Ухвала суду № 67552748, 27.06.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17176/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текко-УА» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текко-УА» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текко-УА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005542207 від 15.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянти аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року, задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Текко-УА» та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005542207 від 15.10.2013 року.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачем, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, подано касаційну скаргу.

Постановою вищого адміністративного суду скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Текко-УА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з: ПП «Фірма Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Алмаз 2006» за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 02.10.2013 р. №1090/2207/36469923 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на суму 339 226,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Товариством було подані до Податкового органу Заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду Заперечень Податковий орган Листом від 14.10.2013 р. №4897/10/26-59-2207-23 повідомив Товариство, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 року №0005542207, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 399 916,00 грн., за основним платежем 33939 226,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 60 690,00 грн.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Скасовуючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи первинним документам, поданим ТОВ «Текко-УА» на підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» та ПП «Алмаз 2006», у той час як аналіз останніх дає підстави для висновку про реальність виконання договірних зобов'язань Позивача з вказаними контрагентами.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що апеляційним судом не було досліджено ту обставину, що відносно ПП «Фірма «Володар» була порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбачених ч.2 ст.205 КК України. Отже, для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції необхідно з'ясувати наслідки порушення кримінальної справи щодо контрагента позивача, наявності відповідного вироку суду та надати встановленим обставинам правові висновки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, враховуючи норми чинного законодавства та висновки Вищого адміністративного суду України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.10.2013 р. №1090/2207/36469923, взаємовідносини позивача з ПП «Фірма Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75» та ПП «Алмаз 2006» викликають сумніви щодо їх реальності, оскільки у податкового органу наявні дані, що за спірні операції оформлювались без фактичного їх виконання, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ПП «Фірма «Володар» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договір поставки №01611/Т від 01.06.2011 року.

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.2 Договору №01611/Т, Постачальник зобов'язується постачати Замовнику, а Замовник зобов'язується приймати і оплачувати товари, вказані в рахунках-фактурах до цього договору, (в подальшому «Товари»), в порядку і терміни, передбачені цим Договором і чинним законодавством України. Під Товаром по цьому Договору Сторони розуміють (ворота, автоматика, ролети, комплектуючі, шлагбауми та інше).

Згідно пп. 2.1 вищезазначеного договору, асортимент та кількість товару зазначається у рахунку фактурі, яка надається Постачальником.

Пунктом 8.1 Договору №01611/Т, передбачено, що передача Товару здійснюється за довіреністю на отримання матеріальних цінностей відповідно до Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. №99.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: рахунки-фактури: №010602 від 01.06.2011 р., №010601 від 01.06.2011 р., №010712 від 01.07.2011 р., №010713 від 01.07.2011 р., №010812 від 01.08.2011 р., №010901 від 01.09.2011 р., №111101 від 01.11.2011 р., №111103 від 01.11.2011 р., податкові накладні.

Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ПП «Фірма «Володар» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір поставки №010411/М від 01.04.2011 р. (надалі по тексту Договір №010411/М).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.2 Договору №010411/М, відповідно до умов цього Договору, Виконавець зобов'язується здійснити монтаж та налагодження Товару, а Замовник зобов'язується прийняти у Виконавця результати виконаних робіт по монтажу та налагодження товару і оплатити вартість виконаних робіт, у розмірі і в порядку, передбаченому у розділі 4 цього Договору. Сторони встановлюють, що факт виконання робіт по монтажу та налагодженню товару підтверджується шляхом підписання Сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно пп. 3.1 вищезазначеного договору, прийом-передачі виконаних робіт і налагодженню товару здійснюється Сторонами за Актом прийому-передачі виконаних робіт в термін три дні після закінчення робіт по монтажу і налагодженню товару. Акт прийому-передачі виконаних робіт складається Сторонами у двох примірниках за підписами повноважених представників Сторін та скріпляються печаткою.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: Акт №207 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.06.2011 р. та Акт №290704 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.07.2011 р., податкові накладні, фотокопію банківської виписки.

Так, між Позивачем, з однієї сторони, та ТОВ «ТПК «Техномашпостач», з іншої сторони, було укладено усний договір купівлі-продажу товару, а саме: воріт, ролетів, автоматики, електрообладнання, інших комплектуючих, тощо.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: рахунок-фактура №010408 від 01.04.2011 року, №010505 від 04.05.2011 року, №181004 від 18.10.2010 року, №040104 від 04.01.2011 року, №011201 від 01.12.2010 року, №010303 від 01.03.2011 року, №010614 від 01.06.2011 року; видаткові накладні: №181004 від 18.10.10 р., №011208 від 01.12.10р. №110102 від 11.01.11, №310110 від 01.02.11р, №24 від 01.03.11р., № 18 від 01.03.11р., №010418 від 01.04.11р. та інші видаткові накладні, податкові накладні.

Між ТОВ «Текко-УА» та ТОВ «Промелектро-75» було укладено усний договір купівлі-продажу товару, а саме: ролетів, автоматики, електрообладнання, інших комплектуючих, тощо.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: видатковими накладними: №011201 від 01.12.11р., №011038 від 03.01.12р., №012102 від 01.02.12р., податкові накладні, банківські виписки.

Крім того, між ТОВ «Текко-УА» та ПП «Алмаз 2006» було укладено усний договір купівлі-продажу товару, а саме: воріт, ролетів, автоматики, електрообладнання, інших комплектуючих, тощо.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: рахунок-фактуру на оплату товарів №112 від 01.12.2011 року, банківські виписки по особовому рахунку про рух коштів, видатковою накладною №011207 від 01.12.11, податкову накладну.

Однак, в матеріалах справи відсутні: довіреності на отримання товару, докази транспортування товару (шляхові лист, видаткові касові ордери на отримання готівки в касі для забезпечення відрядження, та або ін. докази на поїздки), докази переміщення товарів з місця поставки, докази обліку товару на складах.

Крім того, взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» були протягом 2011 р. рахунки-фактури складені 2011 р., а видаткові накладні датовані 2010 р.

Судова колегія також бере до уваги висновки ВАС України, які зумовлені необхідністю дослідження постанови про порушення кримінальної справи від 10.04.2012 р. відносно ПП «Фірма «Володар».

Судом апеляційної інстанції після дослідження вказаної постанови встановлено: «згідно пояснення від 14.12.2011р громадянки Російської федерації ОСОБА_5 рік народження ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірма «Володар» пояснила, що в серпні-вересні 2010 року вона погодилась на прохання її знайомого ОСОБА_6 виїхати у м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма «Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_7, вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП «Фірма «Володар» не вносила; окрім цього вона взяла участь у відкритті розрахункового рахунка в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не мала та будь-яких документів цього підприємства вона не складала та не підписувала.

Згідно листа Державної прикордонної служби України №4539/5/07-6016 від 19.12.2011 р, гр. РФ ОСОБА_7 в'їхала 27.07.2010 року об 05:08 на територію України (Москва-Київ), а 27.07.2010 року об 22:45 виїхала (Київ - Москва; в'їхала 12.09.2011року об 06:32 на територію України (Москва-Київ), а 12.09.2011 року об 22:00 виїхала (Київ - Москва).

З офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/anulir), в якому зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «ВОЛОДАР» 18.03.2011 р. було анульовано - скасовано за ініціативи платника та свідоцтво платника ПДВ - 100328607 було анулювання - 29.09.2011р. з ініціативи - податкового органу.

Суд звертає увагу, що ПП «ВОЛОДАР» виписало податкові накладні у квітні, листопаді 2011 р. Позивачу, отже, на час виписування Податкових накладних свідоцтво ПДВ у ПП «ВОЛОДАР» було анульовано.

Крім того, висновком експерта № 617 від 28.09.2011 року начальника СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській обл. на підставі постанови від 27.09,2011р. винесеної старшим слідчим ВПМ ДПА в Київській обл. Медвідь В.А., у кримінальній справі №05-8685, проведено судово-почеркознавчу експертизу, на підставі якої встановлено що: підпис від директора ПП «Фірма «Володар» гр. ОСОБА_7, в І договорі № 134 «про визнання електронних документів від 29.04.11р. укладеному між ПП «Фірма «Володар» та ДПІ у Вишгородському районі», виконаний не громадянкою «ОСОБА_7, а іншою особою».

Крім того, відповідно до висновків вказаної постанови про порушення кримінальної справи від 10.04.2012 року ТОВ «Промелектро-75» та ТОВ «Техномашпостач» також засновані громадянами Російської Федерації, а відомості щодо засновників відсутні.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Так, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було отримано акт Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 11.07.2011 року №487/7/23-1/36803875 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач», з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період: березень, квітень, травень 2011р.

Встановлено, що відповідно до службової записки ВПМ Бориспільської ОДҐП, місцезнаходження за юридичною адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Зої Космодем'янської, буд. 17, TOB «ТПК «Техномашпостач» не знаходиться, інформація про місцезнаходження відсутня. Довідка про відсутність за місцезнаходженням направлена до Бориспільської ОДПІ для відповідного реагування.

Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, встановлено, що в періоді березень, квітень, травень 2011 року на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси. Вся наявна первинна документація від ТОВ «ТПК «Техномашпостач» закріплена підписом директора підприємства ОСОБА_8.

Відповідно до висновку №74 від 30.03.2011 року старшого експерту сектору техніко-криміналістинного забезпечення роботи Броварського MB майора міліції ОСОБА_3 підписи від імені ОСОБА_8 в представлених на дослідження документах (договір №570 від 12.05.2010 року) виконані не гр. ОСОБА_8, а іншою особою.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Промелектро-75», колегія суддів зазначає.

До ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надійшов акт Яготинської МДПІ Київської області від 20.01.2012р. №5/2300/36098229 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «Промелектро-75» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період: з серпня 2010 р. по грудень 2011р.

На момент складення отриманого акту в ЄДР знаходиться повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №1 від 06.01.2012р. (форма 18-ОПП) та довідка про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків №5539/7/26-31 від 28.12.2011р.: місцезнаходження платника податків не встановлено.

Керівник - ОСОБА_9, іпн. НОМЕР_1 громадянин Російської Федерації, є одночасно засновником, керівником та головним бухгалтером на підприємстві. Згідно даних наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_9 перетинав державний кордон України 2 рази протягом 2011 року (термін перебування 2 дні), у 2011 році державний кордон України не перетинав. Довідка про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків №5539/7/26-31 від 28.12.2011р, місцезнаходження платника податків не встановлено.

Яготинське бюро технічної інвентаризації повідомило, що за TOB «Промелектро-75» по реєстровим книгам бюро техінвентаризації нерухомого майна на праві власності в місті Яготині не зареєстровано (лист №250 від 08.11.2011 року).

Згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертпо-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №195 від 02.11.11, ОСОБА_3 в якому зазначено що, при проведенні дослідження встановлено, що підпис, який виконаний на договорі №46 від 15 липня 2011 року про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою.

Відповідно до висновку Верховного суду України викладеного в постанові від 05.03.2012 по справі № 421al, колегія суду зазначила, що підписані первинні документи від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписані будь-яких первинних документів, податкові накладні не можна вважати належні оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, як посвідчують факт придбання товарів, робіт.

Така ж позиція підтримана колегією Верховного суду України в Постанові від 22.04.2016 по справі №810/2601/14, де зазначено, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до положень ст.. 244-2 КАС України, Рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом, (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі містяться беззаперечні докази, що за спірними операціями лише оформлювались документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок «безтоварності» спірних операцій між контрагентом позивача та власне позивачем, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

З урахуванням всіх наведених обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову в частині, що переглядається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 20т, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текко-УА»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.