Постанова № 67551745, 26.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 червня 2017 року №826/13663/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 07.08.2015) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 №0002662204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 28.01.2015 №32/26-57-00-03-10/34645705 та рішення від 26.06.2015 №13317/6/99-99-10-01-04-25, прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 №0002662204.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 28.01.2015 №32/26-57-00-03-10/34645705, рішення від 26.06.2015 №13317/6/99-99-10-01-04-25 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 22.07.2015 №0002662204.

Адміністративну справу №826/13663/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із приватним підприємством «Кратос-Гранд» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 117 000,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 28.01.2015 №32/26-57-00-03-10/34645705 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 №0000282203, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 175 500,00 грн., у тому числі 117000,00 грн. - основний платіж, 58500,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2015 №0000282203 оскаржило його до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.04.2015 №6478/10/26-15-10-05-35 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

28.04.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології звернулось зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 №0000282203 до Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 26.06.2015 №13317/6/99-99-10-01-04-25 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» задовольнило частково та скасувало податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.02.2015 №0000282203 в частині застосованої штрафної санкції в сумі 29 250,00 грн., а в іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі акта перевірки від 28.01.2015 №32/26-57-00-03-10/34645705 та рішення Державної фіскальної служби України від 26.06.2015 №13317/6/99-99-10-01-04-25 прийняла 22.07.2015 податкове повідомлення-рішення №0002662204, яким визначено позивачу грошове зобов’язання у розмірі 146 250,00 грн., у тому числі 117000,00 грн. - основний платіж, 29250,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 22.07.2015 №0002662204, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.01.2015 №32/26-57-00-03-10/34645705 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» та приватним підприємством «Кратос-Гранд» за договором від 20.06.2014 №125-3/14.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» (замовник) та приватним підприємством «Кратос-Гранд» (генпідрядник) укладено договір від 20.06.2014 №125-3/14, відповідно до якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт: капітальний ремонт диспетчерського щита та системи відображення диспетчерської інформації Хустського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго».

Даним договором передбачена наявність таких документів як проектної документації (підпункту 1.2), актів здачі-прийняття робіт та приймання виконаних будівельних робіт (підпункт 4.1).

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 20.06.2014 №125-3/14, договірної ціни, акта приймання-передачі робочої документації, робочий проект «Капітальний ремонт диспетчерського щита та системи відеозображення диспетчерської інформації Хустського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго», довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат, акта приймання виконання будівельних робіт, податкової накладної, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, виписок з банківських рахунків, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по приватному підприємству «Кратос-Гранд».

На підтвердження доцільності залучення до виконання робіт на Хустській РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» приватного підприємства «Кратос-Гранд», позивачем надано копію договору укладеного останнім (генпідрядник) з публічним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» (замовник) від 20.01.2014 №125, відповідно до якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт: капітальний ремонт диспетчерського щита та системи відображення диспетчерської інформації Хустського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго».

Суд наголошує, що ціна договору укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» та публічним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» від 20.01.2014 №125 становить 720 000,00 грн., в той час як ціна договору укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «АСТ-Технології» та приватним підприємством «Кратос-Гранд» від 20.06.2014 №125-3/14 – 702 000,00 грн.

Отже, вказане свідчить про економічну доцільність залучення приватного підприємства «Кратос-Гранд» до виконання робіт визначених спірним договором.

В свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків викладених в акті перевірки від 28.01.2015 №32/26-57-00-03-10/34645705 зазначив, що 05.11.2014 СУ ФР ГУ ДФС у Черкаській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України за №32014250000000145 за фактом фіктивного підприємництва відносно невстановлених осіб, які з метою прикриття незаконної та забороненої діяльності створили суб’єкт підприємницької діяльності приватне підприємство «Кратос-Гранд».

Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявного вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача в вищевказаному кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Разом з тим, твердження контролюючого органу, викладені в акті від 28.01.2015 №32/26-57-00-03-10/34645705 з приводу відсутності факту реєстрації податкової накладної є необґрунтованими та спростовуються витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №18135358 (сформованого на запит від 18.09.2014 №18135358), який міститься в матеріалах справи.

Суд акцентує увагу на те, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 30.01.2017 №К/800/12815/14, від 01.02.2017 №К/800/4797/16, від 01.02.2017 №К/800/989/14, від 23.02.2017 №К/800/32867/16, від 28.02.2017 №К/800/40340/14, від 01.03.2017 №К/800/22196/16, від 14.03.2017 №К/800/30633/16, від 04.04.2017 №К/800/31067/16, від 11.04.2017 №К/800/67420/14, від 25.04.2017 №К/80025368/14, від 26.04.2017 №К/800/49354/13, від 16.05.2017 №К/800/29853/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 22.07.2015 №0002662204 протиправним, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.07.2015 №0002662204.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.