Постанова № 67552182, 30.06.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/779/17

30 червня 2017 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

при секретарі судового засідання Придаткевич Н.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільськаої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0053791302 від 28.10.2016 року та №0053801302 від 28.10.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (надалі Позивач, ОСОБА_3І.). звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (надалі Відповідач, Тернопільська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 28.10.2016 року винесені Тернопільською ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області стосовно фізичної особи платника податків ОСОБА_3 про збільшення його грошових зобовязань на суму 27152 грн 73 коп по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, про сплату штрафних санкцій в сумі 6788 грн 18 коп. за несвоєчасну сплату нарахованої ДПІ податку, а також визначено суму грошового зобов'язання по сплаті військового збору в сумі 2082 грн 13 коп., та штрафних санкцій в сумі 520 грн 53 коп за несвоєчасну сплату даного військового збору.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі. Пояснив, що податкові повідомлення рішення, винесені Тернопільською ОДПІ ГУ у Тернопільській області стосовно фізичної особи платника податків ОСОБА_3 неправомірно та необґрунтовано з огляду на те, що прощена частина боргу у сумі 138808 грн 66 грн, за договором кредиту № 770/42-107-08 від 17.11.2005 року не є додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню, оскільки кредит видавався на придбання ним соціального житла із встановленням іпотеки, оскільки він перебував на черзі в Тернопільській міській раді і потребував поліпшення житлових умов, а особистих коштів на придбання даного житла у нього не було. Позивач повернув банку значно більшу суму коштів, ніж була отримана в якості кредиту, що не може призвести до збільшення його загального майнового стану. До того ж, під час проведення перевірки Головним державним ревізором було порушено вимоги ст.79 Податкового кодексу України, а саме він розпочав перевірку без належного інформування платника податку про час, дату проведення такої перевірки. Зазначив, що всупереч вимогам ст.86.7 Податкового кодексу України, ревізор ОСОБА_4 порушив процедуру розгляду заперечення ОСОБА_3, а саме, із запізненням надіслав інформацію про дату розгляду заперечення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Пояснила, що Тернопільська ОДПІ при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У даному випадку позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага внаслідок анулювання (прощення) заборгованості по кредитному договорі № 770/42-107, укладеного 17.11.2005 року між позивачем та ПАТ Укрсоцбанк». Проте, позивачем не утримано та не перераховано податку до бюджету з отриманого доходу, що є порушенням закону та тягне за собою визначену законом відповідальність. Оскільки позивачем не сплачено податку на доходи фізичних осіб за отримані доходи у 2015 році податковим органом правомірно збільшено суму грошового зобовязання, донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2015 рік, застосовано відповідні штрафні санкції за спірними податковими повідомленням-рішенням.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, врегульовані нормами Конституції України, нормами Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями).

Згідно з ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що "адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Судом встановлено, що 17.11.2005 року між Позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» було укладено Договір кредиту №770/42-107.

Згідно отриманої відповіді від ПАТ «Укрсоцбанк» у другому кварталі 2015 року, банком було анульовано фізичній особі ОСОБА_3 частину кредитної заборгованості у розмірі 138808,66 грн та відомості про це відображено в податковому розрахунку ф.№1-ДФ. При цьому, Банком фізичній особі було надано під підпис додаток № 1 до Договору про внесення змін №3 від 28.05.2015 року до Договору кредиту №770/42-107 від 17.11.2005 року, п.3.2 якого передбачено, що: «Якщо позичальник починаючи з дати укладення цього Договору про внесення змін до 31.12.2015 року здійснить одноразовий платіж в сумі від 6627,00 доларів США, на підставі заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, форма якої зазначена в Додатку № 1 до цього Договору про внесення змін, то позичальник набуває права на анулювання (прощення) заборгованості по кредиту, процентам та комісіям в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу.

У відповідності до квитанції № FJB1514877000082 від 28.05.2015 року, Позивачем були внесені кошти на погашення кредиту у сумі 6627,00 доларів США, еквівалент у гривнях 139440,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з 22.09.2016 року по 28.09.2016 року, тривалістю 5 робочих днів, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.2. ст.75, пп.78.1.2. п.78.1. ст.78, ст.79 ПК України та згідно наказу Тернопільської обєднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.09.2016 року за №1082, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_5 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року платника податків-фізичної особи ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_3.

За висновками акту № 3902/19-18-13-02/НОМЕР_3 від 05.10.2016 року, перевіркою встановлені порушення:

-Абз «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 п.п «в» п.»в» п.176.1 ст.176, ст..179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано суму податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 27152,73 грн.

-П.156 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага в сумі 2082,13 грн.

На висновки, викладені в акті перевірки № 3902/19-18-13-02/НОМЕР_3 від 05.10.2016 року, представником позивача були подані письмові заперечення. Відповіддю на вказані заперечення Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області від 26.10.2016 року за № 36550/7/19-18-13-02 вказано, що позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, проведена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а висновки , викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.10.2016 року № 3902/19-18-13-02/НОМЕР_3 фізичної особи ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Наслідком розгляду заперечення на акт 3902/19-18-13-02/НОМЕР_3 від 05.10.2016 року було подання представником позивача скарги про адміністративне оскарження зазначеного акту перевірки.

За результатами розгляду згаданої вище скарги Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесене рішення від 31.01.2017 року № 70/6/19-00-10-01-06/891, яким оспорювані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

При повторному оскарженні позивачем податкових повідомлень-рішень від 21.02.2017 року, відповідачем у рішенні від 14.04.2017 року за № 5271 1Г/99-99-11-02-01-14, зазначено, що дане рішення контролюючого органу є остаточним та з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове-повідомлення рішення про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Податковим повідомленням рішенням, винесеним на підставі акта перевірки 05.10.2016 року № 3902/19-18-13-02/НОМЕР_3 за порушення абз. «д» пп. П.164.2 ст.164, пп.»в» п.176 ст.176, п.177.11 ст.177, ст.179 Податкового кодексу України №№2755-УІ від 02.12.2010 року, ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на доходи фізичних осіб», що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 33940,91 грн ( 27152,73 грн за податковим зобовязанням, 6788,18 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.10.2016 року, яким, за порушення п.16-1 підрозділ 10 розділу ХХ , інші Перехідні положення Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, ОСОБА_3 визначено суму грошового зобовязання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені 2602,66 коп. (2082,13 грн за податковим зобовязанням, 520,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

ПАТ «Укрсоцбанк» відобразив суму анульованого основного боргу в сумі 138808,66 грн. в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платків податку і сум утриманого з них податку» (1-ДФ) за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано за рахунок резерву, а саме в звітності за 2 квартал 2015 року за ознакою доходу « 126» - додаткове благо. Згідно форми 1-ДФ в період з 01.01.2015 року по 31.31.12.2015 року фізична особа-платник податку ОСОБА_3 окрім отриманих доходів, обовязок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримував інші доходи додаткові блага. Тобто, висновки податкового органу про неперерахування податку на доходи фізичній особі за отримані доходи позивачем від податкового агента ПАТ «Укрсоцбанк» у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу згідно кредитного договору № 770/42-107, укладеного між Позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором є тим самим додатковим благом в розумінні абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК Ураїни, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні

Відповідно до п. 164. 1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду

Згідно пп. 162.1.3 п. 162. 1 ст. 162 ПК України, платником податку є податковий агент.

Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 172 було затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок № 172).

Пунктом 4 Порядку № 172 передбачено, що банк відшкодовує (списує) за рахунок резерву безнадійну заборгованість за всіма активними банківськими операціями з пов'язаними особами, за операціями з пайовими цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, а також безнадійну дебіторську заборгованість за розрахунками з працівниками банку та за господарською діяльністю банку за умови їх відповідності хоча б одній з ознак безнадійної заборгованості, визначених Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2015 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін №3 до Договору кредиту № 770/42-107 від 17.11.2005 року, згідно якого якщо ОСОБА_3 до 31.12.2015 року здійснить одноразовий платіж в сумі від 6627,00 доларів США, на підставі заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, форма якої зазначена в Додатку № 1 до цього Договору про внесення змін, то позичальник набуває права на анулювання (прощення) заборгованості по кредиту, процентам та комісіям в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу.

Відповідно до пп. 14.1.47. п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з пп. 1.1. ст.1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відносини, що виникають між банком та його клієнтами з питань надання банківських послуг, в тому числі надання кредитів є питаннями цивільно-правових відносин, а саме питаннями зобов'язального права, які регулюються актами цивільного законодавства України в тому числі нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Таким чином, питання припинення зобов'язань, що виникають з кредитних договорів, в тому числі шляхом прощення боргу повинні бути врегульовані між сторонами зобов'язання в рамках договірних правовідносин.

Пунктом 7 Порядку № 172 встановлено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що ПAT Укрсоцбанк» не було прийнято жодного рішення щодо припинення зобов'язань за кредитним договором від 17.11.2005 року № 770/42-107 шляхом прощення боргу.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави вважати, що позивач отримав додаткові блага, оскільки списанням заборгованості не відбулося припинення зобов'язань позивача перед ПAT Укрсоцбанк».

При прийнятті рішення по суті, суд враховую Рішення ВАСУ від 21 липня 2016 року у справі № К/800/9365/16: «Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні в справі «Щокін проти України» (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Оскільки, відповідачем відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області №0053791302 від 28.10.2016 року та №0053801302 від 28.10.2016 року.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (вул.Білецька,1 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 39502025) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід.№ НОМЕР_3, 21.05.1980 р.н.) 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.07.2017 року.

Головуючий суддяДерех Н.В.

копія вірна

СуддяДерех Н.В.