Ухвала суду № 67540118, 04.07.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/8280/17

провадження 2-з/201/194/2017

УХВАЛА

04 липня 2017 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Комфорт», третя особа: Фонд державного майна України, про визнання недійсним правочину, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09 червня 2017 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «ДП «Комфорт», третя особа: Фонд державного майна України, про визнання недійсним правочину, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2017 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2017 року повернуто заяву про забезпечення позову.

ОСОБА_1 03 липня 2017 року до суду було подано заяву про забезпечення позову в якій вона просить суд заборонити вчиняти певні дії, а також накласти арешт на певне нерухоме майно, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та позивач вважає, що права власності на спірне майно набуто неправомірно, також це майно було неправомірно відчужене та вказаними діями порушуються права позивача та завдають шкоди законим правам та інтересам, крім того зазначає, що у разі припинення одного з відповідачів провадженні по справі слід буде закрити в частині позовних вимог, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову, проте надане суду клопотання не відповідає вимогам даної статті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

У частині 2 статті 151 ЦПК України вказано, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову позивач в ній не обґрунтовує, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані у заяві види забезпечення позову; не зазначає обставини та не надає документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тобто з зазначеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову; не надано доказів чи є співмірним даний вид забезпечення позову заявленим позовним вимогам; не вказано інші відомості, потрібні для забезпечення позову, оскільки згідно ч. 3 ст. 210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено вимоги до виконавчого документа (ухвала суду) та зазначено, що у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків), місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів звязку та адреси електронної пошти.

Крім того види забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії щодо припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про юридичну особу) не можна визнати співмірними з заявленими позовними вимогами, оскільки вони є втручанням у господарську діяльність товариства та така заборона суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в порушенні прав інших осіб.

Частиною 8 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наведене, вважаю необхідним вказану заяву повернути, оскільки вона була подана без додержання вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Повернути ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Комфорт», третя особа: Фонд державного майна України, про визнання недійсним правочину, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобовязання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя