Ухвала суду № 67552423, 04.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"04" липня 2017 р.Справа № 808/502/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання Федосєєвій Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №808/502/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2017 року №0000984708, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 17.02.2017 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000984708 від 08.02.2017 року в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 8946,55 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 року №0000984708 в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 8946,55 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Запорізький оліяжиркомбінат» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00373847), зареєстроване розпорядженням виконкому Запорізької міської ради від 19.051994 року №682, знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі з 29.04.2011 року за №65/10/29-028, є платником ПДВ з 07.09.200 року.

Відповідач - Офіс великих платників податків ДФС є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

11.01.2017 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» з питання дотримання вимог чинного валютного законодавства при виконанні експортного контракту від 28.03.2016 року №75, укладеного з нерезидентом UAB «Aliejynas», Литва за період з 23.06.2016 року по 26.10.2016 року, за результатами якої складено акт №3/28-10-47-08/00373847 від 18.01.2017 року (а.с.14-24).

За висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог ст.1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.1 Постанов Правління Національного Банку України від 07.06.2016 року №342, від 28.07.2016 року №361, від 14.09.2016 року №386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» в частині порушення строків надходження валютної виручки по зовнішньоекономічному контракту від 28.03.2016 року №75 в сумі 62472,19 доларів США на 4 дні та в сумі 116019,77 доларів США на 5 днів.

За результатами висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 року №0000984708, яким до позивача застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 64001,13 грн. (а.с.13).

Позивач не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування пені в сумі 8946,55 грн., оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосована пеня в сумі 64001, 13 грн., тобто, на 8946,55 грн. більше, ніж це передбачено ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції на час правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами, крім субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до п.12 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281, кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу клієнта-резидента (юридичної особи, фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), згідно з нормативно-правовими актами Національного банку підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок (крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку).

Відповідно до Постанов Правління Національного Банку України від 07.06.2016 року №342, від 28.07.2016 року №361, від 14.09.2016 року №386, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Вказані Постанови також передбачають, що надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обовязковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 65 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Уповноважений банк зобовязаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обовязкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки субєктів господарювання». Уповноважений банк зобовязаний здійснити обовязковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Таким чином, в умовах дії запровадженого Національним Банком України порядку (механізму) зарахування валютної виручки резидентів (спочатку на розподільчий рахунок субєкта господарювання) для цілей дотримання вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», датою здійснення розрахунків за експортною операцією вважається дата надходження в Україну іноземної валюти, яка відповідає даті зарахування такого надходження на розподільчий рахунок субєкта господарювання в уповноваженому банку.

Розподільчі рахунки субєктів господарювання - це рахунки зі спеціальним режимом використання, що відкриваються банком для клієнтів на підставі їх заяв.

На виконання зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2016 року №75 з UAB «Aliejynas» (Литва) позивач здійснив у червні 2016 року експорт шроту з насіння соняшника згідно ВМД від 23.06.2016 року №500060702/2016/007998 на суму 178491,96 дол. США. Граничний термін надходження в Україну виручки в іноземній валюті по зазначеній операції - 21.10.2016 року (120-й календарний день з дати оформлення ВМД). Фактично розрахунки за вказаною експортною операцією здійснені 25 жовтня 2016 року (на 124-й календарний день) одним платежем на повну суму заборгованості: 178491,96 дол.США зараховано 25.10.2016 року на розподільчий (спеціальний) рахунок підприємства №26039204733040, з яких 62472,19 дол. США (35%) в той самий день (25.10.2016) списано з розподільчого на поточний рахунок підприємства в іноземній валюті №26005057002640 (USD), а 116019,77 дол. США (65%) в той же день (25.10.2016) списано з розподільчого рахунку для обовязкового продажу (а.с.10-12).

Таким чином, є очевидним, що станом на кінець дня 25.10.2016 року (тобто на 124-й день з дати оформлення ВМД №500060702/2016/007998 від 23.06.2016 року) нерезидент UAB «Aliejynas» (Литва) повністю розрахувався з ПАТ «ЗОЖК» за товар (шрот з насіння соняшника), експортований останнім у червні 2016 року згідно ВМД №500060702/2016/007998 від 23.06.2016 року.

Зарахування на поточний гривневий рахунок ПАТ «ЗОЖК» №2600720473350 (UAН) коштів у сумі 2975907,10 грн. від обовязкового продажу 116019,77 дол. США, що відбулося 26 жовтня 2016 року, свідчить про використання 116019,77 дол. США вже на території України і не може вважатись первинним надходженням іноземної валюти на виконання зовнішньоекономічного контракту від 28.03.2016 року №75.

Дата 26.10.2016 року не має ніякого значення для цілей застосування статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», адже ця стаття вимагає своєчасного (в межах 120 календарних днів) надходження (зарахування) виручки в іноземній валюті саме на валютні рахунки підприємства і не містить вимог щодо статусу (виду) таких валютних рахунків підприємства - чи то поточний, чи то розподільчий, чи то будь-який інший рахунок підприємства в іноземній валюті.

А відтак, для цілей дотримання вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в умовах запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті датою здійснення розрахунків за експортною операцією є дата первинного надходження в Україну іноземної валюти, яка відповідає даті зарахування такого надходження на розподільчий рахунок субєкта господарювання в уповноваженому банку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» несвоєчасне (із затримкою на 4 календарних дні ) надходження валютної виручки у сумі 178491,96 дол. США є підставою для стягнення з ПАТ «ЗОЖК» пені за кожний день прострочення (тобто за 4 дні) у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки в іноземній валюті (тобто 178491,96 дол. США), перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (тобто за курсом 25,703574), а саме: 178491,96 дол. США х 0,3% х 4 календарні дні х 25,703574 = 55054,58 грн..

Проте, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосована пеня в сумі 64001,13 грн. (за 5 днів), тобто, на 8946,55 грн. більше, ніж це передбачено статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Офісом великих платників податків ДФС не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.02.2017 року №0000984708 в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 8946,55 грн..

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 808/502/17 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 808/502/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 04 липня 2017 року.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак