Ухвала суду № 67552779, 03.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року Справа № 876/7032/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року по справі за позовом Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до товариства з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор» про стягнення заборгованості в сумі 5791,83 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор» в якому просило стягнути 5791,83 грн. заборгованості за січень-квітень 2017 року з відшкодування сум витрат та виплату і доставку пільгових пенсій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року позов задоволено, стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор» на користь Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 5 791 грн. 83 коп. заборгованості з відшкодування сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за січень-квітень 2017 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту б) частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - «Порядок застосування Списків № 1 і № 2») при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз наведеної норми, свідчить, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

Крім того, пунктом 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 передбачено, що якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці дає підстави для висновку про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Даний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 10.09.2013 року (справа № 21-183а13) та від 19.05.2015 року.

При цьому, проведення атестації після 21 серпня 1992 року є обов'язковою умовою для зарахування періоду роботи із шкідливими умовами праці до пільгового стажу.

Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 (окрім тих, які зараховано відповідачем до пільгового стажу) підтверджуються наступні періоди його роботи: майстром і виконробом в Івано-Франківському постійно діючому будівельному поїзді № 9 з 21. 07.1980 р. по 15.08.1988 р.; майстром РСУ в ТзОВ РБФ «Рембудком-ЛТД» до 19.08.1994 р.

Вищевказані професії передбачено Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 10 від 26.01.1991 р. та № 162 від 11.03.1994 р.

В той же час, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту проведення атестації робочих місць в Івано-Франківському постійно діючому будівельному поїзді № 9 (правонаступником якого є ТДВ «Західбуделеватор»).

Крім того, відповідно до листа Державної експертизи умов праці № Л-40/15 від 15 квітня 2016 року та довідки ТзОВ РБФ «Рембудком-ЛТД» № 04 від 02 лютого 2016 року атестація робочих місць в ТзОВ РБФ «Рембудком-ЛТД» не проводилася.

За таких обставин не має підстав для зарахування вищевказаних періодів роботи Позивача до його пільгового стажу.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовлено.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.1999 ТзДВ «Західбуделеватор» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Коломийському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом сплати для платника зазначеного збору є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 за №21-1, встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також судом першої інстанції встановлено, що колишньому працівнику відповідача ОСОБА_1 призначено та виплачується пенсія на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд правильно зазначив, що пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень»Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.7 цієї Інструкції встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (абзац 1).

Також судом першої інстанції встановлено, що місячна сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій для відповідача з січня 2017 року становила 952,41 грн., з квітня 2017 року - 1 584,35 грн. Крім того, в розрахунок за січень відповідачу донараховано сплату пільгових пенсій за 2016 рік в сумі 1 350,25 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність позовних вимог, оскільки несплата ТзДВ «Західбуделеватор» понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за січень-квітень 2017 року у сумі 5 791,83 грн., вчинена всупереч частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1.

При цьому колегія суддів зазначає, що покликання апелянта на відсутність підстав призначення пільгової пенсії колишньому працівнику ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом даної справи.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Західбуделеватор» - залишити без задоволення, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року по справі № 809/754/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Н.В. Ільчишин

Т.І. Шинкар

Повний текст виготовлений 05.07.2017 року