Рішення № 67546870, 05.07.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/3085/2017

Номер справи 243/5471/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» липня 2017 року Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №19 Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 24 січня 2002 року. Шлюб зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Словянського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 23.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що шлюбні відносини між ними припинені в липні 2009 року, і з зазначеного часу вони мешкають окремо.

Причиною припинення сімейних відносин стало те, що між ними не було взаєморозуміння, постійно виникали сварки, і це привело до того, що між ним зникла взаємоповага, вони стали чужими один одному. Тому, вони вирішили припинити шлюбні відносини і стали проживати окремо.

Син проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні і вихованні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, тому вона вважає за необхідне стягнути з відповідача на утримання сина аліменти у розмірі ? частки його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Просить суд шлюб, зареєстрований 24 січня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Словянського міськрайонного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 23, між нею та відповідачем розірвати. Після розірвання шлюбу бажає залишити прізвище «Колосуніна», та просить стягувати з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання. 05 липня 2017 року нею надано Заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити (а.с. 15).

Представник позивача адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі Витягу з договору на представництво інтересів від 18 червня 2017 року (а.с.8), до судового засідання не зявилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. 05 липня 2017 року надала на адресу суду Заяву про розгляд справи без її участі та просить суд задовольнити заявлені вимоги ОСОБА_1 (а.с.16).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином (а.с.11). Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється на адресу відповідача ним не отримується (а.с.14).

У відповідності до ч.5 ст. 74 ЦПК України « У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

- юридичним особам та фізичним особам - підприємцям за адресою місцезнаходження ( місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців;

- фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином».

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов»язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з»явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не зявився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 24 січня 2002 року, який було зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану Словянського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 23 (а.с.6).

Сторони у теперішній час шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство ними не ведеться. Тобто, зараз кожний живе своїм окремим особистим життям, ніяким чином не переймаючись проблемами іншого. І таке спільне життя стало для сторін неприйнятним і неможливим.

Таким чином, їх сімя фактично розпалась, шлюб існує тільки формально і зберегти його неможливо. Надання часу для примирення позивач вважає недоцільним, так як всі можливості зберегти сімю вичерпані.

В Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначається, що при розгляді справ, які виникають у звязку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Згідно ч. 1 ст. 3 Сімейного кодексу України, сімя є первинним та основним осередком суспільства.

Згідно зі ст. 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст. 56 Сімейного кодексу України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач ОСОБА_1 не просить суд відновити дошлюбне прізвище і бажає надалі іменуватися прізвищем «Колосуніна».

Таким чином у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між сторонами, так як подальше спільне життя подружжя та збереження сімї неможливе.

Розвязуючи вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

З наданої копії Свідоцтва про народження серії 1-НО №277929 виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Словянського міськрайонного управління юстиції 18 травня 2002 року, слідує, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_1 матірю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Відповідач добровільну матеріальну допомогу не надає, але може це робити, так як є здоровим і працездатним, тому позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частин 8, 9ст. 7 СК Українирегулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сімї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ізст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістомст. 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них. хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 2. Зст. 181 СК України).

Відповідно до розяснень п. 17Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3ст. 181 Сімейного кодексу Україниаліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Згідно вимог ч. 1ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, оскільки інших стягнень він не має, матеріальне становище дозволяє здійснювати виплати на утримання дитини.

Також з урахуванням вимог ч.2ст. 182 СК України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст.ст.183,184 СК Українирозмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. - у твердій грошовій сумі.

На підставіст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту предявлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ч.1ст. 79 СК Україниаліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Тобто аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з 19 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»: «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 88 ЦПКта керуватися тим, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частина другаст. 88 ЦПК)».

Відповідно дост. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»(з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

ЗгідноЗакону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІпрожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року складала 1600,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 640,00 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, ст.ст. 5-8, 10-15, 74, 77, 82, 88, 107, 130, 174, 208-209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 3, 24, 56, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 24 січня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Словянського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 23, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та КОЛОСУНІНОЮ (до шлюбу Купліченко) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище «КОЛОСУНІНА».

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, інші дані суду не відомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, корпус ААДРЕСА_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7. квартира № 25, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 19 червня 2017 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до 21 лютого 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, інші дані суду не відомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, корпус ААДРЕСА_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7. квартира № 25, судовий збір у сумі 640,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, інші дані суду не відомі, судовий збір на користь держави у сумі 640,00 гривень на доходний рахунок 31215256700001 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, одержувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення постановлено та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий:

суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_6