Рішення № 67542983, 05.07.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9143/15-ц 05.07.2017 05.07.2017 05.07.2017

Справа №490/9143/15-ц

Провадження № 22ц/784/1370/17 Головуючий у 1-ї інстанції Мамаєва О.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

5 липня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.

із секретарем: Лівшенком О.С.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

(далі ПАТ «ВіЕйБі Банк»)

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2017 року

за його позовом

до ОСОБА_3,

третя особа Приватне підприємство (ПП) «Юрнал»,

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ПАТ «ВіЕйБі Банк», в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_4, звернувся з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

В обґрунтування позову зазначав, що 27 квітня 2006 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є позивач та ПП «Юрнал» укладено договір кредиту №17КЛ на суму 260000 грн. 00 коп. строком дії до 28 квітня 2008 року, умови якого позичальником порушені.

Тому в рахунок заборгованості, що склалася на загальну суму 1090429 грн. 17 коп., позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру, загальною площею 77,4кв.м., житловою площею 52,9кв.м. за адресою: місто Миколаїв, вулиця Набережна, 5, що належить іпотекодавцю - відповідачці ОСОБА_3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на іпотечне майно, із визнанням за банком право власності на квартиру.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2017 року до участі у справі в якості третьої особи залучено позичальника ПП «Юрнал».

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Уповноважений представник ПАТ «ВіЕйБі Банк», посилаючись на помилковість висновку суду про необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності, просив рішення скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено позовну давність на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на майно в іншій спосіб, ніж було звернуто стягнення на зазначене майно на підставі виконавчого напису. Заяв про поновлення права на захист Уповноваженим представником банку до суду не надано.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2006 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ПП «Юрнал» укладено договір кредитної лінії №17КЛ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на суму 260000 грн. зі сплатою 19% річних за користування грошовими коштами, строком до 25 квітня 2008 року (а.с.22-25).

На забезпечення виконання кредитних зобовязань, 28 квітня 2006 року між позивачем і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку банку нерухоме майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 77,4 кв.м, житловою площею 52,9 кв.м за адресою: місто Миколаїв, вулиця Набережна, 5, та належить на праві власності іпотекодавцю (а.с.27-30).

Позичальник свої обовязки за договором кредиту не виконав, внаслідок чого банк звернувся до нотаріуса, який 9 вересня 2008 року вчинив виконавчий напис на договорі іпотеки, за яким звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації та задоволення вимог кредитора (а.с.75).

Також за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28 листопада 2011 року на користь банка стягнуто з третьої особи ПП «Юрнал» заборгованість за кредитом, яка складається із: 233 00 грн. заборгованості за кредитом, 151386 грн. 89 коп. заборгованості за процентами, 1217 грн. 14 коп. пені, 7449 грн. 73 коп. 3% річних за порушення виконання зобовязання і 27020 грн. 40 коп. збитків від інфляції (а.с.92-93).

Між тим, ні виконавчий напис, ні рішення господарського суду в порядку примусового виконання не виконані, а виконавчі документи повернуті позивачу як стягувачу (а.с.94-96).

За такого, банком продовжено нарахування заборгованості за договором кредиту, яка станом на 20 серпня 2015 року складала 1 090429 грн. 17 коп., і у рахунок погашення якої, банк подав до суду даний позов та просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на квартиру.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володіння і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до пунктів 7.3 та 7.4 договору іпотеки іпотекодержатель має право обирати порядок та спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

За пунктом 7.5-7.6 цього договору його сторони домовилися про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя у випадку переходу до нього права власності на предмет іпотеки.

Так, у випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець підписанням цього іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність банка предмета іпотеки, про що буде оформлено письмовий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, який підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що він зобовязується оформити договір з іпотекодержателем про перехід права власності предмета іпотеки до банка.

Договір про придбання предмета іпотеки у власність має силу правовстановлюючого документу та засвідчує перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя (а.с.29).

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 28 вересня 2016 року при розгляді справи № 6-1243цс16, зазначено, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним іпотечним застереженням в іпотечному договору реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним виникнення у позивача права звернення стягнення на предмет іпотеки, але у той спосіб, який ним обрано, не передбачається звернення стягнення за судовим рішенням, так як у іпотечному договорі є застереження щодо переходу права власності до банку за згодою іпотекодателя у позасудовому порядку.

Таке ж положення міститься у статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Даних про ухилення від виконання обовязку покладеного на кожну із сторін за умовами договору іпотеки у матеріалах справи не має, та у випадку їх виникнення, таке порушене право може бути задоволено у іншій спосіб захисту.

Отже, виходячи з наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав, передбачених частинами 3, 4 статті 309 ЦПК України, та ухвалите нове, про відмову у задоволенні позову з інших підстав, а саме, у звязку з відсутністю правових підстав для звернення стягнення іпотекодержателя шляхом переходу права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

За такого, висновки суду першої інстанції щодо підстав застосування позовної давності, не має правового значення.

Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307,309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБі Банк», в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_4, до ОСОБА_3, третя особа ПП «Юрнал», про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуюча О.О.Ямкова

Судді О.В.Локтіонова

ОСОБА_5