Рішення № 67541508, 03.07.2017, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/14/17

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2017 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Ганкіної І.А.

при секретарі: Жигаровій Д.О.

прокурорі Безпалюк А.О.

пред-ві позивача Педченко Г.О.

відповідачі ОСОБА_2

адвокаті Гук Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої порубкою дерев, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2017 року заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої порубкою дерев (а.с. 2-6).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вінницькою місцевою прокуратурою 29.06.2016 року внесено відомості доєдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020110000086 за ознакамикримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, за фактомпорубки дерев в лісо-чагарниках, які розташовані в районі кладовища за межами населеного пункту смт. Вороновиця, Вінницького району Вінницької області.В ході проведення досудового розслідування встановлено, що в квітні 2016 року ОСОБА_2 здійснив порубку 14 дерев різних порід до ступеня припинення росту поблизу кладовища за межами населеного пункту на території Вороновицької селищної ради Вінницького району. Відповідно до розрахунку Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 13.07.2016 року, здійсненого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої лісу громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту», знищенням внаслідок порубки дерев, завдано шкоди на загальну суму 32 802,26 грн. Враховуючи, що у ході досудового розслідування не встановлено істотну шкоду в сфері охорони природного навколишнього середовища у зв'язку з неможливістю встановити вид лісокористування, кримінальне провадження закрито за відсутності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України. Водночас, матеріли кримінального провадження направлені до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області для вжиття заходів реагування, у межах компетенції.

В подальшому, 21.11.2016 року за № 006164 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 65-1 КУпАП, а також статтями 105, 107 Лісового кодексу України.

За результатами розгляду вказаного протоколу, 22.11.2016 року за № 04/327 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 65-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. Вказаний штраф останній сплатив 29.11.2016 року в повному обсязі. Постанову про накладення адміністративного стягнення від 22.11.2016 року № 04/327 не оскаржував.

Крім того, 09.12.2016 року за № 4441/04 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області з метою досудового врегулювання спору на адресу ОСОБА_2 направлено претензію про необхідність відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного знищення дерев, - до 20.12.2016 року. Однак, на даний час вказана вище шкода добровільно не відшкодована.

Враховуючи, що на даний час Державна екологічна інспекція у Вінницькій області не зверталася до суду з приводу стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища з ОСОБА_2, Вінницькою місцевою прокуратурою з метою усунення вказаних порушень пред'явлено даний позов.

В судовому засіданні прокурор Безпалюк А.О. позов підтримав в межах заявлених вимог та на обставинах викладених у позові.

Представник позивача Педченко Г.О. позов підтримала та суду показала, що ліси належать до відання держави і є її власністю. Державна екологічна інспекція у Вінницькій області здійснює нагляд за додержання законів, зокрема, щодо охорони лісів та їх використання, і тому має право на подачу позовів до суду про стягнення шкоди завданої державі незаконною вирубкою лісу. Розрахунок шкоди був проведений у відповідності до Постанови КМУ від 23.07.2008р. №665 на підставі польової перелікової відомості складеної інспекторами, виходячи з того, що вказані дерева були зрубані за межами населеного пункту. По факту вирубки лісонасаджень відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності і дана постанова набула сили. Штраф ОСОБА_2 сплатив у добровільному порядку. Постанову не оскаржував, однак шкоду не відшкодовує, в зв»язку з чим позивач звернувся до прокуратури.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та суду пояснив, що дерева ніякі не зрубував, справа є наклепом на нього і бажанням стягнути з нього грошові кошти безпідставно інспекторами позивача. Дерева він не зрубував, свідки були підкуплені, справа сфальсіфікована. Штраф було ним сплачено, оскільки він не думав, що робить і разгубився. В задоволенні позову просить відмовити.

Таким чином, заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Так, в судовому засіданні встановлено, що Вінницькою місцевою прокуратурою 29.06.2016 року було внесено відомості доєдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020110000086 за ознакамикримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, за фактомпорубки дерев в лісо-чагарниках, які розташовані в районі кладовища за межами населеного пункту смт. Вороновиця, Вінницького району Вінницької області.В ході проведення досудового розслідування встановлено, що в квітні 2016 року ОСОБА_2 здійснив порубку 14 дерев різних порід до ступеня припинення росту поблизу кладовища за межами населеного пункту на території Вороновицької селищної ради Вінницького району. Відповідно до розрахунку Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 10083/20116 від 13.07.2016 року, здійсненого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої лісу громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту», знищенням внаслідок порубки дерев, завдано шкоди на загальну суму 32 802,26 грн. Враховуючи, що у ході досудового розслідування не встановлено істотну шкоду в сфері охорони природного навколишнього середовища у зв'язку з неможливістю встановити вид лісокористування, кримінальне провадження закрито за відсутності в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України. Водночас, матеріли кримінального провадження направлені до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області для вжиття заходів реагування, у межах компетенції, що підтверджується ксерокопією постанови про закриття кримінального провадження від 31.10.2016 року (а.с. 7-9).

Згідно ксерокопії польової перелікової відомості від 05.10.2016 року встановлено факт вирубки 14 дерев порід: грабу, ясену та черешні (а.с. 14).

21.11.2016 року протоколом за № 006164 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 65-1 КУпАП, а також статтями 105, 107 Лісового кодексу України (а.с. 10).

За результатами розгляду вказаного протоколу, 22.11.2016 року за № 04/327 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 65-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. (а.с. 11).

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 22.11.2016 року № 04/327 ОСОБА_2 не оскаржував. Вказаний в постанові штраф сплатив 29.11.2016 року в повному обсязі, що підтверджується ксерокопією квитанції № 0.0.660886186.1 від 29.11.2016 року (а.с. 15).

09.12.2016 року за № 4441/04 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області з метою досудового врегулювання спору на адресу ОСОБА_2 направлено претензію про необхідність відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного знищення дерев,- до 20.12.2016 року (а.с. 12).

Частинами 2 та 3 статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно п. «з» ч. 2 та ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 1 ч. 1 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації та громадяни несуть відповідальність за порушення лісового законодавства та зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну, ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, зокрема шляхом незаконної порубки дерев у захисних та інших лісових насадженнях.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зокрема, така позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014 року по справі №906/249/14, де суд зазначив, що враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10.12.2004 року «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля у справах про лісопорушення» розмір шкоди обчислюється за відповідними таксами.

Так встановлено, що згідно проведеним Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області розрахунком шкоди, відповідно до постанови КМУ від 23.07.2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», визначено її розмір в сумі 32 802,26 грн., що підтверджується розрахунковою довідкою (а.с. 13).

Отже, протиправними діями відповідача завдано шкоду навколишньому природному середовищу на загальну суму 32 802 (тридцять дві тисячі вісімсот дві) гривні 26 копійок.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Згідно статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статті 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

У Вінницькій області виконання вказаних функцій покладено на Державну екологічну інспекцію України у Вінницькій області.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, згідно п. б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Враховуючи, що правопорушення вчинене на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області кошти повинні стягуватись на рахунок Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Пунктом 3 статті 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 2 статті 45 ЦПК України визначено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи, що на даний час ні Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, ні Державна екологічна інспекція у Вінницькій області не зверталися до суду з приводу стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища з ОСОБА_2, зазначені обставини є підставою для реалізації прокурором визначених Конституцією України та законами України повноважень шляхом пред'явлення позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КУпАП питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Вінницькій області.

Тому враховуючи те, що внаслідок порушення відповідачем лісового законодавства, яке полягало у незаконній порубці дерев, завдано шкоду навколишньому природному середовищу, яка ним у добровільному порядку не відшкодована, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на розрахунковий рахунок Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області 32 802,26 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідача на користь прокуратури Вінницької області підлягає стягненню судовий збір в сумі 1378,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, отримувач місцевий бюджет Вороновицької селищної ради р/р3311831700072, код ЄДРПОУ 38054712, банк одержувач ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015 шкоду завдану незаконної порубкою дерев в сумі 32 802грн.26коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1378 грн.00 коп. для перерахунку на р/р 35213099003988, ЄДРПОУ 029009909, ДКСУ МФО 820172, отримувач Прокуратура Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, проте не були присутні в судовому засіданні - протягом десяти днів з моменту одержання його копії.

Суддя: