Ухвала суду № 67553379, 27.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року м. Київ К/800/32876/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року

у справі № 815/786/16

за позовом ОСОБА_1

до Одеської митниці Державної фіскальної служби

про визнання неправомірними дій, скасування наказу та поновлення на посаді, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив:

- визнати неправомірними дії щодо проведення службового розслідування стосовно позивача;

- скасувати наказ Одеської митниці ДФС від 08 лютого 2016 року №86-о в частині звільнення позивача;

- поновити його на посаді головного державного інспектора другого аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиками та протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС;

- стягнути з Одеської митниці ДФС середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці ДФС України від 08 лютого 2016 року №86-о в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача з посади та з митних органів. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора другого аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиками та протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС, з 08 лютого 2016 року. Стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2016 року по день фактичного поновлення на посаді виходячи з середньомісячного заробітку в розмірі 3 688, 89 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, Одеська митниця Державної фіскальної служби, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в митних органах України, а з 18 грудня 2014 року обіймає посаду головного державного інспектора другого аналітично-пошукового відділу Управління аналізу ризиками та протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС.

Наказом Одеської митниці ДФС від 08 лютого 2016 року №86-о звільнено позивача із займаної посади згідно п.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (за одноразове грубе порушення трудових обов'язків).

Підставою для прийняття оспорюваного наказу слугував акт службового розслідування від 05 лютого 2016 року №01-2016, в якому зазначено: митне оформлення товару 14 січня 2016 року працівниками відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС, за митною декларацією №500060702/2016/000290 проведено з порушенням законодавчих актів з питань митної справи; без фактичного виконання митних формальностей, згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиків; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №500060702/2016/0032 в межах оформлення митної декларації №500060702/2016/0032, складений і виданий за підписами головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса - порт» Одеської митниці ДФС та головного державного інспектора першого аналітично - пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням, є завідомо неправдивим документом. У зв'язку з чим, комісія дійшла висновку, що однією з причин викладених порушень стало невиконання та неналежне виконання своїх посадових обов'язків посадовими особами Одеської митниці ДФС, зокрема головним державним інспектором другого аналітично-пошукового відділу Управління аналізу ризиками та протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 (тимчасово виконуючим обов'язки начальника першого аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиками та протидії митним правопорушенням станом на 14 січня 2016 року).

Посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша статті 30 Митного кодексу України). Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України (частина третя статті 569 Митного кодексу України).

Засади дисциплінарної відповідальності державних службовців визначаються Законом України «Про державну службу».

Статтею 14 зазначеного Закону встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Водночас, стаття 41 Кодексу законів про працю України поширює свою дію на службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Самостійною підставою для припинення трудового договору є одноразове грубе порушення службових обов'язків, а тому суб'єкт владних повноважень повинен був визначити: у чому конкретно полягає одноразове грубе порушення трудових обов'язків з боку позивача.

На законодавчому рівні відсутні положення, що визначають поняття «одноразове грубе порушення трудових обов'язків». У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 зазначено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

За таких обставин, одноразове грубе порушення трудових обов'язків має оціночний характер та підлягає застосуванню як підстава звільнення за наявності певних законодавчо визначених умов.

Так, одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою органів доходів і зборів, якій присвоєно спеціальні звання, як підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника уповноваженого ним органу, має місце тоді, коли грубе порушення трудових обов'язків є одноразове, а не тривале, системне, що може бути підставою для звільнення за інших підстав. Разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків тривале, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно оспорюваного наказу Одеської митниці ДФС від 08 лютого 2016 року №86-о та відомостей, наведених в мотивувальній частині даного наказу, позивачу ставиться провина щодо незадовільної організації та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів при здійсненні посадовими особами цих підрозділів митного контролю та митного оформлення товарів, перевірці правильності визначення ними митної вартості товарів.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що в оспорюваному наказі та акті службового розслідування, відповідачем не конкретизовано в чому саме полягало одноразове грубе порушення трудових обов'язків ОСОБА_1, а висновки викладені в зазначеному наказі та акті службового розслідування ґрунтується на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.

Тоді як, з матеріалів перевірки та пояснень відповідача вбачається, що неналежне виконання обов'язків було допущено позивачем під час всього періоду перевірки, тобто мало тривалий характер.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку скасувавши наказ Одеської митниці ДФС від 08 лютого 2016 року №86-о та поновивши ОСОБА_1 на посаді, оскільки при винесенні відповідачем оспорюваного наказу про звільнення було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з огляду на те, що відповідачем було застосовано крайній захід - звільнення, без урахування ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, що в свою чергу свідчить про упередженість та необ'єктивність висновків, які стали підставою для винесення спірного наказу про звільнення, а також у зв'язку з тим, що службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку відповідачем проведено за відсутності необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача.

Також, судами попередніх інстанцій було правильно вирішено питання щодо стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк