Ухвала суду № 67549106, 03.07.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/10920/14 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/2663/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

ОСОБА_2

Суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

Секретар Іванова О.О.

З участю:позивача ОСОБА_3 та його адвоката ОСОБА_4. відповідача ОСОБА_5 та його адвоката ОСОБА_6, представника ТОВ СП Українсько-Кіпрське «Лео-Порто» та ТзОВ «Євген» ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ТзОВ фірма «Квадрос», ТзОВ «Євген», ПП «М-студія» ТОВ СП українсько-кіпрське «Лео-порто», ТзОВ «Самшит» про стягнення боргу за договором позики»,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11 вересня 2014 року заяву ОСОБА_8, ОСОБА_3 задоволено.

Вирішено вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5 23.08. ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

-на житлову будівлю за адресою: м.Львів вул. Пильникарська,16;

-на земельну ділянку за адресою м.Львів вул..Пильникарська, 16 кадастровий номер 4610136600:01:007:0004;

-на автомобіль марки «ОСОБА_9 Крузер Прадо» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2;

-на 90% корпоративних та майнових прав ОСОБА_5 інд. податковий номер НОМЕР_3 у ТзОВ фірма Квадрос» ЄДРПОУ 19175434 юрид.адреса м.Львів вул..Городоцька,85 та на майно що належить вищевказаному підприємству в тому числі рухоме майно підприємства: автомобіль НОМЕР_4;

-на 100% корпоративних та майнових прав ОСОБА_5 інд. податковий номер НОМЕР_5 у ТзОВ «Євген» ЄДРПОУ 20795154 юрид.адреса м. Винники вул. Івана Франка 114 та майно, що належить вищевказаному підприємству;

-на 100 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_5 інд. податковий номер НОМЕР_3 у ПП «М- Студія» ЄДРПОУ 32483719 юрид.адреса м.Львів вул.Городоцька 85 та на майно, що належить вищевказаному підприємству;

-на 75% корпоративних та майнових прав ОСОБА_5 інд. податковий номер НОМЕР_3 у ТОВ СП українсько-кіпрське «Лео-порто» ЄДРПОУ 23272089, юрид.адреса м.Львів вул. Пильникарська,8 та на майно, що належить вищевказаному підприємству;

-на 22,98 % корпоративних та майнових прав ОСОБА_5 інд. податковий номер НОМЕР_3 у ТзОВ «Самшит» ЄДРПОУ 22394896, юрид. адреса м.Львів вул..Ткацька.29 та на майно, що належить вищевказаному підприємству.

Зобов»язано Державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб-підприємців ЛМУЮ внести запис до ЄДРПОУ про накладення арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_5 у таких товариствах: ТзОВ фірма «Квадрос» ЄДРПОУ 19175434 - ОСОБА_5 належить частка у розмірі 360000,00 грн., що становить 90% статутного капіталу товариства;

- ТзОВ «Євген» ЄДРПОУ 20795154 - ОСОБА_5 належить частка в розмірі 257400,00 грн., що становить 100% статутного капіталу товариства;

- ПП «М-Студія» ЄДРПОУ 32483719- ОСОБА_5 належить частка в розмірі 100000,00 грн., що становить 100% статутного капіталу підприємства;

- ТОВ ЄП українсько-кіпрське «Лео-Порто» ЄДРПОУ 23272089 - ОСОБА_5 належить частка в розмірі 277500,00 грн., що становить 75 % статутного капіталу Товариства;

- ТзОВ «Самшит» ЄДРПОУ 22394896 ОСОБА_5 належить частка в розмірі 16616,50 грн., що становить 22,98 % статутного капіталу товариства.

Копію ухвали суду направлено у Галицький ВДВС ЛМУЮ, державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб-підприємців ЛМУЮ, Львівське обласне управління ДАІ УМВС України, Шевченківський ВДВС ЛМУЮ, Личаківський ВДВС ЛМУЮ для виконання.

Ухвалу суду оскаржив відповідач ОСОБА_5 Звертає увагу суду на те, що у Шевченківському районному суді м.Львова та у Галицькому районному суді м.Львова одночасно розглядалась одна і та ж справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та було винесено ухвали про забезпечення позову.

Зазначає, що ухвала про забезпечення позову була винесена Шевченківським районним судом м.Львова від 30 квітня 2014 року та 23 червня 2014 року була скасована.

15 січня 2015 року Апеляційний суд Львівської області задовольнив апеляційну скаргу ТзОВ «Самшит», ОСОБА_10 на оскаржувану ухвалу Галицького районного суду м.Львова по справі №461/10920/14 від 11 вересня 2014 року і скасував в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 22,98% корпоративних та майнових прав ОСОБА_5 у ТзОВ «Самшит».

Вважає, що пред»явлений позов по справі № 461/10920/14ц ОСОБА_8 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ТзОВ фірма «Квадрос», ТзОВ «Євген», ПП «М-Студія», ТОВ СП українсько-кіпрське «Лео-Порто», ТзОВ «Самшит» про стягнення боргу за тим самим договором позики, по якому вже винесено рішення по справі № 461/5969/14 був заявлений з метою незаконного, безпідставного накладення арешту на майно не тільки самого позичальника, а й на майно юридичних осіб, які жодних договорів з позивачем не укладали.

03.02.2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу № 6-36079 ск/15 задовольнив частково, рішення Галицького районного суду м.Львова від 10 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2015 року скасував, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд повинен був керуватися ст.152 ЦПК України та обрати такий вид забезпечення позову, який не повинен перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Застосування заходів забезпечення позову фактично позбавило господарюючі суб»єкти повноцінно здійснювати господарську діяльність та отримувати очікувані прибутки, що може призвести до значних матеріальних втрат та незворотних наслідків діяльності підприємства, а також поставило під загрозу матеріальне становище працівників підприємств та може спричинити позбавлення їх єдиних засобів до існування. Блокування діяльності підприємств не дозволяє в повній мірі іншим учасникам підприємства користуватися своїми майновими та корпоративними правами.

Застосовуючи забезпечення позову у зазначений спосіб, суд порушив право вищезазначених підприємств, безпідставно допустив втручання у внутрішню діяльність підприємств. Дані правовідносини врегульовані і постановою пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Стверджує, що накладаючи арешт на майно підприємств, суд не врахував, що дані юридичні особи не є сторонами та учасниками правовідносин позики, про наявність яких стверджують позивачі, а тому не можуть відповідати своїм майном за невиконання тих чи інших зобов»язань третіми особами, адже метою забезпечувальних заходів є захист інтересів учасника процесу, а не позбавлення прав інших осіб.

Враховуючи те, що предметом спору є правовідносини позики між фізичними особами, що мають грошовий, а не корпоративний чи майновий характер, відтак суд у мотивувальній частині ухвали не навів мотивів, підтверджених відповідними доказами, чому він прийшов до висновку про обгрунтованість припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачі по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_5, ТзОВ фірма «Квадрос», ТзОВ «Євген», ПП «М-студія», ТОВ СП українсько-кіпрське «Лео-Порто», ТзОВ «Самшит» про стягнення боргу за договором позики.

11 вересня 2014 року позивачі по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 подали суду заяву про забезпечення позову по справі, в якій посилались на те, що відповідач ОСОБА_5 ухиляється від виконання взятих на себе зобов»язань та вчиняє дії спрямовані на відчуження належного йому майна і відповідних корпоративних та майнових прав, що в майбутньому може бути перешкодою для повернення боргу при виконанні рішення суду.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності підстав для забезпечення позову, вірно врахувавши, що між сторонами виник спір предметом якого є 167500 доларів США. Накладаючи арешт на майно підприємств, суд врахував доводи позовної заяви, що кошти позичалися для ведення господарської діяльності, що спростовує доводи відповідача ОСОБА_5, що підприємства-відповідачі по справі не були стороною договору позики. Суд для гарантування в майбутньому виконання рішення суду вважав, що особистого майна відповідача ОСОБА_5 недостатньо, а відчуження майна та основних засобів, що належать на праві власності господарським товариствам, може призвести до значного зменшення реальної вартості корпоративних прав, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з»ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо) , яке є у відповідача на момент пред»явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Доводи відповідача ОСОБА_5 про те, що спір триває тривалий час, відтак господарські підприємства не можуть повноцінно працювати, що може призвести до втрати працівниками робочих місць не є підставою для зняття арешту, оскільки колегія суддів розглядає обставини на час постановлення ухвали, що оскаржується, тобто на 11 вересня 2014 року. В подальшому, при виникненні певних несприятливих обставин для роботи підприємства чи неможливості вести повноцінну господарську діяльність, відповідач ОСОБА_5 не позбавлений права звернутися в суд першої інстанції, який застосував заходи забезпечення позову для їх скасування чи заміни іншими.

Колегія суддів зазначає, що кожне окреме господарське підприємство скористалося правом на оскарження ухвали про забезпечення позову та з цього приводу судом апеляційної інстанції постановлялися ухвали за результатами розгляду апеляційних скарг.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги і пояснення з цього приводу відповідача та представників про те, що вжитими заходами здійснюється втручання у господарську діяльність товариства, оскільки судом першої інстанції не вирішено питання щодо господарської діяльності підприємств, а вирішено питання арешту, тобто заборони вчинення дій по відчуженню (зменшенню) частки відповідача ОСОБА_5 у Статутному капіталі товариства.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Так як судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в і д х и л и т и .

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: А.В.Ніткевич

ОСОБА_11