Ухвала суду № 67553193, 01.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 року м. Київ К/800/17585/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Єрьоміна А.В.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом про визнання неправомірним та скасування наказу Інспекції від 23.02.2015 №33д «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації».

Позов мотивований тим, що спірний наказ, який, на думку Інспекції, спрямований на усунення порушень позивачем законодавства у сфері будівництва, створює умови для порушення права приватної власності позивача, а саме позбавлення позивача належного йому на праві приватної власності приміщення, щодо якого були зареєстровані скасовані наказом декларації. Також вказав на те, що скасовані оскаржуваним наказом декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстровані відповідачем у 2012 році, тоді як п. 14 Порядку виконання будівельних робіт затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 року за №466 (далі Порядок №466) та п. 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 року №461 (далі Порядок №461), на підставі яких було прийнято оскаржуваний наказ були включені до відповідних порядків в грудні 2013 року. Тобто норми, на підставі яких прийнято оскаржуваний наказ не діяли на момент реєстрації скасованих декларацій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2016 року в задоволенні позову було відмовлено. Постанова мотивована тим, що відповідач мав достатні підстави для прийняття оскаржуваного наказу, оскільки внесені до декларацій відомості не відповідали фактичним обставинам.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Наказ Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 23.02.2015 №33д «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації». Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем поза межами повноважень та з порушенням закону.

У касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил позивачем на об'єкті «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень №90, №91, №92 за адресою: вул. Анрі Барбюса буд 22/26 в Печерському районі м. Києва», за результатом якої складено Акт від 18.02.2015.

Відповідно до акту перевірки позивачем було наведено недостовірні дані у зареєстрованих деклараціях про початок виконання будівельних робіт КВ №08212056185 від 11.04.2012 та про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 14212074083 від 15.05.2012, що стосувались використання земельної ділянки та отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 36 Закону п. 8 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято наказ від 23.02.2015 №33д, яким, на підставі пункту 14 Порядку №466 та пункту 29 Порядку №461 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень №90, №91, №92 за адресою: вул. Анрі Барбюса, буд. 22/26 в Печерському районі м. Києва» КВ №08212056185 від 11.04.2012, а також реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень №90, №91, №92 за адресою: вул. Анрі Барбюса, буд. 22/26 в Печерському районі м. Києва» №КВ 14212074083 від 15.05.2012.

Також судами було встановлено, що декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ 08212056185 «Реконструкція частини першого поверху будинку нежитлових приміщень № 90, № 91, № 92 за адресою: вул. Анрі Барбюса. буд. № 22/26 в Печерському районі м. Києва» Інспекцією було зареєстровано 11 квітня 2012 року, а декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - 5 травня 2012 року. Право власності на ці нежитлові приміщення за вказаною адресою позивачем на підставі свідоцтва про право власності від 05 грудня 2012 року було зареєстровано відповідно до витягу про державну реєстрацію прав -14.12.2012 року.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

За змістом частин першої та другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль визначається як сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

В контексті вказаних норм будівництво об'єкта завершується реєстрацією права власності на об'єкт містобудування, а проведення архітектурно-будівельного контролю здійснюється у процедурі його створення.

Законом України від 20.11.2012 р. N 5496-VI, який набрав чинності 05.01.2013 р., Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» було доповнено статтею 39-1, частиною другою якої передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому відповідно до частини третьої цієї статті після скасування реєстрації відповідного повідомлення або декларації замовник має право повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.

Відповідні зміни постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 р. N 918 були внесені до Порядку виконання будівельних робіт (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 466) та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461), які були доповнені відповідно п. 14 та п. 19 та на підставі яких Інспекцією був прийнятий оскаржуваний наказ.

Зазначені зміни набрали чинності з 31.12.2013 р.

Відповідно до пункту 14 Порядку №466 з урахуванням внесених змін, у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією.

Аналогічні положення передбачені пунктом 29 Порядку №461.

Оскільки відповідні зміни набули чинності у грудні 2013 року, поширення передбачених ними засобів архітектурно-будівельного контролю на правовідносини зі створення об'єкту містобудування, що мали місце у 2012 році, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки у такий спосіб Інспекцією їм надано зворотню дію у часі, тобто поширено на правовідносини, що мали місце до їх прийняття.

У рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 окремою та самостійною підставою для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Така перевірка здійснюється протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів. Водночас у визначений зазначеним Порядком строк Інспекцією не було вжито заходів щодо виявлення порушень, які в подальшому стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

З завершальним етапом створення об'єкту містобудування, тобто реєстрацією права власності, як це передбачено частиною 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»,законом, а саме частиною другою статті 331 ЦК України пов'язується момент набуття права власності на новостворене майно, тобто виникнення правовідносин власності та, відповідно, їх регулювання нормами цивільного законодавства.

Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 звертав увагу на неможливість скасування попередніх рішень, внесення до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

На неможливість відновлення порушених прав скасуванням рішення органу влади, на підставі яких виникли інші правовідносини неодноразово звертав увагу Верховний Суд України у постановах від 06 жовтня 2015 року справа №21-1306а15, від 11.11.2014 року справа № 21-405а14.

У той же час наведені мотиви необґрунтованості прийнятого Інспекцією наказу, не заперечують право державного органу на вжиття інших заходів усунення можливих порушень, допущених позивачем, що передбачені законом та відповідають правовідносинам, що склались.

За викладеного судова колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованим. Доводи касаційної скарги його не спростовують та не вказують на наявність підстав для скасування рішення апеляційного суду про задоволення позову.

Керуючись 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав, передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.В. Єрьомін

О.Є Донець