Ухвала суду № 67553200, 14.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 червня 2017 року м. Київ К/800/5645/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про скасування вимоги,

встановив:

Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення встановлених недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги до 25 квітня 2017 року.

Скаржник, на виконання вимог зазначеної ухвали, усунув вказані недоліки касаційної скарги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року адміністративний позов задоволено. Скасовано вимогу № Ф-117-23 від 15.07.2015 року.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та з 01.01.2011 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, що не заперечуються представником відповідача.

В зв'язку з наявністю у ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 року по 15.07.2015 року в сумі 19 723,23 грн., 15.07.2015 року державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси було сформовано та надіслано позивачу вимогу № Ф-117-23 про сплату недоїмки.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач оскаржила її до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Положення пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI зазначають, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту судової постанови - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", платником єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з дня набрання чинності цим Законом, суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України N 727/98 від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України N 13-92 від 26 грудня 1992 року "Про прибутковий податок з громадян", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України N 727/98 від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій органами доходів і зборів, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкцією).

Згідно розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 3 Розділу VІ Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржувана вимога була сформована Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на підставі даних картки платника в АІС «податковий блок» про наявність боргу за період з 01.01.2011 року по 01.08.2015 року у розмірі 19723,23 грн.

Так, відповідач зазначав, що станом на 01.10.2013 року ФОП ОСОБА_1 мала борг зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року у сумі 10970,78 грн. (за 2011 рік - 4010,30 грн., за 2012 рік - 4572,42 грн., за 1 та 2 квартали 2013 року - 2388,06 грн.). Крім того, відповідач посилався на наявність заборгованості ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2013 року по 01.08.2015 року у сумі 8752,45 грн. (за 3-4 квартали 2013 року у сумі 2412,70 грн., 1,2,3,4 квартали 2014 року у загальній сумі 5071,80 грн. та за 1 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн.

Таким чином, відповідач зазначив, що загальна сума боргу ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2013 року по 01.08.2015 року склала 19723,23 грн., і саме на цю суму боргу було сформовано вимогу про сплату недоїмки від 15.07.2015 року № Ф-117-23.

Проте, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 року по справі № 815/3756/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одесі, яка у встановленому порядку набрала законної сили, було визнано протиправною та скасовано вимогу УПФУ в Суворовському районі м. Одеси про сплату боргу від 13.04.2012 року № Ф-717-У за період 2010-2011 р.р. на суму 4010,30 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 14.11.2013 року позивачу була направлена друга вимога № Ф-182 на суму 12164,81 грн.

В свою чергу, сума боргу за вимогою УПФУ в Суворовському районі м. Одеси від 13.04.2012 року № Ф-717-У на суму 4010,30 грн. та вимогою № Ф-182 на суму 12164,81 грн. включена до вимоги № Ф-117-23 від 15.07.2015 року, яка оскаржена.

З огляду на викладене, виходячи з того, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 р. визнано протиправним та скасовано вимогу УПФУ в Суворовському районі м. Одеси про сплату боргу від 13.04.2012 року № Ф-717-У за період 2010-2011 р.р. на суму 4010,30 грн., а також враховуючи ненадання відповідачем доказів направлення вимоги від 14.11.2013 року № Ф-182 на суму 12164,81 грн. на адресу ФОП ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що спірна вимога є неправомірною та підлягає скасуванню.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про скасування вимоги.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз