Ухвала суду № 67552131, 05.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року справа №805/4267/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Василенко Л.А.

ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року по справі № 805/4267/16-а (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом Луганського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2016 року Луганський окружний адміністративний суд (далі позивач, ЛОАС) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі відповідач, ДПІ у м. Сєвєродонецьку) з вимогами про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 26 жовтня 2016 року № 744/12-14-13-02/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 серпня 2014 року по 29 грудня 2014 року у сумі 132 911,46 грн. (арк. справи 3-9).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року адміністративний позов задоволений, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 26 жовтня 2016 року № 744/12-14-13-02/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 серпня 2014 року по 29 грудня 2014 року у сумі 132 911,46 грн. (арк. справи 93-98).

Не погодившись із вищенаведеною постановою суду першої інстанції відповідач (далі апелянт) подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивач впротеріч частини 12 статті 9 ЗУ № 2464 вчасно не сплатив суду єдиного внеску, яка підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника податків, а тому контролюючим органом правомірно на підставі даних інформаційної системи відносно позивача винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. До того ж у розумінні Закону України № 1669 в розрізі обовязків платників податків, визначених ЗУ № 2464 підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску є Сертифікат ТПП про засвідчення форс-мажору на період АТО, та заява про звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску, проте на теперішній час Сертифікату ТПП, як то передбачає стаття 10 Закону № 1669, а також заяви про звільнення від сплати внеску позивачем контролюючому органу не надано, а тому при прийнятті рішення відповідач діяв у спосіб та у межах наданих йому повноважень (арк. справи 101-102).

Апелянт просив суд розглядати справу за їх відсутністю, про що на адресу суду надіслав відповідне клопотання, з урахуванням чого справа в рамках статті 197 КАС України розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також прийнявши письмові заперечення позивача встановила, що Луганський окружний адміністративний суд (ідентифікаційний код 35079949) є юридичною особою, зареєстрованою 25 квітня 2007 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 382 102 0000 013091. На даний час зареєстрований за адресою: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, буд. 18, як платник єдиного внеску на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку (арк. справи 13-18).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 21 січня 2015 року ЛОАС до ДПІ у м. Сєвєродонецьку надано звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за період з липня 2014 року по листопад 2014 року з самостійним визначенням загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті у цей період, а саме:

-згідно з рядком 8 Звіту за липень 2014 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 359 570,98 грн. (арк. справи 19-22);

-згідно з рядком 8 Звіту за серпень 2014 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 304 517,38 грн. (арк. справи 24-28);

-згідно з рядком 8 Звіту за вересень 2014 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 316 531,75 грн. (арк. справи 29-33);

-згідно з рядком 8 Звіту за жовтень 2014 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 352 922,21 грн. (арк. справи 34-38);

-згідно з рядком 8 Звіту за листопад 2014 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 200 405,59 грн. (арк. справи 39-43).

Вказані суми єдиного внеску за спірний період були сплачені позивачем впродовж листопада 2014 року - грудня 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (арк. справи 44-70).

26 жовтня 2016 року заступником начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 винесено рішення № 744/12-14-13-02/21 про застосування до позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску штрафних санкцій та нарахування пені за період з 21 серпня 2014 року по 29 грудня 2014 року на загальну суму 132 911,46 грн., з якої штраф у розмірі 10% від суми недоїмки - 110 931,85 грн., та пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки, що складає 21 979,61 грн. (арк. справи 76).

Позивач, не погодившись з винесеним контролюючим органом рішенням звернувся до суду з вимогами про визнання його протиправним та скасування, спираючись при цьому на положення Закону України № 1669 в розрізі ЗУ № 2464 в частині звільнення останнього від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску за спірні періоди, дослідження чого і є спірним у даній справі.

З приводу викладеного колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-УН до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ (далі Закон № 2464-VI) та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VІ його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VІ).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

До того ж, наведеним Законом внесено зміни до Закону № 2464-VІ та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону №2464-VІ, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VІІ, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

При цьому підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

До того ж, платником податків повинен враховуватись перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до переліку якого входить і м. Маріуполь, яке є основним місцем обліку позивача, де останній здійснює свою діяльність.

З аналізу вищенаведеного Закону № 1669 впливає, що платник податків, що здійснює діяльність, або в той момент здійснював діяльність на території населеного пункту, де здійснювалася антитерористична операція звільняється від своєчасного виконання обовязків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України № 2464 з 14 квітня 2014 року, оскільки АТО триває з 14 квітня 2014 року, тому позивач, здійснюючи діяльність на території населеного пункту, яке у відповідності до Порядку № 1053 є територією, де здійснювалася антитерористична операція має право користуватись тимчасовими заходами, встановленими ЗУ № 1669 в період АТО з 14 квітня 2014 року.

Як вказувалось судом вище, в основу спірного рішення покладені штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату внеску за період з липня 2014 року по листопад 2014 року, тому останній в силу Закону України № 1669 в розрізі зобовязань, визначених ЗУ № 2464 звільняється від несвоєчасної сплати єдиного внеску за цей період.

Крім цього колегія суддів звертає увагу, що на спростування доводів апелянта в матеріалах справи наявний відповідний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 2699 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 20 січня 2015 року № 330/05-4, яким ТПП засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) при здійсненні ЛОАС господарської діяльності на території м. Луганська Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації, в період з 16 липня 2014 року по 25 грудня 2014 року (арк. справи 74).

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2016 року ЛОАС звернувся до ДПІ у м. Сєвєродонецьку з заявою № 04-04/109/2016, в якій на підставі п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 просив звільнити його від виконання обовязків платника єдиного внеску, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, до якої додав копію вищенаведеного сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин № 2699 (арк. справи 73).

3 урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позивач виконав усі вимоги законодавства, що є підставою для звільнення останнього з 14 квітня 2014 року від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо своєчасної сплати єдиного внеску за спірний період, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача щодо застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з липня 2014 року по листопад 2014 року, а отже судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнята постанова з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року по справі № 805/4267/16-а, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року по справі № 805/4267/16-а, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_2