Ухвала суду № 67553142, 08.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 червня 2017 року м. Київ К/800/18341/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, у якому просив визнати бездіяльність протиправною, зобов'язати призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 18.11.2016, та здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком, з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 18.11.2016.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 09.02.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, яка полягає у відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 18.11.2016. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 18.11.2016.

У касаційній скарзі Ємільчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 по досягненню 55 років, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Як вбачається з копії паспорта виданого на ім'я ОСОБА_1 та довідки №528 від 23.01.2017, виданої Олевською міською радою, позивач дійсно зареєстрований та постійно проживає з 26.04.1986 і на даний час в м.Олевськ Житомирської області (постановою КМУ від 23.07.1991 №106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю).

Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області листом №132/03 від 12.01.2017 відмовило позивачу, у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку посилаючись на те, що посвідчення потерпілого 4 категорії серії НОМЕР_1 від 17.12.1992 видано Олевською районною державною адміністрацією, а не обласною державною адміністрацією Житомирської області.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року проживали або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для встановлення пільг і компенсацій визначається така категорія осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Частиною 3 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до положень частини 3 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Приписами статті 55 цього Закону України передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, - зменшення віку передбачено - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Згідно з частиною 3 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і цього Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У відповідності до статті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (з наступними змінами).

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи.

Відповідно до п.п. «ґ» пункту 7 зазначеного Порядку документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

При цьому, згідно з пунктом 38 Порядку - орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Судами встановлено, що документами, які підтверджують право позивача на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку є: особистий паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2; посвідчення громадянина потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (категорія 4); довідкою з місця проживання виданої Олевською міською радою №528 від 23.01.2017 року, копія трудової книжки на ім'я ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_1, 17.12.1992 отримав посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серія НОМЕР_1 (категорія 4).

Належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення не було визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, воно видано Олевською районною державною адміністрацією. А тому посвідчення є чинним і воно вказує на те, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Чинність посвідчення вказує і на той факт, що позивач згідно абз.4 ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» станом на 01.01.1993 прожив або відпрацював у зоні посиленого радіологічного контролю більше чотирьох років. Таким чином, першопочаткова величина зниження пенсійного віку 2 роки є встановленою.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій та свідчить про безпідставність відмови відповідача у її призначенні.

Відтак, така бездіяльність відповідача є протиправною та порушує конституційне право позивача на соціальний захист.

Разом із тим, пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІV, визначено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин, та беручи до уваги вищенаведене, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що пенсія зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинна бути призначена ОСОБА_1 з 18.11.2016, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя В.Ф. Мороз