Ухвала суду № 67553479, 27.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року м. Київ К/800/1418/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Кравцова О.В. Єрьоміна А.В., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Енергетичної митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №814/1228/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-НК" до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

13 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-НК" звернулось до суду з позовом до Енергетичної митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 02.06.2016 року № 903050000/2016/000083/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 02.06.2016 року № 903050000/2016/000083/2 про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.10.2015 року позивач уклав зовнішньоекономічний договір (Контракт) купівлі-продажу товарів № 6/11 від 26.10.2015 року з Партнерством з обмеженою відповідальністю «Інком Трейд».

Відповідно п. 1.1 зазначеного Контракту найменування та кількість товару в конкретній партії, опціон, термін поставки, ціна та вартість кожної узгодженої до поставки партії товару визначається відповідними додатковими угодами, що являються невід'ємною частиною Контракту (далі Додаткова угода).

Пунктами 2.1 та 2.2 цього Контракту визначено, що якість та кількість товару, поставленого продавцем та прийнятого покупцем по даному Контракту, зазначається сторонами в Додаткових угодах.

Відповідно до 4.1 Контракту ціна товару обговорюється Додатковою угодою.

Оплата за товар здійснюється у розмірі 100% від загальної суми, визначеній у рахунку (інвойсі) не пізніше 30 банківських днів з моменту перетину вантажу державного кордону України.

Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди № 7 від 01.06.2016 року до Контракту №6/11 від 26.10.2015 року продавець продає, а ТОВ «ТРЕЙД-НК» придбає 500 метричних тон дизельного палива. Відповідно до п. 1.2 поставка товару здійснюється на умовах DAP (Миколаїв) у відповідності до редакції Інкотермс 2010.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди встановлено, що ціна товару розуміється, як ціна на умовах CIF (Миколаїв) та встановлюється у доларах США. Ціна товару становить 398 доларів США за одну метричну тону.

Відповідно до п. 3.1 оплата буде здійснена наступним чином: 100% оплати від загальної суми виставленого рахунку (інвойсу) не пізніше 365 банківських днів з моменту перетину вантажем державного кордону України.

01.06.2016 року Партнерством з обмеженою відповідальністю «Інком Трейд» виставлено позивачу рахунок-фактуру (інвойс) № 01 від 01.06.2016 року за дизельне паливо у кількості 500 тонн метричних по 398.00 доларів США за тону на загальну суму 199000 доларів США.

Відповідно до Акту прийому-передачі №0106-1 до Договору купівлі-продажу товару №6/11 від 26.10.2015 року Партнерство з обмеженою відповідальністю «Інком Трейд» передає, а ТОВ «ТРЕЙД-НК» приймає дизельне паливо ДП-Л-К4, сорт С, в кількості 500 тонн.

З метою переміщення через митний кордон товару позивачем 02.06.2016 року була подана митна декларація № 903050000.2016.000235 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару дизельного палива за основним методом оцінки за ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів декларантом подано митному органу: Контракт №6/11 від 26.10.2015 року, рахунок-фактура (інвойс) № 01 від 01.06.2016 року, доповнення до контракту № 5 від 17.02.2016 року та № 7 від 01.06.2016 року, накладна № 01396050 від 22.05.2016 року, договір від 20.05.2016 року, укладений з митним брокером.

Митний орган зазначив, що при опрацюванні зазначеної митної декларації ТОВ "ТРЕЙД-НК", спрацювала система управління ризиками.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.06.2016 року 903050000/2016/000083/2 відповідачем було зазначено, що заявлену митну декларацію не може бути визнано та відповідно до ч.3 ст.58 МК України застосовуються другорядні методи. Митна вартість товару, визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні 0,435 дол. США/кг. Також зазначено вичерпний перелік документів, за умови надання яких митна вартість може бути визначена митним органом: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 903050000/2016/00005 позивачу повідомлено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів.

ТОВ "ТРЕЙД-НК" у листі від 02.06.2016 року повідомило митницю, що ним надані всі документи, які є у нього в наявності та надати додаткові документи не має можливості.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач надав усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятою ст.54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У касаційній скарзі Митниця посилається на те, що поставка товару здійснювалась на умовах DAP (Миколаїв), а ціна визначалась на умовах CIF (Миколаїв). CIF - Cost, Insurance and Freight (вказано порт призначення): товар страхується й доставляється до порту замовника (без вивантаження). DAP (Delivered at Place) - вказано місце призначення.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що відповідно до п. 2.1 Додаткової угоди до Договору поставки товару №6/11 від 26.10.2015 року ціна товару розуміється, як ціна на умовах CIF (Миколаїв). Зазначене свідчить, що ціна формувалась у розумінні того, що товар страхується й доставляється до замовника (без вивантаження), та не впливає на те, що сама поставка здійснювалась залізничним транспортом до вказаного місця призначення.

Крім того, безпідставним є посилання Митниці на те, що різниця у вартості перевезення товару морським та залізничним транспортом може в даному випадку суттєво впливати на ціну.

Відповідно до митної декларації поданої позивачем, у графі відправник зазначено: "ОАО "НАФТАН", г. Новополоцк, Витебская обл. Республика Белорусь".

Загальновідомим є той факт, що Республіка Білорусь не має жодного виходу до моря, а відтак відправити товар з країни на умовах CIF (Миколаїв) відправник не мав жодної змоги. Митний орган фактично залишив поза увагою документи надані представником позивача для митного оформлення товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне також зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем під час проведення митного контролю і митного оформлення товару було надано всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

В той же час, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: