Постанова № 67551110, 30.06.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 року справа № 813/1766/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго” звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.12.2016, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 10941, 93 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що органом державної податкової служби при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано спеціальний порядок обігу коштів за електричну енергію. Між ПАТ “Львівобленерго” та ТОВ “Люфт Сервіс” було укладено договір про постачання електричної енергії. Кошти, які поступали ПАТ «Львівобленерго» від ТОВ «Люфт Сервіс», надходили на зазначені рахунки, а відтак приймали участь у розподілі згідно зі встановленим НКРЕ алгоритмом відповідно до ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику» та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2000р. №1136, а відтак є коштами за електричну енергію, оскільки такі отримані Позивачем із поточного рахунку із спеціальним режимом використання, з якого згідно вимог Закону про електроенергетику не може надходити безповоротна фінансова допомога.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Покликається на те, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом з метою настання реальних наслідків. Зазначає, що виходячи з інформації, що міститься у наданих для перевірки первинних документах, та з урахуванням інформації, що міститься у вироці Сихівського районного суду від 10.05.2016 року по справі №464/3867/16-к ТОВ «Люфт Сервіс» не могло здійснювати операції з придбання електричної енергії у ПАТ «Львівобленерго» по наданих для перевірки документах. Факт реалізації електричної ПАТ «Львівобленерго» підтверджено первинними документами і даними бухгалтерського обліку. Відображення реалізації електроенергії у бухгалтерському обліку вказує на факт реалізації її невстановленим особам. Відповідно до даних бухгалтерського обліку та відповідних первинних документів встановлено отримання коштів від ТОВ «Люфт Сервіс» в сумі 40525,67грн., і вони фактично є безповоротною фінансовою допомогою, то ПАТ «Львівобленерго» занижено інші доходи на суму отриманих коштів на суму 40525,67 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на - 7294,62грн.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на виконання ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 08.11.2016 №464/8004/16-к та відповідно до наказу СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 23.11.2016 № 341 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Львівобленерго» за результатами якої 14.12.2016 складено Акт №10/28-06-14-00,00131587.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ПАТ “Львівобленерго” вимог: Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Доходи”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, та п.44.6 ст.44, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі ПКУ), що призвело до заниження податку на прибуток 7294,62грн.

На підставі висновків перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 №0003221400 (форми «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 941.93 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ПАТ “Львівобленерго” оскаржило його до суду.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), Законом України «Про електроенергетику», КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Під час перевірки господарських взаємовідносин ПАТ «Львівобленерго» з ТОВ «Люфт Сервіс» встановлено, що останні відбувались на підставі договору про постачання енергії від 13.09.2013 №52655.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування, платники податків зв'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, шо передбачені законодавством.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність з Україні" (далі Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2 ст. 3. Закону №996 встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 2 п.п. 2.4; п.п. 2.13 Положення про документальне забезпечення бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі),посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов’язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей суворої звітності, повинно бути обмежено.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного з господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ “Львівобленерго” вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, та п.44.6 ст.44, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі ПКУ), що призвело до заниження податку на прибуток 7294,62грн.

Судом встановлено, що господарські взаємовідносини ПАТ “Львівобленерго” з ТОВ “Люфт Сервіс” відбувались на підставі договору про постачання енергії від 13.09.2013 №52655.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до перевірки надано податкові накладні, оборотна відомість по ТзОВ “Люфт Сервіс”, реєстр нарахування коштів за період з 01.09.2015 по 31.01.2016, рахунки на оплату послуг.

Відповідно до п.7.5 вищезазначеного договору: «На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції)».

Однак, ПАТ “Львівобленерго” до перевірки не надано Акти про прийняття-передавання товарної продукції ТзОВ “Люфт сервіс”.

Представник відповідача стверджує, що ТзОВ “Люфт сервіс” не могло здійснювати операції з придбання електричної енергії у ПАТ “Львівобленерго”.

Як на підставу таких тверджень відповідач вказує, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 10.05.2016 у справі №464/3867/16-к директора ТОВ «Люфт сервіс» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.І ст. України, вироком Сихівського районного суду м.Львова від 21.06.2016 по №464/4705/16-к директора ТОВ «Люфт сервіс» ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.І ст. 205 КК України.

Як вбачається з змісту вищезазначених вироків, ОСОБА_3. умисно, у період з жовтня по листопад 2015 року та ОСОБА_4 у період з листопада по березень 2016 року здійснили придбання ТОВ „Люфт Сервіс" з метою прикриття незаконної діяльності та використання зазначеного суб’єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт), вчинили співучасть з невстановленими слідством особами у фіктивному підприємництві. ОСОБА_3, ОСОБА_4Ю достовірно знаючи, що в силу статусу малозабезпеченої особи не зможуть здійснювати фактичну підприємницьку діяльність, і не будуть здійснювати господарську діяльність ТОВ «Люфт Сервіс», а також самостійно виконувати функції директора підприємства, надали фактичне право управління діяльністю товариством невстановленим слідством-особам, яким віддали у розпорядження документи фінансово-господарської діяльності та печатку ТОВ «Люфт Сервіс». Так, впродовж жовтня 2015 по березень 2016 року на рахунки ТОВ «Люфт надходили кошти від реально-діючих суб'єктів господарської діяльності в якості оплати товарів, робіт, послуг, які в подальшому перерахувалися на рахунки інших фіктивних підприємств та приватних підприємців для їх зняття. Такі дії ОСОБА_3 та період з 16.10.2015 р. по 30.11.2015 р.) надавали можливість лише документально оформляти нібито проведення господарських операцій для відображення фіктивних господарських операцій у податковому обліку та конвертації безготівкових коштів у готівкові.

Сихівським районним судом встановлено, що службовою особою та єдиним працівником ТзОВ «Люфт Сервіс» (в період з 16.10.2015 по 30.11.2015) був ОСОБА_3, (в період з 30.11.2015) ОСОБА_4, який з метою отримання додаткового заробітку підписав ряд документів для придбання, перереєстрації ТОВ «Люфт Сервіс» та внесення змін для використання банківського рахунку в ПАТ «Ідея Банк». Без мети здійснення фактичної діяльності підприємства інколи підписував ряд документів, за що отримував винагороду по 450 гр.

Під час досудового розслідування між підозрюваними та прокурором укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст.468,469,472 КПК України, згідно з якою вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч.2 ст.27, ч.І ст.205 КК 1 а також, що вони мають понести покарання у виді штрафу. За умовами угоди підозрювані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засвідчили, що визнають неправомірність вчинення своїх дій і вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаюються, зобов'язуються сплатити визначений угодою штраф, сплатити витрати на залучення експерта.

Такі обставини не можуть залишитися неврахованим судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Зазначена позиція висловлена також в постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 року справі №810/5645/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ГОВ) "Фоззі-Фуд" до державної податкової інспекції у Києво-Свягошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Також висновки контролюючого органу підтверджується правовою позицією Верховного суду України в постанові від 12.04.2016 позовом Товариства «Фірма «Періодика» до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, за заявою ДПІ. Так Суд встановив «Отже, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним», і задовольнив на цій підставі заяву ДПІ.

У постанові Верховного суду України від 29.03.2017 по справі №2.1-1615а16 Суд зазначив, що засновник і директор ТзОй «Торенія» гр. ОСОБА_5, від імені якого підписані видані цим товариством позивачу первинні документи, заперечив свою участь у діяльності ТзОВ «Торенія», а отже, й у підписанні будь-яких первинних документів. За таких обставин Суд сформулював правовий висновок про те, що первинні, документи, які стали підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 ст.138 ПК України витрат є безпідставними.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС № НОМЕР_1 від 23.12.2016, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 10941, 93 грн є законним та обгрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем надано суду достатні докази на підтвердження правомірності збільшення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на 10941, 93 грн, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору з сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський