Ухвала суду № 67549039, 03.07.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/3388/13 Головуючий у 1 інстанції: Гоцко В.І.

Провадження № 22-ц/783/1249/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія:20

У Х В А Л А

судового засідання

03 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Мікуш Ю.Р.

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар: Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Військової прокуратури Західного регіону України на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року у справі за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_4, третя особа - Регіональне відділення ОСОБА_6 державного майна України по Львівській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення оскаржив заступник військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_7. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права є незаконним та необгрунтованим. Посилається на те, що довіреністю концерну «Військторгсервіс», яка видана ОСОБА_8 передбачено, що останній має право здійснювати відчуження нерухомого майна лише з дозволу органу управління майном концерну-Міністерства оборони України. Ухвалюючи рішення, суд не врахував того, що довіреність Міністра оборони України видана директору концерну «Військторгсервіс» на підставі якої була видана довіреність ОСОБА_8 втратила свою чинність внаслідок припинення юридичної особи, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним. Стверджує, що ОСОБА_8 не мав права без дозволу Міністерства оборони України реалізовувати нерухоме майно, воно вибуло з володінння власника не з його волі, однак суд першої інстанції не врахував даних обставин та ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову. Крім того, звертає увагу, що відповідно до п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.2007 року №803 рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб'єктами управління лише за погодженням з ОСОБА_6 державного майна України. Враховуючи що майно за оспорюваним правочином було відчужене без дозволу Міністерства оборони України та без погодження ОСОБА_6 державного майна такий договір має бути визнаний недійсним. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

22 травня 2017 року відповідач ОСОБА_4 подав суду заяву в якій просить долучити до матеріалів справи мирову угоду укладену між Міністерством оборони України в особі представника ОСОБА_5, Концерном «Військоторгсервіс» в особі представника ОСОБА_9 та ОСОБА_4 за умовами якої сторони домовились про таке.

Враховуючи:

- економічну недоцільність повернення у власність держави в особі Міністерства оборони України у господарське відання Концерну «Військторгсервіс» нерухомого майна (нежитлове приміщення загальною площею 1055,5 м. кв.), що знаходиться за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н, с.Шкло, вул.Курортна,3 з огляду на фінансове становище концерну;

- зміст науково-практичного експертного висновку щодо деяких питань укладення мирових угод та визнання правочинів недійсними Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України від 09.03.2016 року №126/98;

- позицію Конституційного суду України, викладену в рішенні у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 року, згідно з якою інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але в діяльності приватних підприємств, товариств;

- позицію військової прокуратури Центрального регіону України, відповідно до ст.175 Цивільного процесуального кодексу України, діючи на основі взаємних поступок, дійшли згоди та домовились про теке:

1. Право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення загальною площею 1055,5 м.кв.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський р-н, смт.Шкло, вул.Курортна,3 залишається за Відповідачем (гр.ОСОБА_10П.).

2. Відповідач (гр.ОСОБА_4П.) відмовляється від будь-яких вимог щодо стягнення грошових коштів та відшкодування шкоди за рахунок Позивача 1 (Міністерства оборони України) та позивача-2 (концерну «Військоторгсервіс»).

3. Відповідач (гр. ОСОБА_4П.) бере на себе обов'язок зі сплати судових витрат (судового збору),які підлягають стягненню з Міністерстіва оборони України або Концерну «Військторгсервіс».

4. Сторони (їх представникик) підтверджують, що не обмежені у повноваженнях на вчинення зазначеної Мирової угоди.

5. Сторони просять суд постановити ухвалу про визнання зазначеної Мирової угоди.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, які підтримали заяву про визнання мирової угоди, пояснення прокурора, який зазначив, що не заперечує проти визнання мирової угоди лише в тому разі, якщо не будуть порушені інтереси держави, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви про визнання мирової угоди необхідно відмовити у звязку з такими вимогами закону.

Відповідно до ст. 306 ЦПК України в апеляційному суді сторони мають право укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разу укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Під мировою угодою слід розуміти досягнуту сторонами в ході судового розгляду засновану на взаємних поступках угоду, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки. Умови мирової угоди не повинні суперечити закону, не порушувати права та законні інтереси інших осіб.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, прокурор зазначає, що відчуження спірного нерухомого майна відбулося без дозволу Міністерства оборони України та без погодження ОСОБА_6 державного майна, що суперечить п.6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.2007 року №803 (далі- Порядок).

Так, відповідно до п.6 Порядку, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління). Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з ОСОБА_6 державного майна.

Відповідно до Статуту Концерну "Військторгсервіс", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25 червня 2005 року №358, Концерн "Військторгсервіс" заснований на державній формі власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України (п.1.1); майно Концерну перебуває у державній власності і закріплене за Концерном на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Концерн володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою Органу управління майном у випадках, передбачених чиним занодавстовм України(п.7.3); відчуження основних фондів Концерну здійснюється ним лише за попередньою згодою Органу управління майном і, як правило, на конкурентних засадах (п.7.5).

Пунктом 8 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб'єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа.

ОСОБА_6 державного майна України повідомлено Прокуратуру Центрального регіону України з нагляду за додержавнням законів у воєнній сфері про те, що ОСОБА_6 у встановленому порядку погодження на відчуження спірного майна не надавав (а.с.42-52).

Враховуючи те, що предметом даного спору є нерухоме майно, яке підлягає відчуженню тільки при наявності погодження ОСОБА_6 державного майна, яке відсутнє, обставини справи потребують додаткового з'ясування, мирова угода не може бути визнана судом, оскільки буде суперечити вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 175 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Відмовити Міністерству оборони України, Концерну «Військоторгсервіс» та ОСОБА_4 у визнанні мирової угоди у справі за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_4, третя особа - Регіональне відділення ОСОБА_6 державного майна України по Львівській області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Справу розглядом продовжити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

ОСОБА_11