Ухвала суду № 67553328, 27.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року м. Київ К/800/26809/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року

у справі № 802/652/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, позов задоволено.

У касаційних скаргах Державна фіскальної служби України та ГУ Державної фіскальної служби у Херсонській області не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судові та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом ДФС України від 07.09.2015 року № 2882-о ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Херсонській області.

Наказом ДФС України від 11.04.2016 року № 1308-о позивача звільнено з посади у зв'язку із скороченням штатної чисельності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання.

Частинами 1, 2 статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при звільненні працівника у зв'язку із реорганізацією підприємства і скороченням чисельності штату, власник або уповноважений ним органом одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівнику іншу роботу в разі її наявності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України, 03.02.2016 року позивача попереджено про наступне вивільнення, а 07.04.2016 року та 11.04.2016 року запропоновано посади заступника начальника ГУ ДФС у Херсонській області, начальника Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області та начальника відділу перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Херсонській області.

Проте, від даних пропозицій позивач відмовився.

При цьому, частиною 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спори» від 06.11.1992 року №9 передбачено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо, при цьому, одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно штатного розпису ГУ ДФС у Херсонській області від 29.01.2016 року станом на 03.02.2016 року (дата попередження позивача про вивільнення) кількість посад перших заступників начальника складала дві. В переліках змін № 1 від 18.03.2016 року, № 2 від 01.04.2016 року до штатного розпису на 2016 рік ГУ ДФС у Херсонській області відсутні відомості про скорочення посад перших заступників начальника. Згідно переліку змін № 3 до штатного розпису на 2016 рік ГУ ДФС у Херсонській області встановлено, що посада першого заступника начальника виводиться із штатного розпису та одночасно вводиться, тобто, загальна кількість штатних посад не змінюється.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що в даному випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників в розумінні ч.1 статті 40 КЗпП, не відбулося, оскільки посада першого заступника начальника ГУ ДФС у Херсонській області, на якій працював позивач, фактично скорочена не була і наявна в новому штатному розписі.

Отже, доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

М.І. Мойсюк