Рішення № 67543711, 25.05.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23156/16-ц

Н.п. 2/522/3231/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача, в якому просить витребувати квартиру АДРЕСА_1, загальної площею 43,0 кв.м. з незаконного володіння ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради; визнати за Одеською міською радою право власності на квартиру АДРЕСА_1; визначити порядок виконання судового рішення, вказавши що воно є підставою для скасуванняреєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2013 визнано за ОСОБА_2 право власності АДРЕСА_2, загальною площею 43,0 кв.м. 28.10.2013 року Прокуратурою подано заяву про перегляд даного рішення та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2014 заява заступника прокурора Приморського району м. Одеси задоволена, зазначене заочне рішення суду від 04.07.2013 скасоване. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2014 позов залишено без розгляду. Таким чином, право власності на самовільно захоплену квартиру припинене ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2014 року, якою рішення суду про визнання права власності за ОСОБА_2 від 04.07.2013 скасоване. Спірна квартира на час розгляду справи не була приватизованою, а перебувала у комунальній власності. Таким чином, спірне майно вибуло з власності Одеської міської ради поза його волею всупереч чинному законодавству, що підтверджується відсутністю будь-яких погоджень з боку позивача.

У судове засідання зявились представник Одеської міської ради та представник Одеської місцевої прокуратури, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пояснили, що оскільки заочне рішенні від 04.07.2013 року скасовано, право власності відповідача на спірне приміщення припинено, інших підстав для виникнення у відповідача права власності на спірне приміщення не має.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, в останнє судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Треті особи у судове засідання не зявились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що на розгляді у Приморському районному суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2/522/8383/13 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності та заочним рішенням від 04.07.2013 року визнано за ОСОБА_2 право власності на реконструйовану квартиру на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 33,0 кв.м., загальною площею 43,0 кв.м.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2014 року за клопотанням прокурора Приморського району м. Одеси вищезгадане заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку. Ухвалою суду від 10.06.2014 року позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності залишено без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1ст. 207 ЦПК України.

Незважаючи на те, щорішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2013 скасоване тим же судомухвалою від 29.01.2014 р. (відповідно й скасованапідстава, на якій ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1) останній, на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 2-53, продав спірне приміщення ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зазначеним договором.

У відповідності до ст.ст.3,4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно дост.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно дост.16 ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1ст. 317 ЦК України).

Згідно з ч. 1-3ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно доЦК України(статті 2, 318, 324) субєктами права власності є: український народ, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановленихКонституцією.

Згідно зіст. 143 Конституціїмайном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування. Уст. 1 Закону від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно дост. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Також даною статтею встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності (ч.5 статті). Більш того, згідно п. 8ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно достатті 41 Конституції Українита пункту 2 частини першої статті3, статті321 ЦКУкраїни ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцієюта законом. Ураховуючи, що згідно зістаттею 92 Конституції Україниправовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Цивільним кодексом Українив главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до статей330,334 ЦК України право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно достатті388 цього Кодексувоно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до п. 21 вищевказаної постанови Пленуму спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, повязаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, повязані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК України.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей387,388 ЦК України.

Пунктом 22 вищевказаної постанови Пленуму №5 передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті387,388 ЦК України).У звязку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставістатті 388 ЦК Українизвернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Статтею 388 ЦК Українипередбачене право власника витребувати майно від добросовісного набувача у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Згідно ч. 1 п. 2ст. 399 ЦК Україниправо володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником або іншою особою.

Пунктами 23, 24 вищезгаданої постанови визначено, що відповідно достатті 388 ЦКта частини 3статті 10 ЦПКособа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

З розпорядження Приморського районної адміністрації Одеської міської ради №110 від 02.02.2011 року вбачається, квартира АДРЕСА_3 була надано ОСОБА_2

У відповідності до п.5 постанови пленуму ВССУ від 07.02.2014№ 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди повинні враховувати положення ч. 2ст. 328 ЦК, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття. Враховуючи, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2013 року, яке стало підставою для виникнення права власності на спірну квартиру, станом на сьогоднішній день скасовано, рішень щодо відчуження спірного майна уповноваженим органом місцевого самоврядування на користь відповідача не приймалось, інших підстав на встановлення факту правомірного володіння спірним приміщенням судом не знайдено, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно допостанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(п.10) реституція, як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемними який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена лише стороні недійсного правочину.

Норма частини першоїстатті 216 ЦК Українине може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, якебуло відчужено на користь третьої особи. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які буливчинені після, недійсного правочину.

У цьому разі, майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подачі віндикаційного позову. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно.

Стаття 143 Конституції Українинаділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності.

Статтею 228 ЦК Українипередбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

ОСОБА_2 неправомірно набувправо власності на спірний обєкт, з урахуванням зазначеного й послідуюча угода купівлі-продажу, укладена між ним та ОСОБА_1, є незаконною.

Відповідно до пункту 2 ст. 121Конституції Українина прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках зазначених законом.

Згідно ст. 36-1Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва органами прокуратури в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор відповідно дост. 45 ЦПК Україниздійснює представництво на будь-якій стадії процесу та може вступити у справу, порушену за позовом інших осіб, на захист інтересів держави. Інтереси територіальної громади є складовою частиною державних інтересів.

Відповідно дост. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на житловий фонд, нежитлові приміщення, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Приймаючи до уваги, що спірне приміщення, яке знаходяться за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка 8-В, є комунальною власністю, що належить територіальній громаді міста в особі Одеської міської ради, в прокуратури Приморського району м. Одеси є підстави для представництва інтересів держави в суді.

Згідно частини 3статті 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1статті 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З частини 1статті 60 ЦПК Українивипливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи, керуючись вищевикладеним, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та законності предявлених позовних вимог, у звязку з чим вважає за можливе задовольнити позов.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1935,88 гривень.

Відповідно до ч.1ст.217 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,3,10,57,60,79,88ч.1, ч.4 ст.169,179,208-209,212-215 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319,321,387 ЦК України,109, 116 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати квартиру АДРЕСА_3 площею 43 кв.м. з незаконного володіння ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради.

Визнати за Одеською міською радою право власності на квартиру АДРЕСА_3.

Вказане рішення суду є підставою для скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Одеської області, яка знаходиться за адресою: 65026, м. Одеса-26, вул. Пушкінська, 3 (код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в розмірі 1935,88 (одна тисяча девятсот тридцять пять грн. 85 коп.) гривень за наступними реквізитами: рахунок отримувача: 35213085000564; банк отримувача: ДКСУ у м.Києві; код банку отримувача 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

25 травня 2017 року