Постанова № 6754712, 16.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2009 р.                                                                       справа № 2а-1335/09/0570 час прийняття постанови: 10-20 Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді при секретарі                                                  Куранді Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Шахта № 3-БІС», м. Торез

до Державної податкової інспекції у м. Торезі та Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним запису

за участю представників:

від позивача: Бараненко Г.Ю. – за дов. від 23.03.2009р.

від першого відповідача: Мочкаєва Ю.І. – за дов. від 11.03.2009р.

від другого відповідача: Басик Н.О. – за дов. від 02.04.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Шахта № 3-БІС» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Торезі та Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про звільнення з податкової застави всіх активів позивача для виплати заборгованості по заробітній платі членам ліквідаційної комісії в сумі 169721 грн. 67 коп.

Під час судового розгляду позивач письмовою заявою змінив позовні вимоги та просив визнати недійсним запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 1 стосовно реєстрації податкової застави на всі активи, невизначене майно із внесенням змін 10 грудня 2008 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на необхідність виплати заробітної плати членам ліквідаційної комісії, стягнутої за рішеннями суду, що неможливо при наявності зареєстрованої у Державному реєстрі обтяжень активів позивача.

Перший відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечував, вважає, що дії податкового органу щодо реєстрації податкової застави стосовно позивача відповідають вимогам діючого законодавства.

Другий відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що Шахтарської ОДПІ вже вилучений запис з Державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно податкової застави активів позивача, внаслідок чого відносно другого відповідача відсутній предмет спору.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Шахта № 3-БІС» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32367056. Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 11 квітня 2008 року № 221 припинена діяльність позивача шляхом ліквідації. На день розгляду справи ліквідаційна процедура на підприємстві не закінчена, позивач не виключений з ЄДРПОУ.

Судом встановлено, що 26 листопада 2003 року першим відповідачем у справі внесений запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 1 за типом обтяження «податкова застава» з об’єктом обтяження «невизначене майно, всі активи» стосовно позивача.

10 грудня 2008 року першим відповідачем були внесені зміни про обтяження шляхом продовження терміну дії податкової застави стосовно активів позивача до 10 грудня 2013 року.

Обставинами, які підлягають встановленню в межах даної справи є: наявність податкового боргу та наявність податкової застави як способу забезпечення податкового зобов’язання платника податків не погашеного у строк.

З письмових та усних пояснень представників сторін, судом встановлено, що станом на 1 квітня 2009 року у позивача є наявним податковий борг в сумі 1102,5 тис. грн., частина якого в сумі 706,8 тис. грн. є розстроченою відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Позивач наявність та розмір зазначеного боргу не спростовує.

Як вбачається з балансу позивача станом на 31 березня 2008 року залишкова балансова вартість його основних засобів (активів) складає 135 тис. грн., тобто значно менше, ніж сума податкового боргу, навіть не враховуючи суму розстроченого боргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платників податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно закону та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податкової заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону (норма викладена в редакції Закону України № 1255-4 від 18 листопада 2003 року і діє з 1 січня 2004 року).

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі № 1-9/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Статтею 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР передбачено, що Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього закону (Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим). У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як вже було зазначено судом, розмір податковий борг значно перевищує вартість активів позивача, що унеможливлює здійснення їх опису відповідно до суми боргу.

Суд зазначає, що норми підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачають такої підстави для звільнення активів платника податків як необхідність виплати заборгованості із заробітної плати членам ліквідаційної комісії за судовими рішеннями.

Стосовно другого відповідача суд зазначає про відсутність предмету спору з огляду на самостійне вилучення другим відповідачем з Державного реєстру обтяжень запису про наявність податкової застави.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Шахта № 3-БІС» до Державної податкової інспекції у м. Торезі та Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 1 стосовно реєстрації податкової застави на всі активи, невизначене майно із внесенням змін 10 грудня 2008 року, відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 квітня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 17 квітня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.