Ухвала суду № 67552271, 16.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1141/16 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Бабенко К.А.

за участю секретаря: Морозенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про изнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволені вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установлення посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року, зокрема, ОСОБА_2, присвоївши йому спеціальне звання старший сержант поліції.

З 22 січня 2016 року позивач працює на посаді молодшого інспектора Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

З метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції про порядок атестування поліцейських, 12 лютого 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області прийнято наказ № 222, відповідно до якого, зокрема, наказано провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Черкаській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУНП, починаючи з 15 лютого 2016 року та створити атестаційні комісії ГУНП №1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7.

24 червня 2016 року т.в.о. заступника начальника Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області підписаний атестаційний лист, згідно якого ОСОБА_2 займаній посаді відповідає. При цьому, в змісті атестаційного листа зазначено про те, що ОСОБА_2 за час служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на займаній посаді зарекомендував себе з позитивної сторони як ініціативний працівник. Добре володіє знаннями нормативно-правових документів, які регламентують службову діяльність. Труднощі служби і психофізичні навантаження переносить добре. Фізично розвинений, впевнено володіє зброєю та прийомами рукопашного бою.

15 липня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області прийнято наказ № 1227, згідно якого оголошено персональний склад комісії для проведення атестування поліцейських (група 3) Головного управління Національної поліції в Черкаській області, зокрема, пунктом 1.3 визначено персональний склад атестаційної комісії № 11 Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

08 серпня 2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1362 внесено зміни до персонального складу атестаційних комісій (група 3) Головного управління Національної поліції в Черкаській області, зокрема, внесено зміни і до персонального складу атестаційної комісії №11.

12 серпня 2016 року проведено атестування ОСОБА_2, молодшого інспектора Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, спеціальне звання старший сержант поліції. За результатами атестування, атестаційна комісія № 11 Головного управління Національної поліції в Черкаській області склала протокол ОП №15.00021287.0053253, відповідно до якого позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Результати атестування 12.08.2016 занесені до атестаційного листа, з якими позивач ознайомився 15.08.2016.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 11.10.2016 №176 о/с ОСОБА_2, молодшого інспектора Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 11 жовтня 2016 року звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію». Підстава: висновок атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12.08.2016, подання Черкаського відділу поліції.

З метою захисту порушених прав та інтересів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно із ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування поліцейських проводиться у таких випадках:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми, в частині підстав для атестування, містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція), зокрема її пункт 3 розділу І.

Відповідно до ч.3 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина четверта статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце лише у випадках, передбачених законом.

Водночас, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби, у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей, та що узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 року у справі №21-13а14.

Згідно з пп.2 п.1 розд. IV Інструкції, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Як було зазначено вище, наказом начальника Головного управлінням Національної поліції в Черкаській області № 222 від 12 лютого 2016 року наказано провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Черкаській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУНП, починаючи з 15 лютого 2016 року та створити атестаційні комісії ГУНП №1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7.

Однак, в атестаційному листі, складеному відносно позивача 12.08.2016, не зазначено жодних підстав щодо проведення атестації, визначених ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Обгрунтовуючи правомірність проведення атестації позивача та інших працівників поліції, відповідач в письмових запереченнях вказує на необхідність оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості посаді (а.с. 152-157). Однак, дана підстава, на думку колегії суддів, суперечить приписам ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

У той же час, надаючи оцінку доводам позивача в частині допущення відповідачем порушень вимог Інструкції під час проведення атестування, колегія суддів зважає на наступне.

У відповідності до пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості, атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать про те, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з протоколу засідання Атестаційної комісії № 11 Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОП №15.00021287.0053253 від 12.08.2016 (а.с. 15) атестаційною комісією під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме:

1. Декларацію про доходи;

2. Послужний список (Форма 1);

3. Інформаційну довідку;

4. Висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

5. Інформацію з відкритих джерел.

Членами атестаційної комісії особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

За результатами розгляду матеріалів та обговорення прийнято рішення, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню із служби в поліції через службову невідповідність (За результатами голосування «За» - 3; «Проти» - 2).

На підставі атестаційного листа від 12.08.2016 та висновку атестаційної комісії, викладеного в протоколі від 12.08.2016, Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області було видано наказ від 11.10.2016 №176, яким позивача звільнено зі служби в поліції, згідно з п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність.

Проте, з дослідженого змісту документів, які були подані на розгляд Атестаційної комісії № 11 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, не встановлено жодних відомостей, які б свідчили про неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків в органах національної поліції; вказували б на його службову невідповідність, свідчили б про необхідність застосування до позивача обмежень, передбачених Законом України «Про очищення влади» та необхідність звільнення його з органів національної поліції, враховуючи, що звільнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу.

Окрім того, згідно Інформаційної довідки, позивач упродовж служби в органах внутрішніх справ заохочувався 19 разів, до дисциплінарної відповідальності не притягувався (а.с. 11).

Крім того, приймаючи рішення про звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність), Головне управління Національної поліції в Черкаській області не запропонувало позивачу іншу роботу, порушивши тим самим право позивача на працю, встановлене ст. 43 Конституції України.

Відповідно до Інструкції про проведення атестування поліцейських №1465, кінцевою метою проведення атестування поліцейського є не звільнення його з посади, а визначення його місця в системі органів поліції, зважаючи на його професійний рівень, тощо.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок Атестаційної комісії № 11 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, відображений в протоколі від ОП №15.00021287.0053253, суперечить атестаційним матеріалам, а прийняте відповідачем рішення про звільнення позивача із служби в поліції через службову невідповідність, є неправомірним.

Що стосується позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 11.10.2016 №176 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_2, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Разом з тим, визначення терміну "службова невідповідність" Закон України «Про Національну поліцію» не надає. Тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України №580-VIII та Інструкції звільнення за через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Згідно з положеннями статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваного наказу Дисциплінарний статут Національної поліції України ще не було затверджено, тому, керуючись аналогією закону, колегія суддів вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення; в матеріалах справи відсутні також докази, які б вказували на невідповідність позивача займаній посаді.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю в Україні при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок), основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

Так, за даними довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02.03.2017 № 251, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період серпень - вересень 2016 року становить 7000,00 грн., у тому числі за серпень 2016 року 3500,00 грн. та за вересень 2016 року 3500,00 грн.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 114,76 грн.

З урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики України від 20 липня 2015 №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік», період вимушеного прогулу позивача з 12.10.2016 по 03.03.2016 склав 143 дні.

Таким чином, сума середнього заробітку з моменту звільнення та до моменту прийняття у справі судового рішення, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить: 143 х 114,76 = 16410,68 грн.

При цьому, правильність обрахунку сторонами у даній справі не оскаржувалася.

За таких обставин, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Бабенко К.А.

Повний текст ухвали виготовлено - 23.05.2017

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Вівдиченко Т.Р.