Постанова № 6755088, 22.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-10041/09/0570

час прийняття постанови: 10-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 24» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент», м. Новоазовськ

до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2009 року

за участю представників:

від позивача: Громчакова О.В. – за дов. від 20.07.2009р.

від відповідача: Устименко П.П., Ахмана В.О. – за дов. від 09.09.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством «Центральна районна аптека № 24» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 червня 2009 року № 0000332300/2 (з урахуванням зміни позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство «Центральна районна аптека № 24» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30154591, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Новоазовському районі.

З 16 лютого по 6 березня 2008 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 12 березня 2009 року № 119/23-30154591 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та в результаті адміністративного оскарження керівником податкового органу (відповідача у справі) 5 червня 2009 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000332300/2, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 38731 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 26827 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11904 грн.

Правовою підставою визначення податку спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі – Закон № 334).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181).

Перевіркою встановлено, що позивачем, внаслідок порушення вищезазначених норм, занижено податок на прибуток на суму 26826 грн. 58 коп. за період з 2 кварталу 2007 року по 3 квартал 2008 року.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на прибуток встановлене внаслідок заниження, на думку відповідача, позивачем валового доходу. Склад порушення визначений пунктом 3.1.1 акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснює роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами. При здійсненні позивачем операцій з продажу за готівковий розрахунок фармацевтичних товарів вибірковим фізичним особам (пільговим категоріям громадян та пенсіонерам) надається знижка у розмірі 10% від вартості реалізованих товарів. Загальна сума знижки на безпосередньо реалізовані за готівковий розрахунок позивачем товари фізичним особам за період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року становить 107306 грн. 19 коп. Знижка надавалася особам, які не є платниками податку на прибуток. З урахуванням зазначеного, відповідач дійшов до висновку, що позивачем не враховано у складі валових доходів з метою оподаткування суму наданої фізичним особам знижки від вартості реалізованих товарів у розмірі 107306 грн. 19 коп., чим занижено об’єкт оподаткування з податку на прибуток у розмірі 107306 грн. 19 коп.

Надання позивачем знижки фізичним особам у розмірі 10% від роздрібної ціни відповідно до наказу підприємства від 4 січня 2007 року № 3 «Про надання знижок пенсіонерам та громадянам пільгових категорій» не є спірною обставиною у справі.

Проблемою даного спору є наявність факту заниження позивачем об’єкту оподаткування з податку на прибуток та правомірність визначення відповідачем звичайної ціни у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334 валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334 з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334 положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Визначення звичайної ціни врегульовано пунктом 1.20 статті 1 Закону № 334, відповідно до підпункту 1.20.1 якої якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до підпункту 1.20.2 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що звичайна ціна має визначатися на ідентичні товари та на момент продажу таких товарів (тобто у спірних правовідносинах мали бути враховані тільки операції з продажу товару фізичним особам). Як встановлено судом, при визначенні звичайної ціни відповідачем використані, в тому числі, первинні документи щодо господарських операцій позивача з його контрагентами (постачальниками), зокрема, накладні, а не тільки документи, які посвідчують господарські операції між позивачем та фізичними особами, яким була надана знижка, що призвело до невірного її визначення. Як вбачається з акту перевірки, товар відповідачем не був ідентифікований, що унеможливлює визначення звичайної ціни на такий товар на момент його продажу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведений ні факт отримання доходу позивачем у розмірі 107306 грн. 19 коп., ні правомірність визначення звичайної ціни у спірних правовідносинах та здійснення позивачем продажу товару за цінами нижче, ніж звичайні ціни.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Безпідставність донарахування спірним рішенням податку на прибуток посвідчує безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 24» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 червня 2009 року № 0000332300/2 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Новоазовському районі від 5 червня 2009 року № 0000332300/2, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 38731 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 26827 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11904 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека № 24» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 вересня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 25 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.