Ухвала суду № 67552889, 29.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12633/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аеропостач" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, а також з інших питань, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Аеропостач" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 24.02.2016 року №2, вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2016 року днем їх фактичного отримання відповідачем - 04.07.2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24.02.2016 року між відповідачем та позивачем укладено договір №2 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, податних платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (далі - договір про визнання електронних документів).

Підтвердженням укладення договору про визнання електронних документів є квитанція №2, надана позивачу засобами телекомунікаційного зв'язку.

Відповідно до розділу 6 договору про визнання електронних документів, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем, згідно з умовами договору, засобами електронного зв'язку подано до відповідача звітну податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2016 року.

Як вбачається із доданих до позову копій квитанцій №1, зазначені документи подано 04.07.2016 року. Однак, документи не прийнято у зв'язку із виявленням помилок: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме: - ЄДРПОУ: "40178850". Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

Вважаючи дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, які слугували підставою для неприйняття контролюючим органом податкової звітності позивача.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008 року затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З аналізу даної інструкції убачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтвердили, що позивач не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та (або) змінив місце реєстрації.

В апеляційній скарзі податковим органом також не висловлено своєї позиції щодо підстав для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 Податкового кодексу України).

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначені обов'язкові реквізити податкової накладної.

Згідно пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

У той же час, у розумінні підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014 року, є Державна фіскальна служба України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

На підставі викладеного, та враховуючи, що підставою для неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року та звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за червень 2016 року слугував факт розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі документи необхідно вважати прийнятими відповідачем саме у день їх фактичного надходження до них, а саме: 04.07.2016 року.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 04.07.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.