Ухвала суду № 67553016, 04.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 р.Справа № 583/392/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31.05.2017р. по справі № 583/392/17

за позовом ОСОБА_1

до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

22.02.2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якому з урахуванням уточнень просив:

- зобов'язати Охтирське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Сумської області провести призначення, обчислення, перерахунок та виплату пенсійного забезпечення йому за віком на пільгових умовах з урахуванням умов праці за час працевлаштування на підставі положень пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у відповідності зі списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість яких в повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 року № 1644, на підставі трудової книжки з урахуванням загального і страхового стажу в умовах зайнятості по місцю працевлаштування та з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ТОВ «Донуголь-Альянс» від 02.10.2010 року за № 7 за період роботи з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року, починаючи нарахування та виплату пенсійного забезпечення на вищезазначених умовах з досягнення позивачем 55-річного віку - 26.12.2016 року.

- судові витрати вирішити відповідно до ст. ст. 94, 97, 98 КАС України шляхом компенсування документально підтверджених понесених судових витрат позивачем в повному обсязі.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31.05.2017р. позовні вимоги за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов'язання вчинити дії - задоволено.

Зобов'язано Охтирське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Сумської області провести призначення, обчислення, перерахунок та виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах з урахуванням умов праці за час працевлаштування на підставі положень пункту «Б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у відповідності зі списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість яких в повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2004року № 1644, на підставі трудової книжки з урахуванням загального і страхового стажу в умовах зайнятості по місцю працевлаштування та з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ТОВ «Донуголь-Альянс» від 02.10.2010 року за № 7 за період роботи з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року, починаючи нарахування та виплату пенсійного забезпечення на вищезазначених умовах з досягненням ОСОБА_1 55-річного віку - 26.12.2016 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області витрати на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31.05.2017р. по справі № 583/392/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнятою з порушення норм матеріального та процесуального права, неповним встановленням обставин, що мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 1987 року ОСОБА_1 працював у ВП ГЗФ «Міусинська» ДП «Донбасантрацит» у м. Красний Луч Луганської області Міністерства вугільної промисловості України, що підтверджується копією трудової книжки.

З роз'яснень відповідача вбачається, що позивач з 27.12.2016 року перебуває на обліку в Охтирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Має страховий стаж 34 роки 9 місяців 26 днів, з них 20 років 19 днів пільгового стажу за списком 2.

02.10.2010 року ОСОБА_1 видано довідку № 7 про заробітну плату для обчислення пенсії з 1991 року по 1995 рік.

Розрахунок пенсії позивачу було проведено з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 р. по 30.06.2016 р. без урахування довідки про заробітну плату № 7 від 02.10.2010 р.

13.03.2017 року листом № Ц-41 відповідач повідомив позивача про те, що довідку № 7 від 02.10.2010 р. при розрахунку пенсії не включено у розрахунок пенсії до надходження документів, на підставі яких була видана довідка.

Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача, звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності своїх дій при відмові в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 100 цього Закону передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими та важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу на час звернення з заявою про призначення пенсії виповнилось 55 років, і він мав достатній стаж для призначення йому пенсії на пільгових умовах згідно п.«б» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п.10 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. №383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок №383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.

Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній записів.

Згідно п. 20 вказаного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального стажу, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З матеріалів справи вбачається, що у довідці № 7 від 02.10.2010 року, яка була надана позивачем відповідачеві, зазначені всі перелічені дані, в тому числі періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, номер Списку.

При цьому відповідачем зазначено про неможливість здійснення акту зустрічної перевірки пільгового стажу роботи, отримання копій первинних документів, які підтверджують достовірність інформації викладеної в довідці, оскільки підприємство знаходиться в Луганській області на тимчасово окупованій території України, що критично сприймається судом, оскільки зазначені обставини не можуть порушувати право позивача на отримання пенсії, а подані останнім документи є достовірними.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Механізм пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб передбачено Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.

Для призначення (відновлення) пенсійних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем її перебування на обліку, як внутрішньо переміщеної особи.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

У даному випадку є бажання пенсіонера щодо розрахунку пенсії, виходячи із довідки про заробітну плату за період роботи по 01.07.2000 рік (60 календарних місяців), що підтверджується заявою позивача та відповідною довідкою щодо розміру заробітку для обчислення пенсії.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника.

У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Тобто колегія суддів зазначає, що Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чітко визначено, якій саме території надано статус тимчасово окупованої, і це територія Автономної республіки Крим, внутрішні морські води та повітряний простір навколо півострова.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи та період роботи, є трудова книжка.

При цьому період, за який надана довідка про заробітну плату підтверджується записами в трудовій книжці.

Отже, колегія суддів вважає, що при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком Охтирське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Сумської області повинно було врахувати заробітну плату за період роботи з 1991 року по липень 2000 року згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 02.10.2010 року №7, виданої ТОВ «Донуголь-альянс».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були надані відповідні документи, які підтверджують наявність у нього пільгового стажу, тобто він має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні такої пенсії.

Щодо вимог позивача про вирішення питання про компенсування документально підтверджених понесених судових витрат позивачем в повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги від 22.02.2017 р. Відповідно до якого сума оплати правової допомоги складає 2500,00 грн., що підтверджується квитанцією про оплату правової допомоги від 22.02.2017 року.

Як вбачається з журналів судових засідань в суді першої інстанції, представник позивача ОСОБА_2 надавав правову допомогу під час участі в судовому засіданні 06.04.2017р., 13.04.2017р., 18.04.2017р., 31.05.2017р., та приймав участь у вчиненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" компенсації підлягають витрати на правову допомогу, яка надавалася у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позов задоволено повністю, та враховуючи суть спірних правовідносин, обсяг наданих сторонами доказів, складність справи, витрачений представником позивача час в судових засіданнях, правомірно стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 1000,00 грн.

У відповідності до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31.05.2017р. по справі № 583/392/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.