Постанова № 67552136, 03.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 липня 2017 р. 16:44 год. справа №820/2047/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Король Д.О.

за участю:

представника позивача - Завгородня Н.В.,

представника відповідача - Квартенко О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМСИСТЕМА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМСИСТЕМА" (далі - ТОВ "СПЕЦПРОМСИСТЕМА") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.05.2017 року №0000051412 та №0000061412.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач отримав наказ №1208 від 31.03.2017 р. «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «СПЕЦГІРОМСИСТЕМА». З огляду на відсутність правових підстав для проведення такої перевірки, та те, що вказаний наказ містив неправдиву інформацію щодо ненадання підприємством інформації на письмовий запит контролюючого органу, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування наказу. Позивач повідомив відповідача про оскарження наказу Головного управління ДФС у Харківській області №1208 від 31.03.2017 р. в судовому порядку, проте відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ліндхольд» та ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз» та податкового зобов'язання по ланцюгу постачання, про що було складено Акт перевірки №2783/20-40-14-12-07 від 14 квітня 2017 р. У висновках акту перевірки зазначено про відсутність в дійсності операцій із вищезазначеними контрагентами, безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій при складанні первинних документів. Вказані висновки відповідачем зроблені на підставі припущень перевіряючих, оскільки підприємством позивача документи бухгалтерського та податкового обліку для перевірки не надавались. З огляду на викладене, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що в ході перевірки позивачем не надано первинну документацію по взаємовідносинам з ТОВ «Ліндхольд» та ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз», з огляду на що висновки акту перевірки є правомірними та оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, встановив наступне.

Згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлено особливості проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківський області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецпромсистема"» від 31.03.2017 №1208 та на підставі направлень від 03.04.2017 за №2109, 2110, виданих Головним управлінням ДФС у Харківський області, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, 61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст,78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, в період з 03.04.2017 року по 07.04.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спецпромсистема" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ "Ліндхольд" та ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Вікінг Хауз" та податкового зобов'язання по ланцюгу постачання.

В акті перевірки зазначено, що 03.04.2017 року при виході за податковою адресою підприємства встановлено трьоповерхове офісне приміщення, в якому на третьому поверсі знаходиться офіс ТОВ "Спецпромсистема", директору ТОВ "Спецпромсистема" Панасюку Івану Вікторовичу вручено копію наказу від 31.03.2017 №1208 та пред'явлені направлення від 03.04.2017 року №2109 та №2110, у журналі реєстрації перевірок вчинено запис від 03.04.2017 року №2.

Однак, директором ТОВ "Спецпромсистема" - Панасюком Іваном Вікторовичем, відмовлено у наданні будь-яких первинних документів підприємства необхідних для проведення зазначеної перевірки, про що складено акт від 03.04.2017 року №541/20-40-14-12-07. Таким чином, продовжити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спецпромсистема" неможливо, у зв'язку з ненаданням первинних документів підприємства.

В подальшому, 04.04.2017 року, 05.04.2017 року, 06.04.2017 року та 07.04.2017 року директором ТОВ "Спецпромсистема" було відмовлено у наданні первинних документів для проведення перевірки, про що складено відповідні акти.

У зв'язку з наведеним перевірка проведена на підставі податкових документів та даних автоматизованих систем, які є в наявності в податковому органу.

Відповідно до положень п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Згідно з вимогами п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З пояснень представника позивача вбачається, що перевірка не була розпочата, відповідно обов'язку надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи у позивача не виникло.

Пунктом 85.6 ст.85 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Таким чином, з огляду на фактичне недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, в порушення вказаної норми перевіряючими не було складено відповідний акт, що засвідчує факт відмови, натомість фактично було проведено перевірку без дослідження первинної документації.

За результатами перевірки складено Акт №2783/20-40-14-12-07 від 14.04.2017 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спецпромсистема" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ "Ліндхольд" та ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Вікінг Хауз" та податкового зобов'язання по ланцюгу постачання, яким встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.201, п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість, що сплачується до бюджету.

Судом встановлено, що ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» у серпні 2016 р. укладено Договір поставки №1208-16 від 12.08.2016 р. із ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз» (податковий номер 33899601). На підставі вказаного договору підприємство позивача у вересні 2016 р. отримало ТМЦ (комплектуючі вироби), які оприбуткувало по обліку на підставі видаткових та податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН.

На момент укладення договору та його виконання сторонами ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз» мало статус «основного платника податків», що не спростовано перевіряючими в акті перевірки. ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз» на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у вересні 2016р. виписувати податкові накладні на адресу підприємства позивача, а ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» мало право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, до складу податкового кредиту.

Виконання зобов'язань ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» підтверджується банківськими виписками про сплату за комплектуючі вироби.

Надані позивачем докази підтверджують, що Договір поставки №1208-16 від 12.08.2016 р., укладений між позивачем та ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз» є реально укладеним та Сторони виконали свої зобов'язання. Господарські зобов'язання за укладеним договором відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін.

Інформації про визнання договору між ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз» та постачальниками в акті перевірки не наведено. Договір, укладений між ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» та ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз» в судових органах недійсним не визнавався та є реально укладеним.

Комплектуючі вироби, які були придбані позивачем у вказаного контрагента, реалізовано замовникам ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» у складі готового циклу робіт, тобто були використані у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, та регістрами бухгалтерського обліку по балансовим рахункам 70 та 361.

Зокрема, придбані комплектуючі вироби підприємством позивача було оприбутковано на склад, далі передано у виробництво, про що були складені Акти списання ТМЦ. Використання у виробництві підтверджується калькуляцією №КА-0000092 від 21.09.2016 р. Вироблена готова продукція (Шафа пожежної сигналізації ШУ05.01.01ПСЗЗ- 26) була відвантажена замовнику ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» на підставі Договору №1605001252 від 27.05.2016 р., видаткової накладної №РН-0000044 від 21.09.2016 р., акту №669466 від 30.09.2016 р. приймання змонтованого обладнання, ТТН №1 від 21.09.2016 р.

Враховуючи вищевикладене, позивач на підставі первинних документів, отриманих від ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз», правомірно включив до складу витрат витрати на суму 1222535,16 грн., понесені на придбання ТМЦ,.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, на підставі податкових накладних, що засвідчують факт отримання підприємством ТМЦ, ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» мало право на нарахування податкового кредиту по отриманим ТМЦ, оскільки їх отримано для ведення господарської діяльності.

З наявних матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» у вересні 2016 р. укладено два Договори поставки №1509/16 від 15.09.2016 р. та №2109/16 від 21.09.2016 р. із ТОВ «Ліндхольд» (податковий номер 40449117). На підставі вказаних договорів підприємство позивача у вересні 2016 р. отримало ТМЦ, які оприбуткувало по обліку на підставі видаткових та податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН.

Виконання зобов'язань ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» підтверджується банківськими виписками про сплату за ТМЦ, транспортування ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що Договори поставки №1509/16 від 15.09.2016 р. та №2109/16 від 21.09.2016 р., укладені між позивачем та ТОВ «Ліндхольд» є реально укладеними та Сторони виконали свої зобов'язання. Господарські зобов'язання за укладеними договорами відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін.

На момент укладення договорів та їх виконання сторонами ТОВ «Ліндхольд» мало статус «основного платника податків», що не спростовано перевіряючими в акті перевірки. ТОВ «Ліндхольд» на час спірних правовідносин було платником податку на додану вартість, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, та перебувало у реєстрі платників податку на додану вартість. Тобто, у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України мало право у вересні 2016р. виписувати податкові накладні на адресу підприємства позивача, а ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» мало право віднести суми ПДВ за отриманими податковими накладними , зареєстрованими в ЄРПН, до складу податкового кредиту.

Інформації про визнання договору між ТОВ «Ліндхольд» та постачальниками в акті перевірки не наведено. Договір, укладений між ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» та ТОВ «Ліндхольд» в судових органах недійсним не визнавався та є реально укладеним.

Судом встановлено, що ТМЦ, які були придбані позивачем у вказаного контрагента, були використані для здійснення підрядних робіт згідно наступних укладених договорів: Договір №2106 від 21.06.2016 р., укладений із ТОВ «ГРАНЕАРД», відповідно до якого ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» здійснювало підрядні роботи по реконструкції систем газового та пінного пожежогасіння агрегатів ГПА10-01 ст.1-7 з заміною шаф керування на компресорній станції «Зінбків» Диканського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів; Договір №1605001252 від 27.05.2016 р., укладений із ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» відповідно до якого ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» здійснювало підрядні роботи по капітальному ремонту автоматичної пожежної сигналізації Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи). Перелік будівельних робіт та їх вартість підтверджується кошторисною документацією, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Фактичне виконання будівельних робіт підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі податкових накладних, що засвідчують факт отримання підприємством ТМЦ, ТОВ «СПЕЦПРОМСИСТЕМА» мало право на нарахування податкового кредиту по отриманим ТМЦ, оскільки їх отримано для ведення господарської діяльності

Згідно з положеннями ст.83 Податкового кодексу України встановлений виключний перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Так, ними можуть бути документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п.85.1. Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, викладено позицію, що судам, під час вирішення спорів про скасування податкових-повідомлень рішень належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім цього, відповідно до того ж листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 однією із обставин, що повинен встановити суд та яка підтверджує фактичність здійснення господарської операції є рух активів у процесі здійснення господарської операції, про що свідчать, у тому числі, первинні документи щодо подальшої реалізації отриманих товарів.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено: «господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями).

Під час розгляду справи у суді позивачем надані документи, що підтверджують реальність вчинення господарських операції позивача з ТОВ «Ліндхольд» та ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Вікінг Хауз».

В ході судового розгляду на підставі належних доказів відповідачем не доведено факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, що може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по господарським операціям із вищевказаними контрагентами, позивачем надано до суду певний пакет документів, вказані документи досліджені судом в повному обсязі, при цьому факт того, що вказані документи не були надані податковому органу під час проведення перевірки, не є перешкодою для їх врахування при прийнятті рішення, що узгоджується з вимогам статті 11 КАС України щодо повного та всебічного встановлення обставин справи.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що викладений в ухвалі К/800/40037/15 від 28.01.2016 року в межах справи 804/19448/14.

Таким чином, у зв'язку із тим, що відповідачем не надано жодних інших доказів крім відмови директора позивача у наданні первинної документації та податкової інформації щодо контрагентів позивача на підтвердження висновків Акту перевірки, а також не доведеності факту узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, з огляду на те, що реальність господарських операцій між позивачем, ТОВ "Ліндхольд" та ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Вікінг Хауз" підтверджується наданими первинними документами, які не визнані недійсними чи фіктивними, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та задоволення його в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при творенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 11.05.2017 року №0000051412 та №0000061412.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "СПЕЦПРОМСИСТЕМА" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд присуджує документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМСИСТЕМА".

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМСИСТЕМА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 11.05.2017 року №0000051412 та №0000061412.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМСИСТЕМА" (код ЄДРПОУ 38771175, 61057, Харків, вул. Пушкінська, буд. 21/23) судовий збір у сумі 23143,74 (двадцять три тисячі сто сорок три) грн. 74 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 05.07.2017 року.

Суддя Біленський О.О.