійсно використовує найману працю. У нього офіційно працевлаштовано три продавця. Що стосується ОСОБА_6, то вона перебувала на стажуванні.

Допитана як свідок судом першої інстанції ОСОБА_6 повідомила, що працювала з лютого 2016 року по липень 2016 року в торгівельному центрі «ОГО» за адресою: м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 43, безпосередньо виконувала функції продавця-консультанта ювелірних виробів, письмово не зверталася для офіційного працевлаштування. Разом з тим зазначила, що заробітну плату позивач їй не платив, а готівкові кошти отримувала від іншої особи. Стверджувала, що іншої роботи, окрім продажу саме ювелірних виробів, не виконувала.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що з 15 липня 2016 року і на час судового вирішення даного спору наявне відкрите кримінальне провадження №12016250190000285 за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України щодо ОСОБА_6, у зв'язку з крадіжкою грошових коштів в ювелірному магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в торгівельному центрі «ОГО».

В той же час, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 підтверджено перебування у власності позивача торгівельного центру «ОГО» за адресою: Черкаська область, Корсунь-Шевченківський райрн, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 43. Проте, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач здійснює наступні види господарської діяльності: роздрібну торгівлю меблями, роздрібну торгівлю мотоциклами; роздрібну торгівлю побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою; здаванням в оренду власного нерухомого майна; роздрібну торгівлю офісним та комп'ютерним устаткованням, іншими непродовольчими товарами.

Продажу ювелірних виробів у вищевказаному періоді позивач не здійснював.

Згідно частин 1 - 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України).

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Таким чином за змістом наведених норм, питання безпосереднього виконання роботи конкретної особи у конкретного суб'єкта господарської діяльності мало бути предметом детальної перевірки та об'єктивного дослідження відповідачем.

У той же час, як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не встановлював порушення ФОП ОСОБА_4 трудового законодавства безпосередньо за результатами перевірки, а зафіксував порушення в акті перевірки виключно на підставі даних акту перевірки податкового органу від 26 серпня 2016 року №64/1700/НОМЕР_1 та письмових пояснень позивача від 19 вересня 2016 року. Інші документи, у т.ч. пояснення ОСОБА_6, щодо обставин працевлаштування якої відповідач дійшов висновку про допущення порушення позивачем трудового законодавства, не отримував і не перевіряв.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суди дійшли обгрунтованого висновку, що відповідачем під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом № 23-05-09/0358, не було всебічно та повно досліджено повідомлені скаржником обставини, що як наслідок стало підставою для винесення припису від 19 вересня 2016 року № 23-05-09/0358-0259 та постанови про накладення штрафу від 27 вересня 2016 року № 23-05-09/0358-333.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 27 вересня 2016 року № 23-05-09/0358-333 та припису від 19 вересня 2016 року № 23-05-09/0358-0259.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не приймає до уваги викладені у касаційній скарзі доводи відповідача стосовно звільнення від сплати судового збору, оскільки Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким частину 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено пунктом 20, набрав чинності 01 січня 2017 року, тобто після ухвалення Черкаським окружним адміністративним судом постанови від 23 листопада 2016 року.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, є безпідставними, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.М. Заїка

М.І. Мойсюк