Ухвала суду № 67550888, 12.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

12 травня 2017 року № 810/1666/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне» до державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до суду звернувся ОК «СТ «Стадне» з позовом до державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними дії державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві щодо відмови у наданні публічної інформації на запит № 005-1 від 06.04.2015 стосовно надання копії припису, внесеного відносно ОК «СТ «Вікторія» на приведення електропостачання садівничих будинків «СК «Вікторія-Плюс» у відповідність до узгодженої проектно-технічної документації та всіх документів, на підставі яких термін дії виконання припису продовжувався та зобов'язання надати копію цього припису.

В силу вимог ст. 107 КАСУ, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 2 КАСУ передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

В силу вимог п. 7 ч. 2 ст. 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У ст. 124 Конституції України зазначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, натомість це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу ст. 92 Конституції України визначається виключно законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку і спосіб, визначений законами з питань судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються КАСУ.

Частиною 2 ст. 4 КАСУ передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Суд звертає увагу, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

За змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В Постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-493а14, від 09.12.2014 у справі № 21-308а14 зазначена наступна правова позиція: відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 № К/800/14359/15.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві щодо відмови у наданні публічної інформації на запит № 005-1 від 06.04.2015 стосовно надання копії припису, внесеного відносно ОК «СТ «Вікторія» на приведення електропостачання садівничих будинків «СК «Вікторія-Плюс» у відповідність до узгодженої проектно-технічної документації та всіх документів, на підставі яких термін дії виконання припису продовжувався та зобов'язання надати копію цього припису.

На виконання вимог ст. 107 КАСУ судом було з’ясовано, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 810/1898/15 за позовом обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне» до державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в м. Києві, третя особа – обслуговуючий кооператив «СК «Вікторія» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Підставою для звернення до суду з вимогами до відповідача в межах розгляду адміністративної справи № 810/1898/15 були наступні обставини: 20.03.2015, позивачем до державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в м. Києві була подана скарга про порушення законодавства у сфері енергозабезпечення, у якій було запропоновано відреагувати на невиконання ОК «СТ «Вікторія» припису Держенергонагляду в місті Києві щодо припинення незаконного постачання електроенергії на територію ОК «СТ «Стадне» та вжиття заходів щодо відключення ОК «СТ «Вікторія» від електропостачання у зв’язку з невиконанням припису Держенергонагляду у місті Києві, з вимогою перевірити законність укладання між ОК «СТ «Вікторія» та АК «Київенерго» договору від 21.10.2009 № 3372035 на електропостачання садівничого кооперативу ОК «СТ «Вікторія» за відсутності прав на землю у останнього.

Листом від 27.03.2015 № 09/595 відповідач повідомив ОК «СТ Стадне», що у зв’язку з тим, що термін виконання припису від 02.07.2014 № 08/11-18-348 про усунення порушень законодавства в сфері електроенергетики, наданого ОК «Садівничому кооперативу «Вікторія» не сплинув, підстави для здійснення позапланового заходу з державного енергетичного нагляду, відсутні.

06.04.2015, позивач звернувся до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в місті Києві з запитом на інформацію, в якому просив надати копію припису на приведення електропостачання садівничих будинків СК «Вікторія-Плюс» у відповідність до узгодженої проектно-технічної документації та всіх документів, на підставі яких термін його виконання продовжувався, зокрема до 25.06.2015.

Листом від 10.04.2015 № 09/690 відповідач відмовив позивачу у наданні запитуваного припису, зазначивши, що інформація отримана Інспекцією відповідно до службових повноважень при здійсненні заходу державного енергетичного нагляду стосовно діяльності СК «Вікторія-Плюс» є інформацією з обмеженим доступом, не є публічною і оприлюдненню не підлягає. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини між сторонами вже були предметом розгляду адміністративної справи № 810/1898/15, за результатами розгляду якої колегією суддів Київського апеляційного адміністративного суду прийнято постанову від 17.01.2017 про часткове задоволення позову, та, фактично, вирішено спір по суті і зобов’язано державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в м. Києві повторно розглянути запит на інформацію № 005-1 від 06.04.15 щодо надання припису на приведення електропостачання садівничих будинків «СК «Вікторія-Плюс» у відповідність до узгодженої проектно-технічної документації та всіх документів, на підставі яких термін дії виконання припису продовжувався, зокрема до 25.06.2015, суддя приходить до висновку, що у спорі в межах адміністративної справи 810/1666/17 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є така, що набрала законної сили – постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі № 810/1898/15.

Незважаючи на незначну зміну формулювання позовних вимог в межах даної справи, яка на відміну від справи № 810/1898/15 відрізняється лише проханням визнати протиправними дії державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві та на підставу, предмет і суб’єктний склад адміністративних правовідносин ніяким чином не впливає, суд вважає, що позивач звернувся до суду з позовом для вирішення того самого спору між тими самими сторони, при цьому не змінивши підстави і предмет звернення.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Практика Європейського суду щодо України стосовно гарантій, закріплених ст. 6 § 1, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Так, у справі «Трегубенко проти України» ЕСПЛ зауважив, що, змінюючи рішення, яке набрало законної сили, Верховний Суд України звів нанівець увесь судовий розгляд, що завершився прийняттям остаточного та обов’язкового рішення, і тому порушив принцип res judicata щодо рішення, яке, крім того, вже було частково виконано.

У своїй практиці Європейський суд дотримується тієї думки, що питання скасування прийнятого рішення має розглядатися з урахуванням принципу юридичної визначеності, а не просто як втручання з боку виконавчої влади. Тому у вказаній справі Суд дійшов висновку, що, застосувавши процедуру нагляду з метою скасування судового рішення, винесеного на користь заявника, Пленум Верховного Суду України порушив принцип юридичної визначеності та право заявника на доступ до суду, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції.

Аналогічного висновку щодо скасування остаточного судового рішення, Суд дійшов у справах «Науменко проти України», «Полтораченко проти України» та «Тімотієвич проти України». Суд визнав, що у згаданих справах, в яких мали місце скасування рішень, які набули статусу остаточних та мали обов’язковий характер, було порушено статтю 6 § 1 Конвенції.

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини також і у справах «Устименко проти України» та «Пономарьов проти України». Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у даній справі та зазначає про необхідність дотримання визначених ч. 2 ст. 49 КАСУ правил.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 109 КАСУ, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі).

Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом ОК «СТ «Стадне» до державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві слід відмовити, оскільки є постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі № 810/1898/15, яка набрала законної сили 17.01.2017 у спорі між ОК «СТ «Стадне» та державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві з тих самих підстав і про той самий предмет, і станом на день звернення позивача з даним позовом у передбаченому законом порядку не скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109, 160, 165 КАСУ, суд у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Стадне» до державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Роз’яснити, що відповідно до ч. 5 ст. 109 КАСУ, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.