Ухвала суду № 67553280, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 червня 2017 року м. Київ К/800/20449/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов"язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі за текстом - «Управління») щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язання призначити її на підставі абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017, позов задоволено. Визнано дії Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії, передбаченої абзацом 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незаконними. Зобов'язано Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на підставі абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У касаційній скарзі Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами встановлено, що Як встановлено судом, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р., категорії 2, серія НОМЕР_1 від 08.02.1993, за життя ОСОБА_2 мав право на пільги та компенсації встановлені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які брали участь у роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках.

ОСОБА_2 з 29.10.1974 був військовозобов'язаним та з 30.04.1986 по 19.06.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 31747 від 15.12.2006, по архівних документах військової частини № 68555 встановлено, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 30.04.1986 по 19.06.1986. Зона підвищеної радіації - травень 13,15,17,18,27,31, липень 9,12,13.

Згідно з експертним висновком №1572 від 23.12.2016, центральна міжвідомча експертна комісія на засіданні №41 від 08 грудня 2016 року за зверненням родичів з приводу смерті ОСОБА_2, зробила висновок, що захворювання (основний діагноз: рак шлунку, ст. IV, кл.гр IV), яке призвело до смерті ОСОБА_2, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

09.03.2017 Прилуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надіслало на адресу ОСОБА_1 листа, в якому її повідомлено, що за результатами розгляду її заяви про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років, їй відмовлено у призначенні пенсії за віком достроково до досягнення віку, передбаченого статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки її чоловік не являється військовослужбовцем та особою начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, бо відповідно до довідки з Прилуцького об'єднаного міського військового комісаріату, ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 30.04.1986 по 19.06.1986 у складі військової частини 68555, призивався на спеціальні збори Прилуцьким ОМВК як військовозобов'язаний.

Згідно з посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів , категорії другої, смерть якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою, НОМЕР_2 від 16.01.2017, ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, передбачені ст.ст.4,5,7,8,11,12,20,23,27 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Згідно статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_2 відносився до військовослужбовців, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко визначено, що до військовослужбовців належать військовозобов'язані, призвані на військові збори. Оскільки ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи під час перебування на військових зборах, а його дружина ОСОБА_1 не взяла повторний шлюб та маючи стаж роботи понад 20 років та досягла 50 років, то вона має право на призначення пенсії за віком достроково по досягненню нею 50-річного віку, як дружині військовослужбовця, яка не взяла повторний шлюб, який помер після звільнення зі служби, внаслідок захворювання, пов»язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. У зв»язку з цим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов"язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз