Ухвала суду № 67553367, 27.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року м. Київ К/800/29245/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року

у справі № 821/625/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області

про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УМВС України в Херсонській області, в якому просив стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 107961,12 грн. та допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах за один місяць.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 128653,10 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання в межах суми за один місяць у розмірі 10750,46 грн.

У касаційній скарзі УМВС України в Херсонській області, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 01.09.1994 року по 06.11.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ в УМВС в Херсонській області.

Наказами МВС України від 17.06.2014 року № 1095 о/с та УМВС в Херсонській області від 23.06.2014 року № 138 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ з посади начальника управління карного розшуку УМВС в Херсонській області.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року (справа № 821/548/15-а), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 року, зазначені накази від 17.06.2014 року № 1095 о/с та від 23.06.2014 року № 138 о/с скасовано та поновлено позивача на посаді з 18.06.2014 року. Питання про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не вирішувалось.

У зв'язку з чим, наказом УМВС в Херсонській області від 15.07.2015 року № 226 о/с поновлено позивача на службі в УМВС України в Херсонській області шляхом призначення на посаду помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу (на правах сектору) Скадовського районного відділу УМВС, увільнивши його з посади начальника управління карного розшуку УМВС.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

Наведене відповідає правовій практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звільнений зі служби у червні 2014 року, і відповідно, сума виплат обчислюється за два попередні календарні місяці до звільнення - квітень і травень 2014 року.

Згідно довідки від 31.05.2016 року № 416, сума заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2014 року - 10878,47 грн., травень 2014 року - 10622,46 грн., відповідно середньоденний заробіток позивача становить 352,47 грн. (21500,93 грн. : 61 календарний день). Тоді як, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача складає 128653,10 грн. (352,47 грн. х 365 днів).

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 128653, 10 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк