Постанова № 67552178, 27.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 червня 2017 року №826/13127/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС»

до

Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.01.2015 №12 про проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» при взаємовідносинах з приватним підприємством «Кратос-Гранд» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014;

2) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС», за результатами якої складено акт від 26.01.2015 №73/26-54-22-02-37074261 «Про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» при взаємовідносинах з приватним підприємством «Кратос-Гранд» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014»;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0001092202.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державно фіскальної служби у місті Києві були відсутні правові підстави для проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС», оскільки положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. З огляду на вказане, за твердженнями позивача, оскаржуваний наказ від 13.01.2015 №12 прийнято відповідачем протиправно, а податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0001092202, прийняте за результатами даної незаконної перевірки, не створює правових наслідків.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного наказу на проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв’язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу від 13.01.2015 №12 проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством «Кратос-Гранд» за вересень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 132547,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 26.01.2015 №73/26-54-22-02-37074261 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0001092202, яким позивачеві збільшено суму грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 165684,00 грн., у тому числі 132547,00 грн. - основний платіж, 33137,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення та наказ на проведення перевірки від 13.01.2015 №12 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідача з проведення перевірки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як вбачається зі змісту наказу від 13.01.2015 №12 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та акта від 26.01.2015 №73/26-54-22-02-37074261, в якості підстави для проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» вказано положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Так, у силу підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Водночас, за твердженням позивача, у контролюючого органу були відсутні законодавчо мотивовані підстави для проведення вказаної перевірки, оскільки положеннями Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено заборону на проведення останніх.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС», розмір доходів вказаного платника за 2014 рік складає 13 814 014,00 грн., тобто є меншим від визначеного у положеннях Закону України від 28.12.2014 №71-VIII та необхідного для можливості проведення відповідачем перевірки останнього у 2015 році. Дана обставина відповідачем не спростована.

Як вбачається зі змісту акта від 26.01.2015 №73/26-54-22-02-37074261, досліджувана перевірка проводилась з 13.01.2015 по 19.01.2015, узагальнення матеріалів перевірки та оформлення акту перевірки тривало з 26.01.2015 по 26.01.2015.

З матеріалів справи видно, що річна податкова декларація з податку на прибуток підприємства – товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» датована 21.02.2015, тобто після проведення спірної перевірки.

Однак, контролюючий орган володів інформацією про дохід товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» за 2013 рік, який становив 7 946 214,00 грн., що є меншим від визначеного у положеннях Закону України від 28.12.2014 №71-VIII та необхідного для можливості проведення відповідачем перевірки останнього у 2015 році. Дана обставина відповідачем не спростована.

Таким чином, станом на момент проведення вказаної перевірки у державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві була наявна інформація щодо розміру доходу позивача, який є меншим від визначеного у положеннях Закону України від 28.12.2014 №71-VIII та необхідного для можливості проведення відповідачем перевірки даного платника податків у 2015 році.

Наявності інших обставин, за умови яких положеннями Закону України від 28.12.2014 №71-VIII допускається проведення перевірок платників податків, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не наведено, а з матеріалів справи не вбачається.

З огляду на вказане, суд дійшов до висновку, що у відповідача були відсутні законодавчо мотивовані підстави для проведення на підставі наказу від 13.01.2015 №12 позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством «Кратос-Гранд» за вересень 2014 року, результати якої оформлено актом від 26.01.2015 №73/26-54-22-02-37074261.

При цьому, факт винесення наказу №12 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки 13.01.2014, а прийняття контролюючим органом податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» з податку на прибуток за 2014 року лише в лютому 2015 року, не спростовує викладене, оскільки у такому випадку, відповідно до роз’яснень Державної фіскальної служби України, наданих у листі від 28.01.2015 №2463/7/99-99-22-02-04-17, відповідачем мали бути враховані дані декларацій з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2014 року (у разі їх подання платником податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу) або за попередній календарний рік, за який подано податкову декларацію, в якій платником податків визначено обсяг доходу (за 2013 рік). І лише у випадку неподання платником податків станом на дату початку перевірки (після спливу визначеного Кодексом граничного терміну для її подання та якщо її подання передбачено Кодексом) декларації з податку на прибуток за 2014 рік, можливо вважати, що платник не повідомив про наявність наведених вище обмежень щодо вжиття стосовно нього контрольно-перевірочних заходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі №826/6753/15 та в ухвалі від 25.10.2016 у справі №826/9115/15.

На підставі викладеного, суд вказує про необхідність визнання протиправним та скасування наказу державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.01.2015 №12 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та про визнання протиправними дій державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС», результати якої оформлені актом від 26.01.2015 №73/26-54-22-02-37074261 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством «Кратос-Гранд» за вересень 2015 року».

Щодо решти позовних вимог суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акта перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.01.2015 №73/26-54-22-02-37074261 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом приватним підприємством «Кратос-Гранд».

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Кратос-Гранд» (виконавець) укладено типові договори від 02.09.2014 №81/09/14, від 03.09.2014 №89/09/14, від 16.09.2014 №86/09/14, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання монтажних робіт на будовах замовника: згідно затвердженою проектно-кошторисною документацією та договірної ціни, що є невід’ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків, що підписується уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 02.09.2014 №81/09/14, від 03.09.2014 №89/09/14, від 16.09.2014 №86/09/14, договірних цін, локальних кошторисів на будівельні роботи, актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжних доручень, робочої документації, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, наказів про призначення відповідальної особи за безпечне виконання техніки безпеки та охорони праці при вантажно-розвантажувальних та монтажних роботах, електробезпеку, пожежну безпеку, виробничу санітарію, а також додержання порядку і санітарно-гігієнічних норм.

На підтвердження економічної доцільності залучення приватного підприємства «Кратос-Гранд» до виконання робіт визначених у договорах від 02.09.2014 №81/09/14, від 03.09.2014 №89/09/14, від 16.09.2014 №86/09/14, позивачем надано договір підряду з третьою особою – товариством з обмеженою відповідальністю «Алекса груп» від 09.07.2014 №03/09-07-ЛКІ.

Слід зазначити, що контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

Суд акцентує увагу на те, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 30.01.2017 №К/800/12815/14, від 01.02.2017 №К/800/4797/16, від 01.02.2017 №К/800/989/14, від 23.02.2017 №К/800/32867/16, від 28.02.2017 №К/800/40340/14, від 01.03.2017 №К/800/22196/16, від 14.03.2017 №К/800/30633/16, від 04.04.2017 №К/800/31067/16, від 11.04.2017 №К/800/67420/14, від 25.04.2017 №К/80025368/14, від 26.04.2017 №К/800/49354/13, від 16.05.2017 №К/800/29853/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи все викладене, у тому числі висновки суду щодо протиправності дій відповідача щодо факту проведення перевірки позивача, суд, з урахуванням зазначених висновків та встановлених обставин у даній справі, дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2015 №0001092202.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.01.2015 №12 про проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» при взаємовідносинах з приватним підприємством «Кратос-Гранд» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС», за результатами якої складено акт від 26.01.2015 №73/26-54-22-02-37074261 «Про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Ремспецбуд-КС» при взаємовідносинах з приватним підприємством «Кратос-Гранд» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.02.2015 №0001092202.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.