Ухвала суду № 67552744, 03.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/6682/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Яворського І.О., Попка Я.С.

за участю секретаря судового засідання Торкот Д.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

за участю представника відповідача - Кічура Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови НОМЕР_1 та рішення НОМЕР_2 від 12.01.2017 року.

Покликання маються на те, що відповідачем безпідставно, всупереч ст. 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушення порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року позов задоволено. Суд виходив з того, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № 206050001/2017/400223 від 12.01.2017 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в ч.2 ст.53 Кодексу, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний автомобіль.

Також, відсутня конкретика в картці відмови, які саме документи відсутні.

Не є доведеним факт проведення консультацій із декларантом.

Відсутнє аргументування неможливості застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товарів, оскільки із-за неможливості відкидається попередній метод, а не береться такий в хаотичному порядку.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів зазначених в ч. 2 ст. 53 МК України, а саме документів, які підтверджують про сплату суму вказаної в рахунку-фактурі за даний товар. Відтак, додаткові документи вимагались щодо ціни, що була фактично сплачена за даний товар, тобто 11.01.2017 року направлено електронне повідомлення декларанту з такою вимогою.

Декларант надав відповідь митному орану про відсутність необхідних документів, чим підтвердив витребування документів.

Як наслідок, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, було відмовлено у митному оформлені транспортного засобу за заявленою митною вартістю.

Консультації проводились в усній формі перед застосуванням другорядного методу, оскільки про письмову консультацію декларант не просив, як це передбачено п. 6 ст. 55 МК України.

Інспектор не міг застосувати жоден із другорядних методів крім резервного, оскільки не було можливості знайти ідентичний, аналогічний, або подібний товар із-за того, що різняться критерії. Методи на основі віднімання чи додавання вартості також не застосовані, оскільки відсутня інформація щодо основи для віднімання чи додавання вартості товару.

Після коригування та картки відмови, декларантом подано нову митну декларацію за якою оформлено даний товар за резервним методом, що свідчить про згоду декларанта із діями митниці.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки «MERSEDES-BENZ», модель «GLK-200 CDI», тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_3, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 2143 см3, потужність двигуна - НОМЕР_4, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) № б/н від 02.01.2017 року.

12.01.2017 року представником позивача митним брокером ОСОБА_4 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію № 206050001/2017/400223 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 15000,00 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору - графа 42 митної декларації.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.01.2017 року № 209090404/2017/000017; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.12.2013 року №AO15316C3R13; посвідчення про реєстрацію транспортного засобу від 13.01.2017 року IF № 0020114; рахунок-фактуру (інвойс) № б/н від 02.01.2017 року; експортний торговий договір №216/5003/2500 від 02.01.2017 року.

12.01.2017 року відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № 206050001/2017/400223 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що заявлена митна вартість автомобіля суттєво відрізняється від вартості ідентичних або подібних транспортних засобів у джерелах цінової інформації, які містяться в ЄАІС та довіднику «Schwackeliste», який використовується митними органами відповідно до наказу Державної митної служби України «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів» від 13.10.2006 року № 885.

Вказану відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення НОМЕР_1 від 12.01.2017 року (а.с.50).

У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів № 206050001/2017/000027/1 від 12.01.2017 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 16200,00 євро (а.с.48,49).

Згідно із ч.1 ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як встановлено в судовому засіданні, сторона апелянта не може представити суду доказів проведення митним органом консультацій з декларантом з метою визначення вартості, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.2. Наказу Державної митної служби України № 885 від 13.10 2006 року (далі - Наказ), начальники митниць повинні забезпечити підрозділи, що здійснюють контроль за визначенням бази оподаткування транспортних засобів, вузлів та агрегатів, джерелами цінової інформації - довідниками: «Suреrschwаске», «Schwackeliste», «Schwackeliste Trailertax» видавництва «Еurоtaх», «Used Саr Guide», «Тгаvel Тгаіler Guide» видавництва «Кеllеу Вlyе Воок Auto market report», з обов'язковим оновленням щокварталу.

Крім того, при визначенні митної вартості в січні 2017 року відповідачем використано дані каталогу «Schwackeliste» 08/2016 ст. 1455, які були не актуальні на дату визначення митної вартості транспортного засобу із порушення п. 1.2. Наказу. Одночасно відповідач міг скористатись альтернативними джерелами визначення вартості транспортного засобу, як то ціновою інформацією ЄАІС Державної фіскальної служби України (а.с. 45).

Відтак, відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі № 809/506/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді І. О. Яворський Я. С. Попко

Повний текст судового рішення виготовлено 05.07.2017 року.