Ухвала суду № 6754500, 22.04.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження в справі

          22 квітня 2009 р.                                         Справа № 2а-4607/09/0570

          приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул.50-ої Гвардейської дивізії, 17

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас»

до 1) Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та 2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

за участю представників:

від позивача: Стадник В.В. – за дов. від 01.04.2009р.

від першого відповідача: Сичової І.О. – за дов. від 26.12.2009р.

від другого відповідача: Вертела М.В. – за дов. від 29.12.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період липень-листопад 2007 року, лютий-травень 2008 року, червень 2008 року у розмірі 5933522 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», факт наявності заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку із надмірною сплатою податку на додану вартість, відсутності виявлених першим відповідачем порушень при проведенні позапланової перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування в сумі бюджетної заборгованості, яка заявлена до стягнення, а також наявністю судового рішення, яке набрало законної сили, про зобов'язання надати до органу державного казначейства висновок про бюджетне відшкодування спірної суми.

Перший відповідач під час судового розгляду справи проти позовних вимог заперечує, доводить, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, у зв'язку із тим, що не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не проведені всі зустрічні перевірки правомірності відшкодування податку на додану вартість до кінцевого виробника. Крім цього, зазначає, що висновок до органу державного казначейства податковим органом направлявся, однак був повернутий у зв'язку із відсутністю реєстру.

Представник другого відповідача під час розгляду справи проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неможливість відшкодування податку на додану вартість, з огляду на відсутність висновку першого відповідача в органі державного казначейства належним чином оформленого з реєстром суб’єктів підприємницької діяльності.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31226834, є платником податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року був задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, внаслідок чого зобов’язано податковий орган надати до органу державного казначейства висновок щодо відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 5933522 грн., а орган державного казначейства зобов’язано на підставі отриманого висновку перерахувати суму заборгованості на рахунок підприємства.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2009 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року змінена, у зв'язку із чим з резолютивної частини постанови виключений абзац про зобов'язання орган державного казначейства зобов’язано на підставі отриманого висновку перерахувати суму заборгованості на рахунок підприємства, а в іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проаналізувавши вищенаведені постанови Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду, суд зазначає, що даними судовими рішеннями встановлене право позивача та наявність підстав для відшкодування спірної суми бюджетної заборгованості.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність проведення всіх зустрічних перевірок правомірності відшкодування податку на додану вартість до кінцевого виробника суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару. Обов’язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку – покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у сумі 5933522 грн. за спірні періоди першим відповідачем не заперечується.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Суд зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Можливе порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» підприємствами по всьому ланцюгу до кінцевого виробника породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Крім цього, першим відповідачем не надано жодного доказу порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентом позивача чи іншими підприємствами по ланцюгу.

Відповідно до частини 4 статті 105 КАС України позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Як вже зазначалося судом, перший відповідач утримався від виконання дій, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», тобто надання висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу державного казначейства, або відмова у наданні бюджетного відшкодування, що, як наслідок спричинило звернення позивача за судовим захистом.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 року за № 263/2067 (в редакції наказу від 21 травня 2000 року № 200/86). Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Як вбачається із заперечень другого відповідача, висновок першим відповідачем до органу державного казначейства про відшкодування податку на додану вартість надавався на виконання постанов Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду без належного оформлення, тобто без реєстру суб’єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість, внаслідок чого був повернутий другим відповідачем податковому органу.

Положення вищенаведеного Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача – держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов’язки.

Суд дійшов висновку, що у разі, коли податковий орган не надає належним чином оформлений відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період липень-листопад 2007 року, лютий-травень 2008 року, червень 2008 року у розмірі 5933522 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень-листопад 2007 року, лютий-травень 2008 року, червень 2008 року у розмірі 5933522 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СоюзПромінвестДонбас» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 квітня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 23 квітня 2009 року.

Суддя                                                             Смагар С.В.